Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів
за участю прокурора Кліменко М.Р. і Коротких О.А.,
Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5
Цим вироком
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Ульяновка Кіровоградської області, мешканку АДРЕСА_1 не працюючу, раніше неодноразово судиму, останній раз 02.09.2009 року за ч.3 ст.185 КК України на 6 років позбавлення волі,
- засуджено за ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.09.2009 року, та ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що вона 22 березня 2009 року, близько 14 год., із метою вчинення крадіжки чужого майна незаконно проникла до будинку АДРЕСА_2 що належав потерпілій ОСОБА_6, однак злочин не змогла довести до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки на місці злочину була затримана донькою ОСОБА_6 - ОСОБА_7
У апеляційному порядку цей вирок щодо ОСОБА_5 не оскаржувався.
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Кіровоградської області стверджує, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки при призначенні ОСОБА_5 покарання не врахував, що злочин, за який її засуджено цим вироком, було вчинено до постановлення вироку Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.09.2009 року, що потребувало застосування ч.4 ст.70 КК України та визначення засудженій покарання за сукупністю злочинів, а не за сукупністю вироків. Окрім того, зазначає, що, призначаючи ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків, суд указав про часткове складання покарань, проте фактично застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. З огляду на викладене, просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а вирок зміні з таких підстав.
Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України у касаційній скарзі прокурора не заперечується.
Разом з тим, як убачається з вироку, суд, правильно встановивши фактичні обставини справи по факту вчинення злочинних дій щодо ОСОБА_6, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України.
Так, вирішуючи питання про кваліфікацію дій засудженої, суд не врахував, що злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, є злочином з матеріальним складом, який визначається з урахуванням вартості викраденого майна, або вартості майна, яке особа намагалася викрасти.
Однак суд лише встановив, що ОСОБА_5 незаконно проникла у будинок ОСОБА_6 з метою вчинення крадіжки, однак злочин не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана донькою ОСОБА_6 - ОСОБА_7 П ри цьому судом не було встановлено, на викрадення якого саме майна і якої вартості був спрямований умисел засудженої.
Виходячи з того, що проникнення у житло потерпілої, як і замах на проникнення, є діями, що пов'язані з порушенням недоторканості житла, і самі по собі є злочинами, то такі дії засудженої підлягають перекваліфікації з ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України з призначенням відповідного покарання за цим злочином.
Окрім того, при призначенні ОСОБА_5 покарання судом було помилково застосовано ст. 71 КК України.
Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 раніше була засуджена вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.09.2009 року, а дії, за які її засуджено оскаржуваним вироком, вчинено нею 22.03.2009 року, тобто до постановлення вироку Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.09.2009 року.
За таких обставин суд при призначенні покарання повинен був керуватися не ст. 71 КК України, а ч. 4 ст. 70 КК України, згідно з якою в разі, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначає засудженому покарання за правилами, передбаченими ч.ч.1-3 ст.70 КК України.
З огляду на викладене, вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 підлягає зміні.
Підстав для скасування цього вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це порушено питання в касаційній скарзі прокурора, не встановлено.
При призначенні ОСОБА_5 покарання колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу засудженої, яка за місцем проживання характеризувалася задовільно, страждала рядом захворювань, мала на утриманні неповнолітню доньку, 2002 року народження, перебувала на обліку у нарколога, раніше неодноразово вчиняла злочини і останнім вироком від 02.09.2009 року засуджена на 6 років позбавлення волі.
З огляду на зазначені обставини і неможливість в силу ст.ст. 57, 61 КК України призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі або виправних робіт, їй належить призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року та № 3323-IV від 12 січня 2006 року), п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року, колегія суддів
касаційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.
Вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити: перекваліфікувати її дії з ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України і призначити за цим законом покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700 грн.
Замість ст. 71 КК України застосувати ч.4 ст.70 КК України і за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_5 шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч.1 ст.162 КК України за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.09.2009 року, остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Косарєв В.І. Кліменко М.Р. Коротких О.А.