Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів Кліменко М.Р. і Коротких О.А.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року щодо ОСОБА_5,
цією постановою кримінальна справа по обвинуваченню
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянки України, уродженки с. Воєводівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, мешканки АДРЕСА_1 раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, закрита на підставі п.4 ст. 6, ст.282 КПК України, п. "г" ст. 1, ст.6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року.
Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалася у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого без мети збуту, вчиненому за таких обставин.
10.09.2004 року, приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_5, перебуваючи на ринку по вул. Глаголєва в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, у невстановленої особи за 20 грн. незаконно без мети збуту придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований вагою 0,18 гр. в перерахунку на суху речовину, який незаконно зберігала при собі для власного вживання до його вилучення у неї працівниками міліції 10.09.2004 року об 11 год. біля будинку № 27 по вул. Глаголєва в м. Дніпродзержинську.
У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалась.
У касаційному поданні заступник прокурора Дніпропетровської області посилається на неправильне застосування кримінального закону судом першої інстанції. Зазначає, що ОСОБА_5 необхідно було звільнити від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року, а не Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року. Просить постанову щодо ОСОБА_5 змінити, визнавши кримінальну справу щодо неї закритою зі звільненням її від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України на підставі ст. 1 п. ”е”, ст.6 Закону України „Про амністію” від 31 травня 2005 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене.
Згідно з вимогами п. «е» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року, звільняються від кримінальної відповідальності із закриттям справи інваліди першої, другої та третьої груп, які до набрання чинності цим законом учинили умисні злочини, за які передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк 5 років, і кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 обвинувачувалася органами досудового слідства у вчиненні 10.09.2004 року умисного злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 3 років. На день набрання 23.06.2005 року чинності Законом України “Про амністію” від 31.05.2005 року вона у встановленому законом порядку була визнана інвалідом ІІ групи, про що свідчить виписка з акту МСЕК про встановлення їй другої групи інвалідності із загального захворювання з 01.06.2005 року. Також ОСОБА_5 під час розгляду щодо неї кримінальної справи подала суду заяву від 21.04.2010 року з проханням застосувати до неї амністію та закрити справу зі звільненням її від кримінальної відповідальності як особу, що підпадала під дію ст. 1 п. “е” Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року.
Суд, визнавши наявними всі умови для застосування амністії, з дотриманням вимог п. 4 ч. 1 ст. 6, ст. 282 КПК України прийняв правильне рішення про необхідність застосування щодо ОСОБА_5 акту амністії і закриття справи щодо неї за ч. 1 ст. 309 КК України, однак помилково послався як на підстави такого рішення на норми Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року, а не Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року, тобто неправильно застосував кримінальний закон, про що обґрунтовано зазначено у касаційному поданні прокурора.
Крім того, закриваючи провадження по справі щодо ОСОБА_5 за актом амністії, суд усупереч вимогам ст. 6 цього Закону, не зазначив у постанові про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним внести відповідні зміни у постанову суду щодо ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( у редакції Законів України №2533-ІІІ від 21 червня 2001 року та № 3323-1У від 12 січня 2006 року), п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-У1 від 07 липня 2010 року, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити: замість п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року застосувати п.«е» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року і вважати кримінальну справу щодо неї закритою за актом амністії зі звільненням від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.
Косарєв В.І. Кліменко М.Р. Коротких О.А.