Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді Редьки А.І.
суддів Пивовара В.Ф. і Канигіної Г.В.
за участю прокурора Пересунька С.В.
та захисника ОСОБА_5
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 квітня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2009 року, яким засуджено
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не маючого судимості,
за ч. 2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
не маючого судимості,
за ч. 2 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
установила:
Як визнав суд, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у квітні 2009 року на пропозицію невстановленої слідством особи за грошову винагороду погодилися заволодіти офіційними документами і печаткою ТОВ «Ю.С.А.». Обидва розробили план, за яким ОСОБА_7 як охоронець банку «Фінанси і Кредит» мав спостерігати, коли до банку прийде бухгалтер ТОВ «Ю.С.А.» ОСОБА_8, і, впевнившись, що при ній є документи товариства та печатка, повідомити про це на мобільний телефон ОСОБА_6, який перебував поруч з приміщенням банку і з сигнальним пістолетом, який передав йому ОСОБА_7, мав вчинити розбійний напад на потерпілу.
26 травня 2009 року ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, від якого одержав обумовлене повідомлення, біля приміщення банку «Фінанси і Кредит», що по бульвару Івана Лепсе, 33 у м. Києві, вчинив розбійний напад на ОСОБА_8, повалив потерпілу на асфальт, видер з рук сумку і з нею побіг, відстрілюючись з пістолета від водія ТОВ «Ю.С.А.» ОСОБА_9, який його переслідував. В результаті розбійного нападу засуджені заволоділи грошима ТОВ «Ю.С.А.» у сумі 25.000 грн., особистими документами ОСОБА_8, у тому числі паспортом громадянина України, мобільним телефоном «Самсунг Д520» з сім-картою та іншим майном потерпілої на загальну суму 2.290 грн., а злочинний умисел на заволодіння офіційними документами і печаткою ТОВ «Ю.С.А.» не довели до кінця з підстав, які не залежали від їхньої волі, оскільки потерпіла таких при собі не мала.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2010 року вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок та ухвалу, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 і ч. 1 ст. 129 КК України та призначити йому покарання в межах санкцій вказаних законів. Твердить, що суд розглянув справу однобічно й неповно, і, як наслідок, неправильно застосував кримінальний закон. Вказує, що суд залишив поза увагою показання самого засудженого, потерпілих та очевидців злочину про те, що під час пограбування потерпілої ОСОБА_8 у руках ОСОБА_6 пістолета не було, останній дістав його, лише намагаючись уникнути переслідування потерпілим ОСОБА_9 Крім того, вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є суворим, воно не відповідає тяжкості вчинених злочинів і даним про його особу. Звертає увагу, що апеляційний суд всупереч вимогам закону не відповів належним чином на доводи апеляцій.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню і просив скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу - направити на новий апеляційний розгляд, виступ захисника ОСОБА_5, яка підтримала свою касаційну скаргу і просила змінити судові рішення щодо ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 377 КПК України суд апеляційної інстанції в ухвалі поряд із іншими даними має не тільки коротко викладати зміст апеляцій і результати розгляду справи, а наводити висновки по них і докладні мотиви прийнятого рішення.
Як убачається з матеріалів справи, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 31 грудня 2009 року прокурором, засудженими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було подано апеляції.
У своїй апеляції прокурор ставив питання про скасування вироку в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Зазначав, що ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на викрадення офіційних документів і печатки, а ОСОБА_7 - пособництво у закінченому замаху на викрадення офіційних документів і печатки, тому їхні дії підлягали кваліфікації, відповідно, першого - за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 357 КК України, а другого - за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 357 КК України. Твердив, що суд призначив кожному із засуджених м'яке покарання. Звертав увагу, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили декілька злочинів, у тому числі тяжкий, вину не визнали, ОСОБА_6 ніде не працює. Тому просив апеляційний суд постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 357, ст. 70 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, а ОСОБА_7 - за ч. 2 ст. 187, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 357, ст. 70 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Засуджений ОСОБА_7 у своїй апеляції з доповненням до неї просив вирок скасувати, постановити новий вирок, яким застосувати до нього положення ст. 69 КК України та пом'якшити покарання. Вказував, що суд належним чином не врахував, що він раніше не судимий, позитивно характеризувався, визнав свою вину, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочинів, має на утриманні дитину, а, крім того, що тяжких наслідків від його злочинних дій не настало.
Засуджений ОСОБА_6 у своїй апеляції просив вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 357 КК України, призначити покарання в межах санкцій вказаних статей та застосувати правила ст. 75 КК України. Твердив, що суд розглянув справу однобічно, неповно, без урахування показань потерпілого ОСОБА_9 і свідків, які, розповідаючи про обставини вчинення злочину, твердили, що пістолета в руках ОСОБА_6 під час пограбування потерпілої ОСОБА_8 не було, останній застосував його лише щодо потерпілого ОСОБА_9 Зазначав, що суд не врахував обставин, які мають значення для справи, і призначив йому надмірно суворе покарання.
Апеляційний суд, хоча й розписав в ухвалі зміст апеляцій прокурора та засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7, проте належним чином їхніх доводів про неправильне застосування судом кримінального закону, порушення норм КПК, а також про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених в ухвалі не проаналізував і не зазначив підстав, через які апеляції визнано необґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотними порушеннями вимог КПК України, вона підлягає скасуванню, а кримінальна справа - направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 березня 2010 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.І. Канигіна Г.В.