33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2011 р. Справа № 15/310
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Мельник О.В. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі Багній А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Атлант-будсервіс" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.10 року у справі № 15/310 (суддя Кравець С.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
до Малого приватного підприємства "Атлант-будсервіс"
про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 35198,96 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Кулик С.П., довіреність № 10/01 від 10.01.2011 року
відповідача - не з'явився
В судовому засіданні 22.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.10.2010 року у справі № 15/310 (суддя Кравець С.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") до Малого приватного підприємства "Атлант-Будсервіс" (далі - МПП "Атлант-Будсервіс") задоволено частково. Стягнуто з МПП "Атлант-Будсервіс" на користь ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 25777,66 грн. основного боргу, 2018,16 грн. пені, 301,11 грн. 3% річних, 1879,34 грн. інфляційних, 299,76 грн. витрат по сплаті державного мита, 206,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
МПП "Атлант-Будсервіс" з даним рішенням не погоджується та оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповноти з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення господарським судом Житомирської області при його винесенні норм матеріального права. Скаржник просить рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2010 року у справі № 15/310 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, в обгунтування апеляційної скарги відповідач стверджує, що він виконав усі умови договору фінансового лізингу № L1570-12/07 від 24.12.2007 року та здійснив усі передбачені договором розрахунки відповідно до графіку розрахунків із змінами, внесеними угодою від 19.01.2008 року. Отже, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. Що стосується посилання позивача на розділ 6 загальних умов лізингу (додаток № 4 до договору), як на підставу коригування лізингових платежів залежно від зміни курсу іноземної валюти - долару США, то відповідач вказує на те, що дані положення договору суперечать приписам чинного законодавства, а саме ст.ст. 99, 117 Конституції України, Постанові Кабінету Міністрів України "Про удосконалення порядку формування цін" від 18.12.1998 року № 1998, ст.ст. 180, 189, 284 ГПК України та ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг". Зазначає, що з графіку платежів, в якому є посилання на п. 6.1.4 загальних умов, вбачається, що за укладеним договором фінансового лізингу для розрахунків лізингових платежів сторони обрали долар США. Також, позивач проводив нарахування лізингових платежів, прив'язуючи їх до курсу LIBOR. Тобто, наведені положення загальних умов спрямовані на прив'язку лізингових платежів до іноземної валюти, однак без дотримання положень ст. 524 ЦК України та ст. 189 ГК України, що суперечить приписам чинного законодавства. Зазначає, що посилання позивача на те, що останній збільшував розмір лізингових платежів шляхом виставлення відповідачу рахунків із збільшеним розміром лізингових платежів суперечить положенням ст. 654 ЦК України, оскільки зміна або розірвання договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. Відповідач посилається на те, що сума, яку вимагає відшкодувати позивач є нічим іншим, як курсовою різницею розміру комісії лізингодавця за 20-24 періоди лізингових платежів, причому надто завищена. Крім того відповідач посилається на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій на прострочення курсової різниці. Пунктом 5.4 встановлено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаю з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяці, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий відповідачеві за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку. Предмет лізингу, згідно акта приймання-передачі, був переданий відповідачу 15.01.2008 року. Отже, першим періодом лізингу згідно умов договору є лютий 2008 року. Перший лізинговий платіж мав відбутися у лютому 2008 року не пізніше 15 числа. Фактично розрахунки між позивачем та відповідачем почали відбуватися 18.01.2008 року, на 1 місяць раніше, ніж передбачено умовами договору, тому відповідач вважає нарахування пені неправомірним. Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено виставлення позивачем відповідачу рахунка-фактури № L1570-12/07/1 від 02.01.2008 року на суму 121,48 гривень, оскільки цей платіж не передбачений ні договором, ні графіком платежів.
Позивач - ТзОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” - проти доводів скаржника заперечив, рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2010 року у справі № 15/310 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задоволити.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга МПП "Атлант-Будсервіс" задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2010 року у справі № 15/310 слід залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції вірно встановив, що 24.12.2007 року між ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець/позивач) та МПП "Атлант-Будсервіс" (лізингоодержувач/відповідач) було укладено договір оренди (фінансового лізингу) № L1570/12/07, згідно з п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору) (надалі - "предмет лізингу"), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору № L1570/12/07 від 24.12.2007 року, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмета лізингу ТзОВ "Віннер Автомотів".
