Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді Редьки А.І.
суддів Гошовської Т.В. і Пошви Б.М.
за участю прокурора Матюшевої О.В.
розглянувши в судовому засіданні 7 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 15 червня 2010 року, якою закрито кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
не маючого судимості,
за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «б» ст. 1, ст. 6 і ст. 9 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Луганської обласної клінічної лікарні 6.309 грн. 35 коп. на відшкодування витрат лікувального закладу,
установила:
Як видно з постанови, ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_6
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2010 року у порядку ст. 411 КПК України виконання постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 15 червня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Луганської обласної клінічної лікарні 6.309 грн. 35 коп. на відшкодування витрат лікувального закладу розстрочене на 36 місяців із щомісячним стягненням з ОСОБА_5 175 грн. 26 коп.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вказує, що мотивувальна частина постанови не містить даних про дату, місце, обставини злочину, а також висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у його вчиненні. Твердить, що суд, приймаючи рішення про закриття кримінальної справи на підставі п. 4 ст. 6 КПК України, всупереч вимогам ч. 3 ст. 93-1 КПК України постановив стягнути з ОСОБА_5 витрати на стаціонарне лікування потерпілої.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, просила скасувати постанову щодо ОСОБА_5, а справу - направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Приймаючи рішення про застосування амністії до ОСОБА_5, суд виходив із того, що він обвинувачувався у злочині, вчиненому з необережності, за який законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, та відповідно до свідоцтва про народження він має неповнолітню дитину, і в суді ОСОБА_5 заявив клопотання про застосування до нього амністії.
Тому постанова про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі п. «б» ст. 1, ст. 6 і ст. 9 Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року, на думку колегії суддів, є законною і обґрунтованою.
Разом із тим колегія суддів не може погодитися з рішенням суду про стягнення з ОСОБА_5 6.309 грн. 35 коп. на відшкодування витрат лікувального закладу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 93-1 КПК України у разі закриття кримінальної справи за обставин, передбачених п. 4 ст. 6 КПК України, відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, здійснюється в порядку цивільного судочинства.
У такому разі доводи прокурора про незаконність рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 витрат лікувального закладу є слушними і підлягають задоволенню. Постанова в цій частині, а також постанова Артемівського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2010 року, винесена у порядку ст. 411 КПК України щодо виконання зазначеної постанови, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, під час якого суду належить усунути допущені недоліки та постановити рішення щодо відшкодування витрат лікувального закладу у відповідності з вимогами закону.
Будь-яких інших даних щодо істотного порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, які було б підставою для зміни чи скасування постанови суду, на що вказується в касаційній скарзі прокурора, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 15 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_5 6.309 грн. 35 коп. на відшкодування витрат лікувального закладу, а також постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 2 вересня 2010 року скасувати, а справу в цій частині - направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
У решті постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 15 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді:
Гошовська Т.В. Редька А.І. Пошва Б.М.