Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кузьменко О.Т.
суддів
за участю прокурора
адвоката Заголдного В.В., Пивовара В.Ф.
Пересунька С.В.
ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2011 року касаційне подання заступника Генерального прокурора України на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2010 року,
постановою слідчого 4-го відділу СУ СБУ від 5 вересня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом замаху на вчинення контрабанди двох вертольотів МI-8Т, заводські номери 8244 та 98203675, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України.
Постановою слідчого 4-го відділу 1-го управління СУ СБУ від 3 серпня 2009 року в межах цієї справи порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за фактом замаху на вчинення контрабанди вертольотів за попередньою змовою групою осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України.
Згідно з цією постановою між Кременчуцьким льотним коледжем (далі КЛК) Національного авіаційного університету (Полтавська область, м. Кременчук) в особі начальника коледжу ОСОБА_6 та компанією "AIRFREIGHT AVIATION LIMITED" (Об'єднані Арабські Емірати) в особі офіційного представника ОСОБА_7 укладено контракт від 19 червня 2007 року № 90 купівлі-продажу двох вертольотів МI-8Т, заводські номери 8244 та 98203675, вартістю 448 598 грн.
25 червня 2007 року компанією "AIRFREIGHT AVIATION LIMITED" вартість вертольотів згідно з контрактом оплачена шляхом перерахування коштів на рахунок Кременчуцького льотного коледжу у філії "Відділення Промінвестбанку у м. Кременчуці", а 11 липня 2007 року вказані вертольоти передані начальником коледжу ОСОБА_6 на території авіаційно-технічної бази КЛК у м. Кременчуці представнику компанії "AIRFREIGHT AVIATION LIMITED" ОСОБА_7, про що складено 2 акти прийому -передачі.
Окрім того, 14 грудня 2006 року директором компанії "AIRFREIGHT AVIATION LIMITED" ОСОБА_8 укладено контракт № АА/141206/171 з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" Міністерства оборони України на проведення капітального ремонту п'яти вертольотів, у тому числі двох МI-8Т, заводські номери 8244 та 98203675. Згідно з умовами контракту зазначене ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" виконує капітальний ремонт планерів вертольотів, а поставкою силових агрегатів, головних редукторів та лопатей несучого гвинта займається замовник капітального ремонту, тобто компанія "AIRFREIGHT AVIATION LIMITED".
У період з 16 липня 2007 року по 15 серпня 2008 року на виробничій базі ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" виконано капітальні ремонти двох вертольотів, вартість робіт яких складала 270 000 доларів США. По завершенню робіт складено та уповноваженими особами підписано акти здачі з ремонту вертольотів МI-8Т, заводські номери 8244 та 98203675, від 23 травня та 12 серпня 2008 року.
Враховуючи, що компанія "AIRFREIGHT AVIATION LIMITED" не має акредитації в Державній митниці України як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності й не має можливості самостійно перемістити придбані в Кременчуцькому льотному коледжі вертольоти через митний кордон України, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 домовилися про незаконне переміщення вказаних вертольотів через митний кордон України.
Зокрема, ОСОБА_6, достовірно знаючи про проведений капітальний ремонт, маючи намір на контрабанду вертольотів шляхом надання до органів митного контролю неправдивих даних про технічний стан, комплектність та вартість вертольотів після ремонту, дав економісту КЛК ОСОБА_9 вказівку скласти акти прийому-передачі двох вертольотів, до яких внести завідомо неправдиві дані щодо підписання їх ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у м. Севастополі, які в подальшому затвердив. Також за вказівкою ОСОБА_6 ОСОБА_9 підготувала для подачі на митницю рахунок-фактуру від 11 серпня 2008 року № 9 до контракту від 19 червня 2007 року № 90, підписаний головним бухгалтером коледжу ОСОБА_10 та ОСОБА_6, із внесеними неправдивими даними про сплату за цим документом вартості вертольотів, тоді як фактично оплата за даним контрактом була проведена по рахунку-фактурі № 9 від 20 червня 2007 року.
В подальшому ці підроблені документи були надані декларанту ТОВ "СевастопольАвіаСервіс" (м. Сімферополь) ОСОБА_11, який, не будучи обізнаним щодо протиправної діяльності ОСОБА_6 і ОСОБА_7, склав митну декларацію № 123000001/8/004396 і надав її з підробленими документами до Севастопольської митниці. Відповідно до поданих митному органу України документів зазначені вертольоти експортувалися в розібраному та начебто несправному стані, без експлуатаційного ресурсу, загальною вартістю 448 598 грн., хоча після проведеного капітального ремонту вертольоти знаходилися у технічно справному стані, а їх вартість становила 3 564 316, 26 грн.
Протиправні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їх волі у зв'язку із затриманням вертольотів співробітниками правоохоронних органів.
