33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" березня 2011 р. Справа № 06/34-75
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи Підприємець ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 25.01.11 р.
у справі № 06/34-75 (суддя Дем'як Валентина Миколаївна )
позивач Підприємець ОСОБА_14
відповідач Виконавчий комітет Луцької міської ради відповідач Луцька міська рада
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів :
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10,
ОСОБА_11,
ОСОБА_12,
ОСОБА_13
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_14
відповідача 1,2 - не з'явився
третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_15,яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_16 на підставі довіреності
- ОСОБА_5 -не з"явився
-ОСОБА_6 -не з"явилась
- ОСОБА_7 -не з"явилась
-ОСОБА_8-не з"явився
- ОСОБА_9-не з"явився
- ОСОБА_10- не з"явився
- ОСОБА_2 -не з"явився
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 27.05.2008 року по справі № 02/96-75 ( 06\34-75) позов приватного підприємця ОСОБА_14 задоволено, визнано за ним право власності на приміщення № 3 загальною площею 18,1 м2 в Книжковому пасажі за адресою м.Луцьк, вул.Л.Українки,35а.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2008 року вказане рішення господарського суду скасоване, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного суду України від 16.10.2008 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20.08.2008 року по справі №02/96-75
В ході нового розгляду до участі у справі №06/34-75 ухвалою суду залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ОСОБА_27., ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_2, ОСОБА_26,ОСОБА_16, ОСОБА_15
Рішенням господарського суду Волинської області від 25.01.2011 року по справі №06/34-75 позов ФОП ОСОБА_14 задоволено, визнано за останнім право власності на приміщення № 3, площею 18,1 м 2 в Книжковому пасажі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
У своєму рішенні, місцевий господарський суд , посилаючись на умови договору інвестування будівництва "Книжкового пасажу"від 27.10.2003 року, акт державної приймальної комісії, яким прийнято в експлуатацію "Книжковий пасаж"та положення ст.ст. 328,334 ЦК України , зазначаючи про порушене право позивача щодо визнання за ним права власності на інвестований об'єкт будівництва, приходить до висновку про правомірність позовних вимог та задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третьою особою підприємцем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2011 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову підприємця ОСОБА_14 відмовити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, посилаючись на норми ст. ст. 15,16 ЦК України та положення ст. 20 ГК України , апелянт зазначає, що наведене судом обґрунтування про задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості - приміщення № 3 площею 18,1 кв.м. будівлі «Книжковий пасаж» не можна визнати достатнім для прийняття рішення у цій справі, оскільки судом не враховано, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен був з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення прав власності або його оспорювання, а також яким чином особа, до якої позивачем пред'явлено позов, порушує права останнього.
На думку апелянта , судом, в порушення вимог ст.84 ГПК України не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач , пов'язує виникнення у нього права на позов
Також апелянт зазначає, що відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, виконавчий комітет Луцької міської ради, на відміну від органа місцевого самоврядування - Луцької міської ради, не оформляє права власності та є окремою юридичною особою згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики у Волинській області ,а тому не може бути відповідачем по даній справі.
Луцька міська рада також не може бути відповідачем у справі, оскільки позивач не звертався до неї з заявою з приводу оформлення права власності на приміщення ,а позовні вимоги обґрунтовує виключно зверненням до виконавчого комітету та відмовою виконавчого комітету Луцької міської ради у оформленні права власності.
Крім того , з рішення господарського суду Волинської області від 27.05.2008 року у справі № 02/96-75 апелянт дізнався про те, що до виконавчого комітету звертався не позивач безпосередньо, а інша особа, яка не була уповноважена позивачем вчиняти таки дії. Позивачем не надано та місцевим судом не досліджувалось наявність доказів представництва на вчинення дії підприємцем ОСОБА_16 від імені позивача. Таким чином , на думку апелянта , відповідь виконавчого комітету Луцької міської ради на адресу підприємця ОСОБА_16 ні яким чином не порушує прав позивача ОСОБА_14 на оформлення права власності на приміщення у встановленому чинним законодавством порядку. Дана обставина доводить відсутність спору між позивачем та відповідачем - виконавчим комітету Луцької міської ради.
Також в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в порушення вимог ст.56 ГПК України позивачем на надіслано йому копії позовної заяви і доданих до неї документів, хоча ухвалою господарського суду Волинської області від 17.09.2008р. його було залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, але відповідача не було зобов'язано надіслати йому та іншим залученим до участі у справі підприємцям копії позовної заяви і доданих до неї документів.
За таких обставин, вважає, що ухвалене у даній справі судове рішення не можна вважати законним і обґрунтованим і просить його скасувати.
