33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2011 р. Справа № 05/87/24-92
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Мельник О.В. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі Багній А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення господарського суду Волинської області від 22.12.10 року у справі № 05/87/24-92
за позовом Приватної фірми "Ранал"
до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
про визнання Договору поруки № SR-SME A00/055/2008 від 22.05.2008 року недійсним
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Рищук В.В., за довіреністю б/н від 10.08.2010 року
В судовому засіданні 22.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
На розгляд господарського суду Волинської області передані вимоги Приватної фірми "Ранал" (далі - ПФ "Ранал") до Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” про визнання недійсним договору поруки № SR-SME А00/055/2008 від 22.05.2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна додаткова угода є недійсною, оскільки була підписана невідомою особою, а не директором ПФ "Ранал" Войтович С.В.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.12.2010 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки № SR-SМE A00/055/2008 від 22.05.2008 року.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що 17.03.2010 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз був складений висновок № 462 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 05/87/24-92, відповідно до якого підписи від імені Войтовича С.В., розташовані справа на рівні печаток ПФ "Ранал" в нижній частині на лицевій стороні першого аркуша та перед словом: "Войтович С.В.", у графі: "Поручитель" на лицевій стороні другого аркуша Договору поруки № SR-SME А00/055/2008 від 22.05.2008 року, який є укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ПФ "Ранал", - виконані не Войтовичем С.В., а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів. Отже, спірний договір поруки був підписаний з боку позивача невстановленою особою, яка не була уповноважена укладати правочини від імені позивача, тому місцевий суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а договір поруки № SR-SME А00/055/2008 від 22.05.2008 року належить визнати недійсною на підставі ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2010 року у справі № 05/87/24-92 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду Волинської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не дав оцінку тій обставині, що договір поруки № SR-SME А00/055/2008 від 22.05.2008 року укладений у письмовій формі, підписаний зі сторони позивача, а підписи особи скріплені печаткою ПФ "Ранал", що відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України. Звертає увагу на те, що висновок суду ґрунтується виключно на твердженнях позивача та висновку № 462 судово-почеркознавчої експертизи, вихідні дані якої надані ПФ "Ранал", Войтовичем С.М. експериментальних зразків підписів для дослідження не надавались.
У судовому засіданні представник ПАТ "ОТП Банк" підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задоволити.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2011 року.
Представник ПФ "Ранал" в судове засідання 22.02.2011 року не з'явився, через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення, в зв'язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 22.03.2011 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України.
Через загальний відділ документального забезпечення ПФ "Ранал" подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 22.03.2011 року, в зв'язку з хворобою ОСОБА_1.
Апеляційним судом відмовлено у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому колегією суддів враховано, що викладені у клопотанні обставини не є поважними причинами для відкладення розгляду справи, оскільки хвороба ОСОБА_1., з огляду на положення статті 28 ГПК України, не позбавляє можливості позивача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні. Крім того, позивач не був позбавлений права та можливості подати всі заперечення та відповідні докази через канцелярію апеляційного господарського суду або надіслати поштою на адресу суду відзив на позовну заяву.
Колегією суддів також взято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.03.2011 року за відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд, -
22.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ А00/055/2008.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1. за кредитним договором між ЗАТ "ОТП Банк" та ПФ "Ранал", в особі директора Войнича С.В., було укладено договір поруки № SR-SME А00/055/2008 від 22.05.2008 року.
17.03.2010 року Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз був складений висновок № 462 судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до вказаного висновку підписи від імені Войтовича С.В., розташовані справа на рівні печаток ПФ "Ранал" в нижній частині на лицевій стороні першого аркуша та перед словом: "Войтович С.В.", у графі: "Поручитель" на лицевій стороні другого аркуша Договору поруки № SR-SME А00/055/2008 від 22.05.2008 року, який є укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ПФ "Ранал", - виконані не Войтовичем С.В., а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів.
