33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2011 р. Справа № 2/131-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Мельник О.В. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі Багній А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.10 року у справі № 2/131-10 (Суддя Дячук Т.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум"
про визнання недійсним Генерального кредитного договору № 0014/06/16-KL від 20.06.2006 року
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Храновський С.М., за довіреністю № 10/19-08 від 05.04.2010 року
В судовому засіданні 22.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум", який є правонаступником Акціонерного комерційного банку "Форум", про визнання недійсним Генерального кредитного договору № 0014/06/16-КL від 20.06.2006 року. Обгрунтовуючи позовні вимоги, підприємець вказував, що кредитний договір укладено ним на вкрай невигідних умовах, які полягають у встановленні відповідачем надмірно високої процентної ставки та кабальних умов самого кредитного договору.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.12.2010 року у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, підприємець звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2010 року у справі № 2/131-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування та аналізу фактичних обставин справи. Заявник апеляційної скарги вказує, що кредитний договір укладено ним на вкрай невигідних умовах, які полягають у встановленні відповідачем надмірно високої процентної ставки та кабальних умов самого кредитного договору, що ї є підставою для задоволення позову.
У судовому засіданні представник ПАТ "Банк "Форум" заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Підприємець своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 ГПК України апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Частиною 3 статті 346 ГК України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між Акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство "Банк "Форум", та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено Генеральний кредитний договір № 0014/06/16-KL від 20.06.2006 року, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредитні кошти в гривнях, у формі кредитної лінії, максимальним лімітом кредитування в сумі 1100000,00 гривень, на строк до 19.06.2009 року, з процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 19% річних (розділ І Генерального кредитного договору).
Із заявки на отримання кредиту, що подана до банку 01.06.2006 року підприємцем ОСОБА_1 вбачається, що мета отримання кредиту в сумі 1100000,00 грн. -реконструкція приміщень.
До Генерального кредитного договору № 0014/06/16-KL від 20.06.2006 року було укладено додаткові договори № 1 від 20.06.2006 року, № 2 від 04.09.2006 року, № 3 від 31.01.2007 року, № 4 від 19.06.2007 року, № 5 від 03.12.2007 року, якими визначались графіки повернення кредиту, а також укладено договір про внесення змін від 31.03.2008 року, яким збільшено максимальний ліміт кредитування до 1868500,00 грн. та визначено, що кредитні кошти надаються на строк до 18.06.2010 року і встановлено плату за користування коштами в гривнях - у розмірі 18% річних та за користування кредитними коштами в доларах США - у розмірі 12,5% річних. Сторонами також укладено договори від 29.12.2008 року, від 30.01.2009 року, від 25.03.2009 року про внесення змін до Генерального кредитного договору № 0014/06/16-KL від 20.06.2006 року, що, зокрема, стосувались зміни та порядку сплати процентів.
Згідно виписки руху коштів по рахунку № 20621300000605, банк здійснював зараховування на позичковий рахунок підприємця коштів (транші) на виконання умов кредитного договору № 0014/06/16-КL від 20.06.2006 року.
Підприємцем подано до господарського суду позовну заяву про визнання недійсним Генерального кредитного договору № 0014/06/16-KL від 20.06.2006 року, з посиланням на те, що кредитний договір вчинено ним на вкрай невигідних умовах, які, на думку підприємця, полягають у встановленні відповідачем надмірно високої процентної ставки, та у кабальних умовах самого кредитного договору. Позивач вважає, що зміст спірного кредитного договору укладено всупереч ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 ГК України, є господарський договір.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що підприємець звернувся до банку за отриманням кредиту з метою реконструкції приміщень і волевиявлення сторін на укладення оспорюваного договору було вільним.
Підстави недійсності правочинів передбачені ст. 215 ЦК України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема роз'яснив, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести , що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підприємець, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, належних доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 21.12.2010 року у справі № 2/131-10 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Коломис В.В.