В судове засідання апелянт не з»явився, про час та місце апеляційного перегляду повідомлявся належним чином та заздалегідь, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи (т.3,а.с. 17 )
Відповідно до поданого відзиву ,позивач вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим . Зазначає, що 27 жовтня 2003 р. між ним та підприємцем ОСОБА_16.(забудовником) був укладений Договір інвестування Книжкового пасажу по АДРЕСА_1, згідно п.7.1. якого після завершення будівництва об'єкту,згідно акту прийому-передачі він отримав у власність приміщення Книжкового пасажу № 3 площею 18,10 кв.м.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.12.2006 р. № 639-1 ,яким затверджено порядок оформлення права власності на об'єкти неру хомого майна, таке оформлення проводиться Виконкомом міської ради з видачею свідоц тва про право власності, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування та акту прийому-передачі об'єкта (частини) інвестору.
З 2005 по 2008 роки забудовником неодноразово подавались до Управління містобудування Луцької міської ради та Виконавчого комітету Луцької міської ради заяви про оформлення інвесторам пра ва приватної власності на приміщення Книжкового пасажу. Зазначає, що при оформленні права власності законодавчими актами не заборонена подача заяви забудовником від імені всіх інвесторів одночасно. Тим більше, що він особисто не заперечував, а навіть сприяв зверненню в такий формі.
В грудні 2008 р. позивач звертався особисто ,але отримав відмову (повідомлення № П-1743/3-12-6 від 24.01.2009 р.) з пропозицією вирішувати дані питання в судовому порядку.
Крім того, вказує, що вимоги скаржника суперечать його ж пропо зиціям, про виділення йому в натурі саме приміщення №3 площею 18,1 кв.м., яким він володіє і користується з 2004 р.(копія пропозиції додається).
Оскільки спорів щодо приміщення № 3 Книжкового пасажу на даний момент не існує, а судом першої інстанції в повному обсязі досліджені всі докази по справі, то рішення господарського суду Волинської області від 25.01.2011р. було винесено з додержанням всіх законодавчих актів. Визнання за ним права власності на вищезазначене приміщення стосується правовідносин, що склались між позивачем і забудовником, і ніяк не стосується інших договорів, в тому числі і того, що був укладений між скаржником і забудовником.
Згідно п.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результа тами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Отже, право позивача, як од ного з інвесторів володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом інвесту вання - приміщенням № 3 Книжкового пасажу не може бути обмежене.
Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду позивач свої заперечення підтримав, вважає апеляцій скаргу безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення .
Відповідно до поданих третіми особами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відзивів, вони вважають рішення суду від 25 січня 2011 року правомірним.
Вказують також, що з 17 лютого 2005 року ПП ОСОБА_16 ,як забудовник, неодноразово звертався від імені власників до органів влади про оформлення права власності на приміщення Книжкового пасажу для інвесторів, однак усі звернення залишились без задоволення . Також не були задоволенні і особисті звернення позивача в 2008 році.
Особисто вони не мають ніяких майнових претензій до позивача щодо його частки майна-приміщення № 3 площею 18,1 м.кв. Книжного пасажу . Просять рішення суду залишити без змін,а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_15 ,яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_16 зазначила, що рішення суду є законним і обґрунтованим і ніяким чином не порушує права третіх осіб.
Відповідачі Луцька міська Рада , виконавчий комітет Луцької міської ради , треті особи ОСОБА_27, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_25, в судове засідання не з»явились, відзивів на апеляційну скаргу не подали. Про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи (т.3,а.с.13-22 ).
Третя особа ОСОБА_21 в судове засідання не з»явився, ухвала суду повернулась з відміткою « по закінченню терміну зберігання « .
Враховуючи, що явка сторін та третіх осіб в судове засідання обов»язковою не визнавалась, вони належним чином ( Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 ) та заздалегідь повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів та нез»явившхся третіх осіб.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення позивача та третьої особи ОСОБА_15,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2003 року підприємець ОСОБА_16 (в тексті договору - забудовник) та підприємець ОСОБА_14.(в тексті договору - інвестор) уклали договір інвестування будівництва "Книжкового пасажу", відповідно до умов якого інвестор (позивач) надає забудовнику кошти пропорційні 2/15 суми витрат забудовника на проведення робіт по будівництву Книжкового пасажу в АДРЕСА_1. ( т1,а.с.18-19).
Згідно із п.3.1, 3.2 договору, фінансування будівництва провадиться інвестором в сумі, що становить 2/15 частки вартості будівництва. Перерахунок коштів на будівництво здійснюється інвестором згідно з кошторисом, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок забудовника, або готівкою в сумі 42800 грн. Кошти вносяться до 27 жовтня 2003 року.
Сторони погоджуються , що вказана сума коштів є попередньою і у випадку ,якщо після прийняття Книжного пасажу в експлуатацію виясниться ,що витрати забудовника є більшими,то Інвестор зобов»язується протягом 3х днів з дня повідомлення забудовника провести додаткову оплату.