Спір виник з причини того, що позивач вважає договір поруки № SR-SМE A00/055/2008 від 22.05.2008 року недійсним, а відповідач проти цього заперечує.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", надалі -Постанова ВСУ).
Враховуючи заперечення позивача щодо підписання ним договору поруки № SR-SМE A00/055/2008 від 22.05.2008 року, суд першої інстанції за клопотанням останнього, призначив судово-почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку № 462 від 17.03.2010 року судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені Войтовича С.В., розташовані справа на рівні печаток ПФ "Ранал" в нижній частині на лицевій стороні першого аркуша та перед словом: "Войтович С.В.", у графі: "Поручитель" на лицевій стороні другого аркуша Договору поруки № SR-SME А00/055/2008 від 22.05.2008 року, який є укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ПФ "Ранал", - виконані не Войтовичем С.В., а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів.
Проте, встановивши, що договір поруки № SR-SМE A00/055/2008 від 22.05.2008 року був підписаний з боку позивача невстановленою особою, яка не була уповноважена укладати правочини від імені позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність визнання спірної угоди недійсною на підставі ч. 3 ст. 203 ЦК України у зв'язку з відсутністю вільного волевиявлення та внутрішньої волі позивача на вчинення даного правочину.
Так, важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв -волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.
Доказом наявності волевиявлення позивача при підписанні спірної додаткової угоди є наявність печатки ПФ "Ранал" на договорі поруки № SR-SМE A00/055/2008 від 22.05.2008 року.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, органом юридичної особи позивача (ПФ "Ранал"), уповноваженим набувати цивільних прав і обов'язків у договірних відносинах, є директор.
Відповідно до розділу 5 Статуту ПФ "Ранал" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) управління справами фірми здійснює директор, який наймається по трудовому договору або контракту. Функції директора може здійснювати засновник особисто. Директор фірми самостійно вирішує будь-які питання діяльності фірми, зокрема, виступає від імені фірми перед третіми особами, одноосібно укладає договори, угоди, контракти (в т.ч. зовнішньоекономічні).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, печатка згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір поруки № SR-SМE A00/055/2008 від 22.05.2008 року скріплений печаткою ПФ "Ранал" (позивача) та ЗАТ "ОТП Банк" (відповідача).
Колегією суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Печатки і штампи підприємства повинні зберігатись в сейфах або металевих шафах, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також за законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності (п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року № 17).
Матеріали справи не містять доказів звернення керівника позивача з заявою про викрадення або втрату печатки до органів Внутрішніх справ України.
Наведене виключає можливість того, що печатка на спірній додаткові угоді поставлена невідомою особою,
Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень
Отже, за наявності печатки ПФ "Ранал" на договорі поруки № SR-SМE A00/055/2008 від 22.05.2008 року позивач не може посилатися на незаконність дій щодо підписання цієї додаткової угоди.
Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що згідно ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи висновок судової експертизи, місцевим господарським судом не враховано, що порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються ГПК України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 року № 144/5). Цим же Наказом затверджено Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (надалі - Рекомендації).
Згідно Рекомендацій, головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення досліджень суддя повинен надати експертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, та ін.).
З висновку № 462 судово-почеркознавчої експертизи від 17.03.2010 року вбачається, що для порівняльного дослідження ПФ "Ранал" експерту було надано лише вільні зразки підписів Войновича С.В. та один умовно-вільний зразок його підпису, при цьому експериментальні зразки підпису Войтовача С.В. не надавались та не витребовувались. Не надавались та не витребовувались зразки підпису Войтовича С.М. із фінансових устонов, тощо.
Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення господарського суду Волинської області від 22.12.2010 року у справі № 05/87/24-92.
Відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволити повністю.
Рішення господарського суду Волинської області від 27.12.2010 року у справі № 05/87/24-92 скасувати.
Прийняти нове рішення. Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Стягнути з Приватної фірми "Ранал" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Шевченко, 22, код 25090205) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код 21685166) державне мито у розмірі 42,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки
Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Коломис В.В.