Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Вус С.М.,
суддів
за участю прокурора Гриціва М.І. та Кліменко М.Р.
Гладкого О.Є.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 5 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
вироком Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2010 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
згідно зі ст. 89 КК України такого,
що не має судимості,
та
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
раніше не судимого,
кожного за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено, на підставі ст. 75 КК України звільнено їх від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без зміни.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засуджено за те, що вони 26 листопада 2009 року приблизно о 15 год. 30 хв., використовуючи заздалегідь заготовлений електронний пристрій для дистанційного відкривання замків автомобілів, відчинили замки дверцят автомобіля “GREAT WALL HOVER”, державний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився неподалік від буд. № 17 по вул. Великій Васильківській м. Києва, звідки таємно викрали майно ОСОБА_7 загальною вартістю 9 473 грн. 18 коп.
У той же день ОСОБА_5 та ОСОБА_6, продовжуючи свою злочинну діяльність, приблизно о 16 год. аналогічним способом повторно таємно викрали з автомобіля “NISSAN NOTE”, державний номерний знак НОМЕР_2, що знаходився поблизу буд. № 30 по бульвару Лесі Українки м. Києва, майно ОСОБА_8 загальною вартістю 1 040 грн.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і направлення справи на новий апеляційній розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості вчинених ними злочинів та особі кожного з них внаслідок м'якості й безпідставним застосуванням апеляційним судом ст. 75 КК України, відповідно до якої їх звільнено від відбування покарання з випробуванням.
У запереченні на касаційне подання захисник ОСОБА_9 наводить доводи щодо обґрунтованості рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного їм покарання з випробуванням і просить залишити касаційне подання прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від відбування призначеного їм покарання з випробуванням, апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції при призначенні засудженим покарання не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, позитивні дані, що характеризують особу кожного з них, та обставини, які пом'якшують покарання.
Так, у своїй ухвалі апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили злочин середньої тяжкості, повністю визнали свою вину і щиро покаялися у вчиненому, сприяли органу досудового слідства у встановленні дійсних обставин злочину, добровільно відшкодували завдану внаслідок нього шкоду, що є обставинами, які пом'якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання, і претензії до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з боку потерпілих відсутні. Перераховуючи дані про особу ОСОБА_5 і ОСОБА_6, апеляційний суд указав, що вони раніше не судимі, мають постійне місце проживання, характеризуються позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, одружені, утримують по двоє малолітніх дітей.
Зважаючи на зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного їм вироком суду першої інстанції, і прийняв рішення про звільнення їх від відбування покарання з випробуванням.
Проте, приймаючи таке рішення, апеляційний суд усупереч вищевказаним вимогам ст. 75 КК України залишив поза увагою конкретні обставини вчинених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 злочинів та обставини, що передували їх вчиненню.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, маючи намір вчиняти крадіжки чужого майна з автомобілів, заздалегідь придбав спеціальний електронний пристрій для дистанційного відкривання замків автомобілів, сплативши за нього 4 тис. доларів США. ОСОБА_5, дізнавшись про наявність у ОСОБА_6 зазначеного пристрою, виразив свою готовність вчиняти крадіжки разом із ним. З метою вчинення злочинів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приїхали з м. Сум, мешканцями якого вони є, у м. Київ. Вони рухалися вулицями м. Києва, підшукуючи автомобілі для вчинення крадіжок. Одразу після першого епізоду викрадення чужого майна на суму більше 9 000 грн. вони продовжили підшукувати об'єкти для наступних крадіжок, що свідчить про стійкість їх злочинних намірів.
За таких обставин рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованим.
Тому ухвала апеляційного суду в даній справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
Якщо при новому апеляційному розгляді справи буде встановлено винність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів у тому ж обсязі й за тих же обставин, призначене їм покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати занадто м'яким.
Під час нового апеляційного розгляду справи апеляційному суду також варто перевірити дотримання судом першої інстанції вимог ст. 93 КПК України при вирішенні питання про відшкодування судових витрат у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України та п. 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суду.
Судді:
Вус С.М. Гриців М.І. Кліменко М.Р.