Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів Кліменко М.Р. і Коротких О.А.,
за участю прокурора Вергізової Л.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Троїцького районного суду Луганської області від 18 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2010 року ,
цим вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку смт Троїцьке Луганської області, мешканку АДРЕСА_1 раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на 2 роки.
- за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на 2 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на підставі ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Постановлено відмовити потерпілій ОСОБА_6 у задоволенні заявленого нею до ОСОБА_5 цивільного позову та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., частково задовольнивши позов про відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_5, яка займала посаду секретаря Лантратівської сільської ради згідно з рішенням Лантратівської сільради від 20.04.1998 року та на яку були покладені обов'язки по здійсненню нотаріальних дій, засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер мешканець с. Лантратівка Троїцького району Луганської області ОСОБА_7, у власності якого перебував будинок в цьому селі по АДРЕСА_2. Право на цей будинок за правом спадкування за законом перейшло до його батька ОСОБА_8, дружини ОСОБА_9, дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_10
30.05.2001 року ОСОБА_10 звернувся до Лантратівської сільської ради з усною заявою про те, що його мати ОСОБА_9, яка хворіє раком, бажає скласти заповіт.
У цей же день 30.05.2001 року ОСОБА_5 прибула за місцем проживання ОСОБА_9 і, достовірно знаючи, що остання не засвідчувала своїм підписом будь-яких документів, які мали юридичне значення, умисно в інтересах третіх осіб, перебуваючи в приміщенні Лантратівської сільради, розташованому по вул. Леніна, 218 у с. Лантратівка, зловживаючи своїм службовим становищем і діючи всупереч інтересам служби та ст.ст. 64, 541 ЦК України 1963 року, склала завідомо неправдиві офіційні документи: довіреність від 30.05.2001 року, в якій вказала про уповноваження ОСОБА_9 свого сина ОСОБА_10 на оформлення документів на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованому по АДРЕСА_2; довіреність від 01.06.2001 року, в якій указала, що ОСОБА_9 уповноважила ОСОБА_11 на вчинення дій по даруванню вищезазначених будівель своєму сину ОСОБА_10, а також вказала завідомо неправдиву дату складання цього документа - 01.06.2001 року; заповіт від 30.05.2001 року, в якому вказала, що ОСОБА_9 заповіла усе своє майно, де б воно не перебувало та в чому б не виражалося, своєму синові ОСОБА_10
Цього ж дня, достовірно знаючи, що ці завідомо неправдиві офіційні документи від імені ОСОБА_9 підписані іншою особою, перебуваючи в приміщенні Лантратівської сільради за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 умисно, діючи в інтересах третіх осіб, на порушення ст.45 Закону України «Про нотаріат», п.13 Наказу Міністерства Юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 року «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», вчинила нотаріальне посвідчення цих завідомо неправдивих офіційних документів -довіреності від 30.05.2001 року, довіреності від 01.06.2001 року та заповіту від 30.05.2001 року та видала ОСОБА_10 вищезазначені неправдиві документи, на підставі яких останній 31.05.2009 року здійснив у Троїцькому КП БТІ державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованому по АДРЕСА_2 за своєю матір'ю ОСОБА_9, а після смерті останньої, ІНФОРМАЦІЯ_3 року переоформив право власності на зазначені будівлі за собою.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишений без зміни.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 , надаючи свою оцінку доказам, стверджує про неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого її було безпідставно засуджено за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України без встановлення осіб, які підписали документи за ОСОБА_9, а також заперечує наявність у неї умислу на вчинення злочинів. Вказує на недопустимість доказів у справі, порушення її права на захист, у тому числі у зв'язку з відмовою їй в ознайомленні з матеріалами справи за допомогою їх фото-фіксації. Посилається на невідповідність вироку ст.ст. 334, 323 КПК України, оскільки в ньому не вказано часу, мотиву, мети, наслідків злочинів, за які її засуджено, а також не враховано строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зазначає про формальність розгляду справи судом апеляційної інстанції та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України. Просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу злочинів.
