Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Кліменко М.Р. та Гриціва М.І.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 05 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2010 року щодо ОСОБА_4,
вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2010 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Рудьківки Бобровицького району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися туди для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 1 384 гривні і 15 000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно; експертної установи - 469 гривень 20 копійок судових витрат за проведення експертизи.
ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 02 червня 2009 року приблизно о 22-ій годині в темну пору доби, керуючи автомобілем “Деу-Ланос” автомобільною дорогою Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в селі Семиполки Броварського району Київської області порушив пункт 18.4 Правил дорожнього руху - перед нерегульованим пішохідним переходом не вжив заходів для зменшення швидкості, у результаті чого наїхав на пішохода ОСОБА_6, який зліва направо відносно руху автомобіля здійснював перехід проїзної частини.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_6 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2010 року вирок змінено. Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами і на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. У решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляду у зв'язку з призначенням засудженому невиправдано м'якого покарання. Посилається на те, що суд не врахував тяжкості наслідків, невмотивовано звільнив від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Подія злочину, фактичні обставини його скоєння, кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України та рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотивуючи можливість незастосування додаткового покарання, апеляційний суд, як видно з ухвали, послався на ступінь тяжкості вчиненого діяння, характер посягання, його наслідки. У повному обсязі були враховані дані про особу винного, зокрема, позитивна характеристика з місця проживання, відсутність відомостей про скоєння злочинів чи інших правопорушень у минулому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та хворої дружини. У якості обставин, що знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, було враховано поведінку засудженого після злочину. Як видно зі справи, ОСОБА_4 відразу після дорожньо-транспортної пригоди викликав швидку медичну допомогу, а як дізнався, що на виклик лікарі можуть прибути тільки через годину, самостійно відвіз ОСОБА_6 до Броварської центральної районної лікарні.
Також суд взяв до уваги вибачливе ставлення потерпілого та його представника, думку державного обвинувача в судових дебатах, який просив не застосовувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
За таких обставин справи доводи касаційної скарги про необґрунтоване звільнення засудженого від додаткового покарання є непереконливими.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Вус С.М. Кліменко М.Р. Гриців М.І.