Відповідно до п.1.2 Договору право спільної часткової власності на нерухомість в розмірі 2/15 її дійсної вартості переходить до інвестора з моменту прийняття Книжкового пасажу в експлуатацію .
Наявним в матеріалах справи актом прийому- передачі від 30.04.2004 року ( т.1,а.с. 20) підтверджується факт передачі позивачу у власність павільйону, що відповідає приміщенню, позначеному у паспорті технічної інвентаризації під №3 загальною площею 18,10 м.кв.
Внесення позивачем інвестиції у визначеному договором розмірі і порядку підтверджується розпискою забудовника за договором та письмовими поясненнями сторін .
Таким чином, договір інвестування будівництва "Книжкового пасажу" від 27 жовтня 2003 року сторонами виконаний повністю.
З матеріалів справи вбачається, що актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 10.06.2005р. "Книжковий пасаж" у АДРЕСА_1 у прийнятий в експлуатацію. (т.1,а.с.8-12)
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Позивач, подаючи такий позов повинен підтвердити наявність права власності на спірне майно.
Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 334 ЦК України унормовано , що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції за умовами договору інвестування ( п.1.2) сторони визначили, що право власності на будівлю « Книжкового пасажу « в розмірі 2/15 її дійсної вартості переходить до інвестора-підприємця ОСОБА_14 з моменту прийняття об»єкта будівництва в експлуатацію, тобто з 10 червня 2005 року
28.02.2008 року ПП ОСОБА_16 звертався до Департаменту містобудування із заявою, в якій просив оформити право приватної власності на торгівельні павільйони у вказаному вище Книжковому пасажі громадянам, згідно з переліком, в тому числі і за ОСОБА_14. ( т.1,а.с 21 ). У відповідь на заяву від 28.02.2008 року Департамент містобудування листом (від 12.03.2008 року вих.№516/8.1-16 ( а.с. 22,т.1 ), зазначив про розгляд спорів між учасниками будівництва Книжкового пасажу та рекомендував вирішувати дане питання в судовому порядку.
Поряд з цим , в матеріалах справи наявна копія відповіді виконавчого комітету Луцької міської ради № П-1743/3-12-6 від 24 січня 2009 року на ім»я ОСОБА_14 з змісту якої вбачається ,що оскільки на даний час існує спір щодо торгових приміщень Книжкового пасажу, позивачу рекомендовано для вирішення даного питання звернутись до суду ( т. 2, а.с. 47)
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого суду про те, що право підприємця ОСОБА_14 щодо визнання за ним права власності на інвестований об»єкт будівництва порушено і підлягає захисту в судовому порядку і відхиляє на цій підставі доводи апелянта про відсутність спору між ним та відповідачем- виконавчим комітетом Луцької міської ради.
Також суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом ст. 56 ГПК України і не надіслання апелянту копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Так, ухвала про залучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, винесена місцевим господарським судом 17.09.2008р. В той же день була винесена ухвала про зупинення провадження по справі до розгляду касаційної скарги підприємця ОСОБА_14 на постанову Вищого господарського суду України від 20.08.2008 року .
Ухвалою суду від 26 листопада 2008 року провадження по справі було поновлено і призначено до розгляду на 23 грудня 2008 року . В подальшому справа призначалась до розгляду на 10 лютого 2009 року ,17 березня 2009 року ( провадження зупинялось),17 серпня 2010 року ,14.09.2010р.,( провадження зупинялось до набрання рішенням у справі № 06/65-75 законної сили ) ,11 січня 2011 року ,25 січня 2011 року
Апелянт ОСОБА_2 неодноразово приймав участь в судових засіданнях .
На переконання апеляційного господарського суду, у нього було достатньо часу для використання свої процесуальних прав, які визначені ст.ст 22,27 Господарського процесуального кодексу України, як то : право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Проте,апелянт з письмовими заявами про ознайомлення його з матеріалами справи та про видачу їх копій не звертався
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, відповідно, не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Апеляційний господарський суд вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що право власності позивача на приміщення № 3 площею 18,1 м.кв. ,що відповідає 2/15 частки « Книжкового пасажу документально підтверджено, як це передбачено ст.. ст.. 328,334 ЦК України, договір інвестування будівництва укладений з дотриманням вимог щодо зазначення в ньому істотних умов і визнаний в судовому порядку дійсним ,а також ,що зобов»язання по даному договору виконано . Таким чином, позов в частині визнання за підприємцем ОСОБА_14. права власності на приміщення № 3 площею 18,1 м.кв. « Книжкового пасажу «,що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 був правомірно задоволений судом першої інстанції .
З огляду на викладене , колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає , що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги третьої особи приватного підприємця ОСОБА_2 та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 25 січня 2011 року у справі № 06/34-75.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Волинської області від 25 січня 2011 року у справі № 06/34-75 залишити без змін,а апеляційну скаргу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.