На касаційну скаргу засудженої надійшло заперечення потерпілої ОСОБА_6
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив змінити судові рішення щодо ОСОБА_5 та на підставі ст. 49 КК України звільнити її від покарання за ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга -засудженої підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст.323 КПК України вирок має бути законним та обґрунтованим, при цьому вирок може бути обґрунтовано лише на тих доказах, які були розглянуті у судовому засіданні, а відповідно до ч.1 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду.
Суд порушив зазначені вимоги закону та не врахував роз'яснень, викладених в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від 29.06.1990 року № 5, відповідно до яких у мотивувальній частині вироку повинен викладатися весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини справи, які визначають ступінь винності підсудного, його роль у злочинах та докази, покладені судом в обґрунтування висновків.
Так, суд, визнавши ОСОБА_5 винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України, у вироку у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, у повному обсязі не виклав формулювання цього обвинувачення, зокрема, не вказав, які наслідки настали від вчинення ОСОБА_5 злочинів, кому саме і в якому розмірі була спричинена шкода протиправними діями засудженої, що мало істотне значення для правильної кваліфікації її дій.
У подальшому, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України за кваліфікуючою ознакою спричинення нею тяжких наслідків, суд не визначився і не вказав у вироку, в чому саме полягали ці тяжкі наслідки, тобто не конкретизував свого висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочинів, за які її засуджено.
Також суд у вироку безпідставно послався на показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, дані ними на досудовому слідстві, оскільки, згідно з протоколом судового засідання, зазначені показання під час судового розгляду справи не досліджувалися.
Окрім того, навівши у вироку показання потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, суд не вказав, стверджують чи спростовують ці докази обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_5, яка свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України заперечувала.
Одночасно у вироку суд, зазначивши про те, що винуватість ОСОБА_5 підтверджується іншими доказами по справі, зокрема, письмовими документами, частину з них лише перелічив, не вказавши, які саме дані, що мають значення по справі, вони містять, а частині взагалі не дав ніякої оцінки з точки зору того, підтверджують вони чи спростовують обвинувачення засудженої.
Окрім того, визнавши ОСОБА_5 винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.366, ч.2 ст.364 КК України, і призначивши їй покарання за ці злочини, суд не звернув уваги на те, що з моменту вчинення нею дій, за які її засуджено, тобто з 30.05.2001 року, сплило більше 8 років, і ОСОБА_5 на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України підлягала звільненню від покарання за злочин, передбачений ч.2 ст.366 КК України, який відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Також, засудивши ОСОБА_5 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, суд допустив порушення кримінального закону при призначенні їй покарання.
Так, усупереч вимогам ст.65 КК України суд при призначенні ОСОБА_5 покарання врахував не тільки тяжкість вчинених нею злочинів і дані про її особу, але й дані висновків почеркознавчих експертиз, проведених під час досудового слідства, пояснення експерта, показання свідків, а також інші докази по справі, що є неприпустимим.
Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування їй завданої злочинами матеріальної шкоди на суму 21688 грн. і моральної шкоди на суму 10000 грн., суд допустив у вироку суперечності.
Так, у мотивувальній частині вироку суд визнав, що позов у частині відшкодування матеріальної шкоди є недоведеним і не підлягає до задоволення, а в частині відшкодування моральної шкоди - є недостатньо обґрунтованим.
У той же час у резолютивній частині вироку суд, прийнявши рішення про відмову потерпілій ОСОБА_6 в задоволенні заявленого нею до ОСОБА_5 цивільного позову за його необґрунтованістю, стягнув з ОСОБА_5 на користь потерпілої моральну шкоду в сумі 2000 грн.
З огляду на наведене, постановляючи обвинувальний вирок, суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно, всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, у зв'язку з чим це судове рішення підлягає скасуванню .
Апеляційний суд не звернув увагу на зазначені порушення, допущені місцевим судом, а тому підлягає скасуванню й ухвала Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2010 року.
За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку, перевірити доводи ОСОБА_5, висунуті на свій захист, та при доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів постановити по справі законне та обґрунтоване рішення, виклавши його в процесуальному документі з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року та № 3323-1У від 12 січня 2006 року), п. 2 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-У1 від 07 липня 2010 року, колегія суддів
касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Троїцького районного суду Луганської області від 18 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.
Судді:
Косарєв В.І. Кліменко М.Р. Коротких О.А.