Договір купівлі-продажу укладається лізигодавцем та/або набирає чинності після сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно графіку (п. 2.2 договору № L1570/12/07 від 24.12.2007 року).
У відповідності з п. 3.1 договору вартість предмета лізингу становить 92008,00 грн., в тому числі ПДВ. Відповідно до специфікації предметом лізингу є легковий автомобіль Ford Fusion 1,4 л., 2007 р.в. Відповідно до угоди від 09.01.2008 року про внесення змін до договору № L1570-12/07 від 24.12.2007 року, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками, вартість предмета лізингу становить 92123,17 грн.
Викупна вартість предмета лізингу становить 1% від визначеної в пункті 3.1 та з урахуванням п. 3.2 цього договору вартості та підлягає зміні за наведеними в цьому договорі та додатках до нього правилами (п. 3.3 договору).
Пунктом 4.1 договору № L1570/12/07 від 24.12.2007 року передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця.
Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п. 4.2 договору).
Згідно змісту пунктів 4.3, 4.4, 4.5 договору авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, в розмірі 38% від вартості предмета лізингу. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду. Комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 п. 4.6 цього договору, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що до складу комісії в повному обсязі включається винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.
Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій по фінансуванню придбання предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.4 загальних умов.
Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі договору, здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України -гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п. 4.7. договору № L1570/12/07 від 24.12.2007 року).
Лізингоодержувач одночасно зі сплатою авансових лізингових платежів сплачує адміністративну комісію за організацію правочину у визначеному в графіку розмірі. Адміністративна комісія не входить до складу лізингових платежів та в будь-якому випадку не підлягає поверненню лізингоодержувачу (п. 4.7. договору № L1570/12/07 від 24.12.2007 року).
Пункт 4.9 договору № L1570/12/07 від 24.12.2007 року визначає, що всі визначені цим розділом лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку.
В п.п. 9.3.4 договору сторони передбачили, що Загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 9.2 загальних умов фінансового лізингу придбання у власність (викуп) предмета лізингу відбувається на підставі договору купівлі-продажу (викупу). При цьому викупна вартість предмета лізингу підлягає зміні прямо пропорційно зміні встановленого Національним банком України курсу гривні до долару США на дату укладання договору купівлі-продажу (викупу).
Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) встановлено порядок зміни лізингових платежів.
Відповідно до п. 5.1 Загальних умов, лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.
Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3 загальних умов).
Позивач зазначив, що із заявами та клопотаннями про неотримання рахунків лізингоодержувач до лізингодавця не звертався.
З пункту 5.4 Загальних умова фінансового лізингу вбачається, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому Предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.
Згідно п.5.8. Загальних умов, зарахування отриманих лізингодавцем від лізингоодержувача грошових коштів здійснюється в такому порядку: 1) відшкодування витрат лізингодавця, які виникли в період дії цього договору, та пов'язані з ним; 2) сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем договору; 3) сплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця; 4) сплата суми поточної заборгованості з нарахованої комісії лізингодавця; 5) сплата простроченої заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу; 6) сплата поточної заборгованості з відшкодування вартості предмета лізингу. Лізингодавець має право зарахувати сплачений лізингоодержувачем авансовий лізинговий платіж, а також інші передбачені за цим договором платежі в рахунок погашення заборгованості за укладеними договорами фінансового лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем та договорами фінансовому лізингу, які будуть укладені в майбутньому.
Додаток №1 до договору містить узгоджений сторонами графік платежів. Пункт 2 Графіку "Поточні лізингові платежі" містить примітку, за змістом якої сторони домовились, що зазначений в цьому Графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за вибором лізингодавця за одним із нижченаведених курсів (курс гривні, встановлений НБУ до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 2%; або середньозважений курс гривні, встановлений НБУ до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти, розрахований за наведеною формулою). Коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1-6.1.5 загальних умов фінансового лізингу.
Угодою від 09.01.2008 року про внесення змін до договору № L1570-12/07 від 24.12.2007 року, сторонами було погоджено новий графік платежів. при цьому, п. 1, примітки до п. 2 та п. 3 відповідного Додатку 1 до договору залишені без змін.
Відповідно до п. 6.1. Загальних умов, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись): 6.1.1. У випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. 6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором. 6.1.3. У разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення. 6.1.4. Оскільки для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долари США, то у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п. 2 графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США. 6.1.5. В інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним. Відповідно до п. 6.2. Загальних умов, змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.
