13 квітня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д.,
Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської агрофірми «Колос», ОСОБА_4 про визнання дійсним договору позики та стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 17 березня 2010 року,
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської агрофірми «Колос» (далі - ТОВ САФ «Колос»), а в жовтні 2009 року - і до ОСОБА_4 Посилався на те, що згідно з договором позики від 5 лютого 2008 року передав у борг директору ТОВ САФ «Колос» ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 98 800 грн. на строк до 5 вересня 2008 року. Оскільки ТОВ САФ «Колос» не виконало своє грошове зобов'язання, а письмовий договір не скріплений печаткою товариства, про обов'язковість чого він не знав, позивач на підставі ст. ст. 218, 1046, 1049 ЦК України, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати дійсним договір позики від 5 лютого 2008 року, стягнути з ТОВ САФ «Колос» борг у розмірі 98 800 грн. та судові витрати.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2009 року позов у частині вимог до ОСОБА_4 залишено без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням цього ж суду від 9 грудня 2009 року позов задоволено: визнано дійсним договір позики, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ САФ «Колос» 5 лютого 2008 року; стягнуто з ТОВ САФ «Колос» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 98 800 грн., розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 17 березня 2010 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скасовуючи рішення місцевого суду про задоволення позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір позики від 5 лютого 2008 року підписаний неуповноваженою особою та не скріплений печаткою ТОВ САФ «Колос», у зв'язку із чим недодержано вимоги щодо письмової форми правочину, а вчинення такого правочину не може доводитись показаннями свідків.
Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що 5 лютого 2008 року між ОСОБА_3 і ТОВ САФ «Колос», від імені якого діяв директор ОСОБА_4, укладено письмовий договір позики, за умовами якого товариство позичило в позивача 98 800 грн. на строк до 5 вересня 2008 року. Зазначений договір підписаний ОСОБА_3 і ОСОБА_4, проте не скріплений печаткою товариства та не затверджений зборами його учасників, як того вимагає статут товариства (а.с. 4).
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд, відмовляючи в позові, на вказану норму права уваги не звернув.
Крім того, у матеріалах справи наявна довідка ТОВ САФ «Колос» про те, що на рахунок товариства надійшло 88 500 грн. як фінансова допомога через ОСОБА_5 (а.с. 33). Проте суд не дав оцінки показанням позивача про те, що саме заступник директора товариства ОСОБА_5 прийняв передані ним кошти директору товариства, а також показанням представника відповідача, який підтвердив цю обставину, заперечуючи проти позову лише з тієї підстави, що договір позики неналежним чином укладений.
Отже, апеляційному суду слід було визначитись, чи є підстави для визнання договору позики дійсним, а також чи не є зазначена довідка ТОВ САФ «Колос» достатньою для вирішення справи, якщо буде підтверджено, що вона видана саме відносно цього спору, у силу ч. 2 ст. 1047 ЦК України (на підтвердження укладення договору достатньо розписки або іншого документа, який посвідчує передання грошей позичальником).
Ураховуючи те, що фактичні обставини справи для правильного її вирішення не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 17 березня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук