Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді - Скотаря А.М.,
суддів - Канигіної Г.В.,
- Шаповалової О.А.,
за участю прокурора - Саленка І.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 10 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені судові рішення щодо нього,
Вироком Амвросіївського районного суду Донецької області від 22 березня 2010 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості,
засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 1 за ст. 364 КК України - строком на 1 рік, з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 1 рік; за ч.1 ст. 366 КК України - строком на 1 рік, з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 1 рік; на підставі ст.70 КК України остаточно йому визначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські посади строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки. На ОСОБА_5 покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він у 2005 року, будучи головою КФГ “Родіна”, зловживаючи своїм службовим становищем, у порушення вимог ст.ст. 1, 3, 13, 27, 34 Закону України “Про фермерське господарство”, діючи в інтересах членів КФГ “Родіна”, ввів у склад членів КФГ “Родіна” осіб, які не мали права на отримання земельних ділянок: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, внаслідок чого вони отримали у власність земельні ділянки загальною площею 34,21 га вартістю 146 023, 22 грн., чим ОСОБА_5 заподіяв шкоду державі.
Крім того, ОСОБА_5, будучи посадовою особою, 14 травня 2004 року вніс завідомо неправдиві відомості в офіційний документ, а саме - у протокол №1 зборів членів КФГ “Родіна” вніс осіб, які не були членами КФГ “Родіна”, внаслідок чого останні незаконно отримали земельні ділянки.
У апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційній скарзі засуджений просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складів злочину. Крім того, ОСОБА_5 вказує, що суд не звернув уваги на те, що на момент постановлення вироку сплинули строки притягнення його до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Проте, як вбачається з матеріалів справи, постановлений вирок вимогам ст. 323 КПК України відповідає не в повній мірі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що обставини злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_5 був визнаний винним, в ході судового розгляду ним не заперечувались, у зв'язку з чим справу було розглянуто судом в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України, а докази щодо фактичних обставин справи в повному обсязі не досліджувались.
Однак розгляд справи з обмеженням обсягу досліджуваних доказів не звільняв суд від обов'язку щодо ухвалення законного та обґрунтованого вироку.
Згідно з вимогами ст. 324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; чи підлягає він покаранню за вчинений ним злочин.
Як убачається з вироку суду, ОСОБА_5 був визнаний винним в тому, що він, зловживаючи своїм службовим становищем, ввів у склад членів КФГ «Родіна» осіб, які не мали права на отримання земельних ділянок як члени цього КФГ, зокрема, ОСОБА_9 (мати його дружини), ОСОБА_7 (доньку), ОСОБА_8 (мужа його доньки).
Будучи допитаним у якості обвинуваченого, ОСОБА_5 хоча і визнавав себе винним у вчиненні злочину, але пояснював, що ввів зазначених осіб у склад фермерського господарства, оскільки вважав, що не суттєво, яка ступінь родинних зв'язків існує між ними (а.с. 107).
У ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року зазначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Отже, закон не вимагає, щоб члени такого господарства були родичами саме його засновника. Проте, ні органи досудового слідства, ні суд цій обставині належної оцінки не дали.
Не було органами слідства і судом належним чином досліджено питання про те, чи відповідає особа ОСОБА_5 ознакам суб'єкта злочинів, за які він притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, чи є ОСОБА_5 посадовою особою та якими саме повноваженнями як посадова особа він наділений.
Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався також в тому, що він вніс в офіційні документи завідомо неправдиві відомості - ввів у склад КФГ своїх родичів. Проте, питання щодо того, чи проводилися збори членів господарства, та чи відповідають відомості, які є в протоколі зборів, дійсності, не досліджувалося; це питання під час допиту самого ОСОБА_5 та свідків взагалі не з'ясовувалося. Оскільки суд розглядав справу з обмеженням обсягу дослідження доказів, він також не звернув увагу на ці обставини, хоча вони мали істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
Розглядаючи справу та визнаючи ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, суд також не звернув уваги на питання давності притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно з положеннями ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності в разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Санкціями ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України передбачене найсуворіше покарання у виді обмеження волі, тобто відповідно до ст. 12 КК України ці злочини віднесені до злочинів невеликої тяжкості.
Згідно з вироком суду злочини ОСОБА_5 були вчинені у 2004 та 2005 роках. Тобто, до моменту постановлення вироку пройшло більше, ніж 3 роки. А тому у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів суд повинен був обговорити питання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Отже, органами досудового слідства та судом допущено неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Оскільки встановлення фактичних обставин справи, які мають істотне значення для її правильного вирішення, потребує проведення слідчих дій, справа підлягає поверненню на нове розслідування, під час якого слід врахувати наведене і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Амвросієвського районного суду Донецької області від 22 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити прокурору Амвросієвського району Донецької області на нове розслідування.
Судді:
Скотарь А.М. Шаповалова О.А. Канигіна Г.В.