Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Школярова В.Ф. та Гриціва М.І.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Миколаївської області на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Миколаєва, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися туди для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь: ОСОБА_6 4 212 гривень 80 копійок на відшкодування матеріальної шкоди; витрати на правову допомогу в сумі 150 гривень та 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_7 - 88 116 гривень 35 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; фінансового управління Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області - 5 354 гривень 85 копійок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8; експертної установи судові витрати в сумі 4 865 гривень 35 копійок.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, 22 жовтня 2009 року приблизно о 17-ій годині 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099», який відповідно до п. 31.4.5 а, б, г Правил дорожнього руху не мав права експлуатувати через несправність ходової частини, яка полягала у тому, що на ній були встановлені шини різних моделей і з різним малюнком протектора, які мають пошкодження та маленьку залишкову висоту малюнка протектора, на 198км+400 метрів автодороги Кіровоград-Миколаїв не дотримався вимог пунктів 2.3.б, 2.9 а, 10.1, 12.1, 12.6 «г» Правил дорожнього руху України - не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керування, внаслідок чого під час виконання обгону виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем «Subaru Legacy» під керуванням ОСОБА_7
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_9 помер на місці події, а ОСОБА_8 і ОСОБА_10 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на ступінь тяжкості злочину, наслідки, що настали, просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з призначенням засудженому невиправдано м'якого покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора Саленка І.В., який підтримав касаційне подання із наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, доведеність винності ОСОБА_5 та кримінально-правову оцінку діяння за ч. 2 ст. 286 КК України, розмір присудженого відшкодування, ніхто з учасників процесу не оспорює, у тому числі прокурор у своєму касаційному поданні.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із зазначених положень, а також роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у питанні про міру покарання із урахуванням ступеня тяжкості злочину, характеру та конкретних обставин справи, наслідків посягання, даних про особу та обставин, що впливають на вибір покарання, суд має більш вимогливіше ставитися до осіб, які вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння.
У даній справі, обґрунтовуючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд виходив з того, що ОСОБА_5 щиро покаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні матір-інваліда. Але при цьому суд не врахував низки інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, не отримали належної оцінки ступінь тяжкості скоєного злочину, умови та послідовність дій, які передували його вчиненню. Зі справи видно, що ОСОБА_5 перед тим, як сісти за кермо, спочатку вжив спиртне (випив 150 грам горілки та пляшку пива), потім, незважаючи на зношеність протекторів шин і встановлення на одній вісі шин різних моделей з різним малюнком, став керувати таким автомобілем та обрав швидкість, що перевищувала дозволену. Під дією цих факторів, як випливає з даних висновку судово-автотехнічної експертизи та інших матеріалів справи, засуджений не зумів правильно оцінити дорожню обстановку перед обгоном транспортного засобу, що рухався перед ним у попутному напрямку, із виїздом на зустрічну смугу руху наважився на цей маневр, змістився одним колесом на узбіччя, що призвело до неочікуваного уводу автомобіля від обраного напрямку руху (а. с. 62-65).
Внаслідок цих дій загинула одна людина, двоє інших пасажирів отримали відповідно переломи кісток таза, плеча та інші характерні ушкодження. Зазначені наслідки фактично залишилися поза увагою суду.
Наведені обставини дають підстави вважати, що рішення суду про можливість виправлення ОСОБА_5 та запобігання скоєнню нових злочинів без призначення йому покарання, яке належить відбувати реально, є необґрунтованим і таким, що не відповідає тяжкості скоєного злочину та даним про особу. У зв'язку із цим вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, за наслідками якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Якщо суд дійде висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_5 у злочині, поставленому йому у провину, погодиться з обставинами його скоєння та обґрунтуванням, наведеним на його підтвердження, і не встановить нових позитивних даних про особу чи обставин, що пом'якшують покарання, то рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням слід визнати неправильним, а, отже, й покарання ? явно несправедливим внаслідок м'якості.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.
Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити до того ж суду на новий судовий розгляд.
Вус С.М. Школяров В.Ф. Гриців М.І.