Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Вус С.М., головуючого Вус С.М.,
суддів Гриціва М.І. та Школярова В.Ф., суддів
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 12 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1,
вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2010 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженку та мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 1 рік;
- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 червня 2010 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що вона за попередньою змовою із невстановленою під час досудового слідства особою у травні 2007 року підробила «Довідку про доходи» та три «Декларації про доходи» на своє ім'я і на початку червня 2007 року надала їх представникам ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» у м. Білій Церкві Київської області для отримання кредиту в розмірі 60 тис. доларів США, а в серпні того ж року надала підроблену «Довідку про доходи» представникам ЗАТ «ОТП Банк» у м. Білій Церкві для отримання кредиту в розмірі 98 тис. доларів США.
У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор порушує питання про скасування вироку і ухвали щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд призначив засудженій занадто м'яке покарання, безпідставно звільнив її від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України та всупереч вимогам ст. 324 КПК України при постановленні вироку не вирішив питання про відшкодування судових витрат у справі, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки у ній не зазначено підстави, через які апеляцію прокурора на вирок щодо ОСОБА_1 визнано необґрунтованою.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання і доповнення до нього, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.
Обираючи ОСОБА_1 вид і міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, її особу та обставини справи. Вважати призначене ОСОБА_1 за кожен із вчинених нею злочинів та за їх сукупністю покарання занадто м'яким підстав не вбачається.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 вчинила злочини, за які її засуджено, у віці 39 років, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується посередньо, є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, вчинені нею злочини відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії невеликої та середньої тяжкості.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк, протягом якого вона має виконати покладені на неї обов'язки.
Стосовно наведених у касаційному поданні доводів про те, що при постановленні вироку суд не вирішив питання про відшкодування судових витрат у справі, то зазначене питання може бути вирішено в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційного подання з наведених у ньому мотивів.
Отже, підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України та п. 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів,
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, у кримінальній справі щодо ОСОБА_1
Рекомендувати суду першої інстанції вирішити питання про відшкодування судових витрат у справі в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України.
Судді:
Вус С.М. Гриців М.І. Школяров В.Ф.