23 лютого 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва, розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 на обидві постанови про порушення кримінальної справи, задовольнив її частково, скасувавши лише постанову від 3 серпня 2009 року.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2010 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову районного суду без змін.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на необґрунтованість висновків суду про відсутність підстав до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6, просить скасувати судові рішення, а матеріали провадження за скаргою направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційне подання, вважаючи незаконними та такими, що підлягають скасуванню з направленням матеріалів на новий судовий розгляд, судові рішення лише в частині скасування постанови про порушення кримінальної справи від 3 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_5, яка заперечувала проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали провадження за скаргою адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, доводи касаційного подання, заперечення на нього адвоката ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом ч. ч. 15, 16 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. За результатами розгляду скарги суддя виносить мотивовану постанову.
З матеріалів провадження за скаргою убачається, що адвокат ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до районного суду із скаргою на постанови про порушення кримінальної справи від 5 вересня 2008 року за фактом замаху на вчинення контрабанди двох вертольотів МI-8Т, заводські номери 8244 та 98203675, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, та від 3 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6 за фактом замаху на вчинення контрабанди вертольотів за попередньою змовою групою осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України.
Розглянувши 23 лютого 2010 року вказану скаргу, суд задовольнив її частково, визнавши постанову від 5 вересня 2008 року законною та обґрунтованою, проте скасував постанову про порушення кримінальної справи від 3 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6 Не спростовуючи наявність приводу до порушення кримінальної справи, суд аргументував висновок про відсутність підстав для прийняття слідчим рішення про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 відсутністю достатніх даних, які б свідчили про ознаки у його діях злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України.
Суд, пославшись на показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, дані протоколів очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_9, контракту № 90 від 19 червня 2007 року купівлі - продажу вертольотів, акти здачі вертольотів з ремонту, рахунки-фактури, якими слідчий обґрунтував підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6, прийшов до висновку, що вони не свідчать про наявність ознак діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України, в діях ОСОБА_21 Однак при цьому аналіз цих даних у постанові суду відсутній, як і не вказані аргументи неможливості визнання їх підставами до порушення кримінальної справи, що свідчить про неналежне мотивування прийнятого судом рішення.
Окрім того, судом при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 не дотримано вимоги ч. 7 ст. 374 КПК України, згідно з якими вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому судовому розгляді.
Так, скарга адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 на постанову про порушення кримінальної справи щодо останнього розглядалася Шевченківським районним судом м. Києва 7 грудня 2009 року, в результаті чого вказану постанову про порушення кримінальної справи було скасовано.
28 грудня 2009 року ухвалою апеляційного суду м. Києва постанову районного суду скасовано й матеріали направлено на новий судовий розгляд з огляду на неналежне дослідження матеріалів дослідчої перевірки, перерахування судом наведених слідчим підстав до порушення кримінальної справи без мотивації чому вони не беруться до уваги.
Повторно розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_13, суд фактично використав та навів зміст попередньої постанови суду, так само лише перерахував наявні у матеріалах перевірки дані, на підставі яких слідчим порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_6, і вдруге не обґрунтував рішення про те, чому такі дані не можуть бути підставами до порушення кримінальної справи.
На вказані порушення закону не звернув увагу й апеляційний суд, який за результатами розгляду апеляції прокурора 29 березня 2010 року залишив її без задоволення, а постанову районного суду без зміни, не зважаючи на те, що вказівки апеляційної інстанції при повторному розгляді скарги судом першої інстанції не виконано.
За таких обставин постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2010 року в частині оскарження постанови про порушення кримінальної справи від 3 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6 належить скасувати, а матеріали провадження за скаргою направити на новий судовий розгляд.
При цьому касаційне подання підлягає частковому задоволенню у зв'язку з тим, що прохання прокурора стосується скасування судових рішень у повному обсязі, тоді як постанова про порушення кримінальної справи від 5 вересня 2008 року визнана законною та обґрунтованою, з чим погоджується прокурор у поданні, й щодо якої судові рішення на підставі ч. 2 ст. 383 КПК України не можуть бути предметом касаційного перегляду.
В ході нового судового розгляду суду належить врахувати наведене, розглянути скаргу з дотриманням вимог закону, в тому числі положень ст. 399 КПК України, та прийняти рішення, належним чином умотивувавши його.
На підставі наведеного, керуючись статтями 395 і 396 КПК України та ч. 1 ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року, колегія суддів, -
касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2010 року в частині скасування постанови про порушення кримінальної справи від 3 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а матеріали провадження за скаргою адвоката ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.
Судді:
О.Т. КУЗЬМЕНКО В.В.ЗАГОЛДНИЙ В.Ф.ПИВОВАР
З оригіналом згідно
Суддя Верховного Суду України О.Т.Кузьменко