13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є.,
Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
Охрімчук Л.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного унітарного підприємства м. Москви «Московське лікувально-санаторне об'єднання» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алупкінського відділу Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - ВГІРФО), про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення, скасування реєстрації та знесення самочинного будівництва за касаційною скаргою державного унітарного підприємства м. Москви «Московське лікувально-санаторне об'єднання» (далі - ДУП «Московське ЛСО») на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року,
У жовтні 2005 року ДУП «Московське ЛСО» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1995 року підприємство є власником санаторію «Меллас», що розташований за адресою: АДРЕСА_1. З 1996 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 незаконно проживають в нежитловому приміщенні прохідної санаторію «Меллас» та були зареєстровані за цією адресою. Указане нежитлове приміщення потрібно санаторію для використання за цільовим призначенням, але відповідачі звільняти його відмовляються. Крім того, останні біля приміщення прохідної самовільно збудували лазню та дерев'яні підсобні приміщення. ВГІРФО визнав реєстрацію відповідачів за місцем проживання незаконною. ДУП «Московське ЛСО» просило суд усунути йому перешкоди в користуванні та розпорядженні приміщенням прохідної шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; зобов'язати ВГІРФО скасувати реєстрацію відповідачів, здійснену 30 грудня 2003 року за вказаною адресою; зобов'язати відповідачів за власний рахунок знести самочинне будівництво біля зазначеного приміщення: лазню, дерев'яні підсобні споруди.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2006 року позов задоволено: усунуто перешкоди в здійсненні ДУП «Московське ЛСО» права користування та розпорядження майном - приміщенням прохідної, що розташоване на АДРЕСА_1 та зареєстроване під літ. Ш-2, шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 із цього приміщення; зобов'язано ВГІРФО скасувати реєстрацію ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за вказаною адресою; зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 знести за власний рахунок самочинне будівництво: лазню та дві дерев'яні підсобні споруди, що розташовані біля зазначеного приміщення прохідної.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
ДУП «Московське ЛСО» звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що підстави для виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відсутні, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, установлено, що відповідачам спірне приміщення було надано з метою поліпшення їхніх житлових умов, останні сплачували квартирну плату та комунальні послуги за користування ним; порядок виселення без надання їм іншого житлового приміщення регулюється нормами житлового законодавства, у той час як позов заявлено з інших підстав.
З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
За положеннями ст. 4 Житлового кодексу України житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду від 25 травня 1998 року №15 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» містяться роз'яснення, відповідно до яких при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. На підставі норм, що регулюють договір майнового найму, а не житлового законодавства, вирішуються вимоги про виселення з приміщень, що не входять до складу житлового фонду (виробничих і інших нежилих приміщень, вагончиків, збірно-розбірних, пересувних, контейнерних та інших підсобних споруд).
Тобто відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства незалежно від їх тривалості.
Судом установлено, що санаторій «Меллас», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є структурним підрозділом ДУП «Московське ЛСО» управління справами мерії Москви. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 30 листопада 1995 року санаторію «Меллас» було надано землю для лікувально-оздоровчої діяльності. Нерухоме майно санаторію згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 17 березня 2004 року, належить на праві власності міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав Департаменту державного та муніципального майна м. Москви. До переліку цього нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 11 березня 2004 року № 307 та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації, входить прохідна, позначена літ. «Ш-2». Згідно з планом та експлікацією, виготовленими бюро технічної інвентаризації в 1988 році, указана будівля споруджена в 1955 році, має призначення контрольно-пропускного пункту та складається із заскленої веранди, передпокою та трьох службових приміщень. У 1993 році ОСОБА_6, який працював у санаторії й проживав у гуртожитку, наданому санаторієм у зв'язку із трудовими відносинами, разом із сім'єю вселився до приміщення прохідної та до 2000 року сплачував квартирну плату й комунальні послуги за користування цим приміщенням. У судовому засіданні ОСОБА_6 визнав факт самовільного будівництва лазні та дерев'яних сараїв поруч із приміщенням прохідної. За висновком ВГІРФО від 26 травня 2005 року встановлено порушення порядку реєстрації за місцем проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ДУП «Московське ЛСО» неодноразово зверталося до суду з позовами до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з різних підстав, у задоволенні яких було відмовлено. Так, рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2003 року, яке набрало законної сили, у позові відмовлено на тій підставі, що ДУП «Московське ЛСО» не довело наявність між сторонами договору майнового найму. У цьому рішенні апеляційний суд посилався на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2002 року у справі за позовом ДУП «Московське ЛСО» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення, яка була розглянута за нормами житлового законодавства, а суд рекомендував застосувати до спірних правовідносин положення закону, які регулюють договір майнового найму.
Оскільки Житловий кодекс України не регулює правовідносини, які виникають між власником нежитлових приміщень і особами, які з тих чи інших підстав у них проживають, щодо порядку користування, укладення договорів найму, виселення та надання іншого благоустроєного жилого приміщення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин норм житлового законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що ДУП «Московське ЛСО» звернулося до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні й розпорядженні майном та про зобов'язання вчинити певні дії за нормами цивільного права.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, задовольняючи позов ДУП «Московське ЛСО», суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що жодних правових підстав для користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 спірним нежитловим приміщенням немає, а тому право власника цього приміщення, ДУП «Московське ЛСО», підлягає захисту шляхом виселення відповідачів.
За положеннями ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Установивши, що право постійного користування землею, на якій відповідачі самочинно збудували лазню та дерев'яні споруди, надано санаторію «Меллас», суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДУП «Московське ЛСО» про зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за власний рахунок знести вказані споруди.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу державного унітарного підприємства м. Москви «Московське лікувально-санаторне об'єднання» задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року скасувати, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 січня 2006 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук