Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Кліменко М.Р. та Гриціва М.І.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 05 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_5,
установила:
цим вироком
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Жмеринки Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, раніше двічі судимого - останнього разу 14 червня 2005 року за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією майна, звільненого 23 жовтня 2009 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 25 днів,
засуджено за ст. 395 КК України до арешту на строк 2 місяці.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків визначено остаточне покарання - арешт на строк 6 місяців.
ОСОБА_5 визнано винним у порушенні правил адміністративного нагляду, яке він вчинив за таких обставин.
15 жовтня 2009 року Вінницький районний суд Вінницької області виніс постанову, якою встановив ОСОБА_5 адміністративний нагляд строком на 1 рік із покладенням на нього обмежень та зобов'язань не виїжджати за межі Шаргородського району без дозволу Шаргородського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області, не відвідувати місця продажу алкогольних напоїв, з'являтися для реєстрації в органи внутрішніх справ чотири рази на місяць. Попри це, 04 червня 2010 року ОСОБА_5 порушив встановлені йому обмеження: не з'являвся на реєстрацію, самовільно залишив місце проживання - будинок АДРЕСА_1 й без письмового дозволу органів внутрішніх справ поїхав спочатку в село Пеньківка Шаргородського району Вінницької області, а звідти в місто Жмеринка Вінницької області. Після повернення в село Мурафа перебував не за місцем свого постійного проживання, де він зобов'язаний бути упродовж з 22-ої до 06-ої години, а у іншому місці.
В апеляційному порядку справа не розглядалася.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зокрема, посилається на те, що призначене судом остаточне покарання є меншим за невідбуту частину покарання за попереднім вироком, що суперечить ст. 71 КК України.
Фактичні обставини справи, доведеність винності ОСОБА_5 у злочині та кримінально-правову оцінку діяння за ст. 395 КК України ніхто з учасників процесу не оспорює, у тому числі прокурор у своїй касаційній скарзі.
Заслухавши доповідача, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційну скаргу з наведених у ній підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зі справи видно, що постановою суду від 23 жовтня 2009 року ОСОБА_5 було умовно-достроково звільнено на строк 1 рік 1 місяць 25 днів від відбування покарання, визначеного попереднім вироком від 14 червня 2005 року, яким за ч. 2 ст. 307 КК України його було засуджено до позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. За новий злочин, яким у даній справі є діяння, передбачене ст. 395 КК України, суд обрав ОСОБА_5 покарання арешт на строк 2 місяці й, коли визначав остаточне покарання за сукупністю вироків, приєднав частину невідбутого покарання за попереднім вироком, внаслідок чого це покарання вийшло більшим від покарання за новим вироком, але меншим від невідбутої частини за попереднім вироком.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Наведене дає підстави вважати, що суд у питанні про вид та міру покарання неправильно застосував кримінальний закон, що в кінцевому підсумку призвело до призначення засудженому невиправдано м'якого покарання. За таких обставин вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, за наслідками якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Якщо під час нового судового розгляду суд дійде висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_5 у поставлених йому в провину порушеннях правил адміністративного нагляду, погодиться з обставинами їх скоєння та обґрунтуванням, наведеним на підтвердження обвинувачення, то призначене покарання з урахуванням обставин, що стали підставами для скасування даного вироку, слід визнати несправедливим внаслідок м'якості.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
касаційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити.
Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.
Вус С.М. Кліменко М.Р. Гриців М.І.