Колегія суддів погоджується із застосуванням місцевим господарським судом ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", щодо сплати лізингових платежів в порядку, встановленому договором. Вірно застосовано господарським судом першої інстанції також ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо обов'язку належного виконання зобов'язання сторонами.
На підставі наведених норм матеріального права, а також аналізу наявних в матеріалах справи належних документальних доказів (виставлені ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до МПП "Атлант-Будсервіс" рахунки-фактури) вірно зазначено господарським судом про порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати поточних лізингових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 25777,66 грн. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, не подав ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом, на підставі чого місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги в цій частині.
Крім того, розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3921,54 грн., згідно виставленого рахунку, зазначено "Додаткові витрати з ПДВ (компенсація витрат по страхуванню предмету лізингу) (друга частина страхового платежу за договором № 3000/200/00974), місцевий господарський суд дав належну оцінку п.п. 7.1 та 7.4 Загальних умов фінансового лізингу, та вірно встановив, що договором (з урахуванням змін та додатків до нього) не передбачено компенсацію лізингоодержувачем витрат лізингодавця по страхуванню предмету лізингу. З огляду на викладене, виставлення відповідачу до оплати рахунку від 13.01.2010 року на суму 3921,54 грн. не відповідає обставинам справи та умовам договору, а отже, є неправомірним. Дане твердження ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" не оспорюється.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, то, колегія суддів наголошує на нормах ч. 1 ст. 216 ГК України щодо господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Так, у договорі, а саме у п. 5.1, сторони погодили, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відтак, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до МПП "Атлант-Будсервіс" про стягнення з відповідача пені в сумі 2018,16 грн.
На думку колегії суддів, господарським судом Житомирської області також правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1879,34 грн. втрат від інфляційних процесів та 301,11 грн. -3 % річних, які, у відповідності до вірно застосованої господарським судом ч. 2 ст. 625 ЦК України, віднесені законодавцем до структури суми боргу, а їх сплата безпосередньо пов'язана із обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.
Твердження скаржника про неправомірність посилань позивача на розділ 6 загальних умов лізингу (додаток № 4 до договору) колегією суддів до уваги не беруться, оскільки ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. В ст. 627 ЦК України закріплено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підписавши договір та погодившись з його умовами, позивач безпідставно та необгрунтовано посилається на невідповідність способу встановлення розміру лізингових платежів вимогам чинного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При укладені договору сторони погодили підстави, за наявності яких лізингодавець має право в односторонньому порядку змінювати умови договору - змінювати розмір лізингових платежів, зазначених у Графіку. Отже, дії лізингодавця повністю відповідають умовам договору та законодавству України. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. У пункті 9.2. договору сторони погодили, що будь-які зміни та доповнення до цього договору повинні бути виконанні в письмовій формі та підписані обома сторонами, за винятком зміни лізингодавцем графіка у визначеному цим договором та додатками до нього порядку. У п. 6.2. Загальних умов сторони погодили, що змінений розмір лізингового платежу за відповідний період лізингу зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку. Таким чином, при укладені договору сторони встановили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір лізингових платежів без необхідності підписання відповідної угоди про внесення змін до договору.
Крім того, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що МПП "Атлант-Будсервіс" зверталось до господарського суду міста Києва з позовом до ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання недійсними розділу 6 та пункту 9.2 Загальних умов фінансового лізингу - додатку № 4 до договору оренди (фінансового лізингу) № L1570/12/07 від 24.12.2007 року. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2010 рок у справі № 14/32 в позові відмовлено. Постановою київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 року рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2010 року у справі № 14/32 залишене без змін. Тому нарахування, здійснені на підставі розділу 6 та пункту 9.2 Загальних умов фінансового лізингу - додатку № 4 до договору оренди (фінансового лізингу) № L1570/12/07 від 24.12.2007 року є правомірними.
Посилання скаржника на неправомірність виставлення позивачем відповідачу рахунка-фактури № L1570-12/07/1 від 02.01.2008 року на суму 121,48 гривень, судом до уваги не приймається, оскільки даний рахунок виставлений згідно укладено між сторонами договору оренди (фінансового лізингу) № L1570/12/07.
Щодо періодів нарахування пені, колегією судді враховується, що її нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору лізингу, графіку платежів та рахунків-фактур.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скаржника, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2010 року у справі № 15/310 слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Атланта-Будсервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 05.10.2010 року у справі № 15/310 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Коломис В.В.