Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Вус С.М.,
суддів Гриціва М.І. та Кліменко М.Р.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 5 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Хмельницької області та захисника ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо останнього,
вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2009 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки та з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю, за винятком житла.
За ч. 1 ст. 364 КК України ОСОБА_5 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 30 липня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено, постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 2 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він, будучи депутатом Баранівської районної ради Житомирської області та членом комісії з питань законності, правопорядку та прав людини, як представник влади, наділений відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» правом висувати вимоги та приймати рішення, обов'язкові до виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої приналежності, здійснюючи депутатські повноваження, за невтручання в діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Баранівський фарфоровий завод» весною 2008 року почав вимагати від представника цього товариства ОСОБА_6 хабар у розмірі 10 000 доларів США.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на одержання хабара, поєднаного з вимаганням, ОСОБА_5 18 квітня 2008 року подав депутатський запит на ім'я Баранівського міського голови, головного державного санітарного лікаря Баранівського району, прокурора Баранівського району щодо організації перевірки ТОВ «Баранівський фарфоровий завод», за наслідками якої порушень законодавства з боку товариства виявлено не було.
11 липня 2008 року ОСОБА_5 як депутат Баранівської районної ради взяв участь у проведені перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ “Баранівський фарфоровий завод”, за наслідками якої товариству нараховано 86 273 грн. на відшкодування шкоди, зумовленої порушенням законодавства у сфері охорони навколишнього середовища.
Усвідомлюючи, що припинення перевірок ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» можливе лише за умови давання хабара депутату Баранівської районної ради ОСОБА_5, ОСОБА_6 був вимушений погодитися на це і 9 жовтня 2008 року приблизно о 14 год. 40 хв. у кав'ярні «Гермес», що по вул. Комсомольській, 2 м. Баранівки Житомирської області, передав йому хабар у розмірі 40 000 грн., після чого ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з безпідставним звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням та невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості вчиненого ним злочину і його особі внаслідок м'якості.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 та засуджений ОСОБА_5 просять вирок та ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу закрити. Даючи свій аналіз наявним у справі доказам, стверджують, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і однобічно з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про отримання ОСОБА_5 хабара за невтручання в діяльність ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг прокурора та захисника ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку.
Твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_5 про те, що отримані останнім від представника ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» ОСОБА_6 гроші в сумі 40 тис. грн. призначалися для відшкодування шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання колишнім працівникам заводу, інтереси яких у суді представляв ОСОБА_5, перевірялися під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані безпідставними.
Так, згідно з показаннями свідка ОСОБА_6 ОСОБА_5 звернувся до нього як до представника ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» з вимогою заплатити 10 тис. доларів США, щоб завод міг уникнути перевірок з боку контролюючих та правоохоронних органів, які він як депутат районної ради міг організувати, на що свідок відмовився. Після цього почалися ініційовані ОСОБА_5 перевірки, які перешкоджали нормальній діяльності заводу. У зв'язку із цим ОСОБА_6 був вимушений запропонувати ОСОБА_5 40 тис. грн., отримавши які останній пообіцяв урегулювати питання з приводу перевірок заводу екологічною інспекцією та вирішити інші проблеми, пов'язані з діяльністю заводу. При цьому жодних розмов про відшкодування збитків чи укладення мирових угод у цивільних справах у ОСОБА_6, за його твердженням, з ОСОБА_5 не було.
Свідок ОСОБА_7, яка працює юристом ТОВ «Баранівський фарфоровий завод», підтвердила, що від ОСОБА_6 їй відомо про вимагання у нього ОСОБА_5 хабара за убезпечення заводу від перевірок контролюючими органами, оскільки він має вплив на такі.
Співробітники УБОЗ УМВС України в Житомирській області свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили, що під час затримання ОСОБА_5 він представився депутатом районної ради, стверджував, що не є службовою особою, тому не може бути суб'єктом отримання хабара, з приводу наявних у нього коштів пояснив, що одержав їх від ОСОБА_6 як винагороду, розповідав про ініційовані ним перевірки ТОВ «Баранівський фарфоровий завод».
