Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Кліменко М.Р. та Гриціва М.І.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 05 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
установила:
вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 червня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2010 року,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Селидове Донецької області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості згідно зі ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 12 000 гривень та 50 000 гривень на відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно; експертної установи судові витрати в розмірі 214 гривень 27 копійок.
ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, 01 січня 2010 року приблизно о 06-ій годині у квартирі АДРЕСА_2 під час сварки, що виникла через особисту неприязнь, з наміром позбавити життя завдав численних ударів кулаками по різним частинам тіла та голові ОСОБА_6, а коли вона від цих ударів упала на підлогу, продовжив її побиття, завдаючи удари ногою по тулубу.
Смерть ОСОБА_6 настала через набряк головного мозку, ускладненого масивною закритою черепно-мозковою травмою.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на неспростовні показання про відсутність у нього умислу позбавляти життя ОСОБА_6, вважає, що його дії мають бути кваліфіковані за наслідками, що фактично настали, тобто як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що призвело до смерті потерпілої. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Зі змісту касаційної скарги видно, що засуджений ОСОБА_4 оспорює фактичні обставини справи, вважає, що вони не містять ознак злочину, за який його засуджено. Із урахуванням наведених у касаційній скарзі мотивів просить переоцінити докази, зазначені у вироку, і дати їм відповідну кримінально-правову оцінку. При цьому ОСОБА_4 не заперечив повноти та всебічності дослідження фактичних обставин справи судом першої інстанції, того, що він давав визнавальні показання і з його участю в судовому засіданні розглядалися всі докази - дані протоколів огляду місця події та відтворення обстановки злочину, результати висновків судово-медичної, судово-цитологічної, судово-дактилоскопічної експертиз, показання свідків, інші докази, які в сукупності з показаннями засудженого покладені в основу обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок чи ухвалу у разі виявлення: істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, й з тих підстав, що зазначені в касаційній скарзі.
Із матеріалів даної справи видно, що суд першої інстанції дослідив та оцінив зібрані у справі докази за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи в сукупності. Обвинувачення, визнане судом доведеним, ґрунтується на матеріалах справи.
Розгляд справи проведено в об'єктивно можливому обсязі, в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.
Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України є правильною.
Доводи засудженого про відсутність у нього умислу на позбавлення життя ОСОБА_6 були предметом ретельної перевірки апеляційного суду, який слушно зазначив, що ОСОБА_4, завдаючи неодноразових, сильних, цілеспрямованих ударів у життєвоважливі частини тіла, хоча й не бажав смерті потерпілої, однак свідомо допускав (непрямий умисел) її настання. Такі дії повністю підпадають під ознаки злочину, за скоєння якого ОСОБА_4 було засуджено.
У зв'язку з цим твердження про перекваліфікацію злочину є необґрунтованими.
Оскільки нез'ясованих обставин, які б могли вплинути на винесення законних, обґрунтованих та справедливих судових рішень, не встановлено, а наведені в касаційні скарзі міркування засудженого відповідно до ст. 398 КПК України не можуть бути причинами для його скасування, підстав для призначення справи з обов'язковим повідомленням прокурора та інших учасників процесу, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 394 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4.
Вус С.М. Кліменко М.Р. Гриців М.І.