Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Вус С.М.,
суддів Гриціва М.І. та Коротких О.А.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 3 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 серпня 2010 року щодо останнього,
цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Авратина Любарського району
Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1,
згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 296 КК України, і призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 121 КК України - 7 років 6 місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 296 КК України - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 296 цього Кодексу, у зв'язку із закінченням строків давності.
Прийнято рішення щодо цивільних позовів та речових доказів.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, касаційні скарги чи подання щодо яких не подано.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
18 червня 2004 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у літньому павільйоні кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_2, діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинили побиття ОСОБА_6, його дружини ОСОБА_7 та приятелів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Внаслідок спільних хуліганських дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, власнику майна кав'ярні приватному підприємцю ОСОБА_10 було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 12 грн. і на деякий час було зірвано нормальну роботу кав'ярні.
Після цього ОСОБА_6 пішов до себе додому, узяв кухонний ніж і близько 22 год. 45 хв. того ж дня повернувся у кав'ярню «ІНФОРМАЦІЯ_2», де запропонував ОСОБА_3 вийти на вулицю для з'ясування обставин його побиття. Коли вони вийшли, ОСОБА_6 обхопив ОСОБА_3 ззаду за тулуб і приставив до його горла ніж. На крик ОСОБА_3 прибігли спочатку ОСОБА_4, а потім ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повалили ОСОБА_6 спиною на землю, а ОСОБА_5 ногою вибив з його руки ніж, після чого усі четверо почали наносити удари взутими ногами по тілу ОСОБА_6, який лежав на землі. Побачивши, що від отриманих ударів ОСОБА_6 не підіймається, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 припинили його побиття. Внаслідок зазначених дій указаних осіб ОСОБА_6 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які спричинили його смерть.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на неповноту і однобічність досудового слідства у справі, невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального та істотне порушення вимог кримінально-процесуального законів, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 змінити, за ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_2 виправдати. Стверджує, що органом досудового слідства не було встановлено усіх дійсних учасників бійки та очевидців події, не дано кваліфікації діям ОСОБА_6 з використання ножа, не з'ясовано механізм отримання ним тяжких тілесних ушкоджень та їх зв'язок із настанням його смерті. Даючи свій аналіз доказам у справі, зазначає, що ОСОБА_2 не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а лише намагався вибити з його руки ніж.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 наводить доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги його захисника, і викладає таке ж саме прохання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
За змістом касаційних скарг захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 296 КК України не заперечуються.
Твердження у касаційних скаргах про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, спростовуються дослідженими судом та викладеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою.
Так, під час досудового слідства та судового розгляду справи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не заперечували нанесення кожним із них ударів ногами по тілу потерпілого ОСОБА_6, який лежав на землі.
Зокрема, ОСОБА_3 пояснював, що після того, як ОСОБА_5 ногою вибив ніж з руки ОСОБА_6, він, перебуваючи ліворуч від потерпілого, наніс йому ногами 2-3 удари по тулубу та 2-3 удари по голові. При цьому ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 також з обох боків наносили удари ногами ОСОБА_6 Припинили бити потерпілого тоді, коли побачили біля його голови кров. Потерпілий ніяких дій не чинив і не намагався піднятися з землі.
ОСОБА_5 розповів, що він ногою вибив ніж з руки ОСОБА_6, який лежав на землі, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стояли навколо потерпілого і наносили удари, він також завдав 2-3 удари по тулубу ОСОБА_6
ОСОБА_4 підтвердив, що наніс ногою 2-3 удари по тулубу і голові ОСОБА_6 з правого боку та бачив, як аналогічні удари наносив йому ОСОБА_3, який знаходився ліворуч від потерпілого.
Згідно з показаннями ОСОБА_2, коли він на крик ОСОБА_3 вибіг із кав'ярні, то побачив, що той разом із потерпілим лежить на землі, а ОСОБА_5 вибиває з руки останнього ніж, який відлетів десь на півметра. Після цього він також наніс декілька ударів ОСОБА_6, який лежав на землі і не рухався. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 теж били потерпілого ногами по тулубу і голові.
Як убачається з показань очевидців події потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, засуджені вчинили групове побиття потерпілого, який лежав на землі, ніяких активних дій не чинив і на той час жодної загрози ні для кого не представляв.
Зазначені докази свідчать про те, що ОСОБА_2 брав участь у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Коли інші засуджені наносили удари ногами в область розташування життєво важливих органів потерпілого, який після того, як з його руки було вибито ніж, лежав на землі, не рухаючись, та не чинив жодного опору, що було очевидним для ОСОБА_2, він також ногами завдавав удари по тулубу потерпілого. З показань ОСОБА_2 видно, що на той момент, коли він приєднався до побиття ОСОБА_6, ножа в руках останнього уже не було і ніяких активних чи взагалі яких-небудь дій потерпілий не вчиняв. Тому колегія суддів не може погодитися з наведеними у касаційних скаргах захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 доводами про те, що ОСОБА_2 не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а хотів лише вибити ніж з його руки і перешкодити йому скористатися ним.
За даними висновку комісійної судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді забійних ран волосистої частини голови, множинних синців, саден, підшкірних гематом обличчя, волосистої частини голови, крововиливів під тверду та м'яку мозкові оболонки, забою головного мозку у своїй сукупності складають закриту черепно-мозкову травму та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Зазначені тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмета (предметів) із значною силою прикладання, необхідною для їх утворення, можливо, кулаків, взутих ніг людини. ОСОБА_6 була завдана значна кількість ударів, яка перерахунку не підлягає. Отримання виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень при падінні на площину виключається. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6 стала легенево-серцева недостатність, двобічне запалення легень, які явилися ускладненнями закритої черепно-мозкової травми.
Експерт ОСОБА_15 у засіданні суду пояснив, що ускладнення у ОСОБА_6 виникли внаслідок отриманої черепно-мозкової травми. В даному випадку має місце непрямий опосередкований зв'язок між отриманими ушкодженнями та наслідками.
Сукупністю цих та інших доказів у справі підтверджується висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у заподіянні разом із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.
Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону у даній справі не виявлено.
Отже, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України та п. 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів
відмовити у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2
Судді:
Вус С.М. Гриців М.І. Коротких О.А.