Як убачається з показань понятих-свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були присутні при затриманні ОСОБА_5, останній пояснював, що отримав кошти від представника ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» ОСОБА_6, з яким неодноразово мав розмови з приводу забруднення внаслідок діяльності заводу навколишнього середовища та звертався з цього приводу до контролюючих органів із депутатськими запитами.
Факти проведення у 2008 році перевірок діяльності ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» за депутатським запитом ОСОБА_5 підтверджуються даними, які містяться у листі головного державного санітарного лікаря Баранівського району, адресованому прокурору Баранівського району та голові Баранівської районної ради, та в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» за участю депутата Баранівської районної ради ОСОБА_5 Про ініціювання ним перевірок ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» свідчать також дані, які убачаються з відповідей начальника відділу УСБУ в Житомирській області, управління Пенсійного фонду України та ДПІ в Баранівському районі, начальника Новоград-Волинського міжрайонного управління водного господарства та інших.
З роздруківки розмов між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за наслідками проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням спеціальних технічних засобів убачається, що ОСОБА_5 отримав кошти за вирішення проблем ТОВ «Баранівський фарфоровий завод» з екологом, прокурором та на сесії районної ради.
Даючи оцінку показанням у судовому засіданні ОСОБА_5 про те, що гроші, отримані ним від ОСОБА_6, призначалися для відшкодування шкоди колишнім працівникам заводу з метою укладення мирової угоди у цивільній справі за їх позовами про відшкодування шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, суд у вироку обґрунтовано зазначив, що видача коштів юридичною особою здійснюється через банківські установи або касу підприємства, а не в приміщенні кав'ярні, і має оформлятися відповідними бухгалтерськими документами, а укладення мирової угоди у цивільній справі відбувається у порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законом, і передбачає звернення сторін у справі до суду з відповідними заявами та винесення з цього приводу ухвали судом, про що ОСОБА_5 як представнику інтересів позивачів у справі, зважаючи, крім того, на його життєвий і професійний досвід, було відомо.
Сукупністю цих та інших доказів у справі, які узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх об'єктивності, підтверджується винність ОСОБА_5 в отриманні хабара, поєднаного з його вимаганням, а дії засудженого правильно кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 368 КК України.
Обираючи ОСОБА_5 вид і міру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, розмір одержаного ним хабара, обставини, що пом'якшують покарання, якими суд визнав те, що ОСОБА_5 є інвалідом 2-ої групи внаслідок загального захворювання, хворіє, має статус «Дитина війни», відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Розглядаючи дану справу в апеляційному порядку за апеляціями засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про покарання засудженого, не в повній мірі врахував позитивні дані про особу ОСОБА_5 та стан його здоров'я.
Так, з матеріалів справи убачається, що після викриття ОСОБА_5 у вчиненні злочину він переніс інсульт та інфаркт.
За даними висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, призначеної апеляційним судом, після інсульту ОСОБА_5 виявляє органічний розлад особистості судинного генезу з помірними змінами, не в повній мірі може розуміти значення своїх дій та керувати ними, є обмежено осудним, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою про стан здоров'я ОСОБА_5 він перебуває на диспансерному обліку з приводу ішемічної хвороби серця, стенокардії, післяінфарктного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби та інших, потребує постійного амбулаторного, періодично стаціонарного лікування, після інсульту страждає на хронічну вертебро-базилярну недостатність, обмежений у життєдіяльності, а саме: до самообслуговування, до пересування, до трудової діяльності, що встановлено висновком Новоград-Волинської МСЕК Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи.
За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування вироку та ухвали у даній справі, не виявлено.
Таким чином, підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 394 КПК України та п. 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів
відмовити у задоволенні касаційних скарг заступника прокурора Хмельницької області та захисника ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_5
Судді:
Вус С.М. Гриців М.І. Кліменко М.Р.