33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" березня 2011 р. Справа № 3/134
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Мельник О.В. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі Багній А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.10 року у справі № 3/134 (Суддя Мамченко Ю.А.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Орендного підприємства санаторій "Червона калина"
до Жобринської сільської ради
про визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2011 від 22.12.2009р.
відповідач 1 - Сергійчук Н.А., довіреність № 34 від 05.02.2010р.
відповідач 2 - не з'явився
від прокуратури - Рункевич І.В., посвідчення № 82
Рівненська РДА - Сенчук В.П., за довіреністю
В судовому засіданні 22.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.09.2010 року по справі № 3/134 (суддя Мамченко Ю.А.) позов задоволено. Визнано за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 право приватної власності на об'єкт нерухомого майна -котедж для оздоровлення загальною площею 57,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Заступник прокурора Рівненської області з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Рівненської районної державної адміністрації, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.2009 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні прокурор та представник Рівненської районної державної адміністрації підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -котедж для оздоровлення загальною площею 57,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Місцевим судом встановлено, що 28.04.2009 року між підприємцем ОСОБА_1 та Орендним підприємством санаторієм "Червона калина"було укладено інвестиційний договір, згідно якого санаторій прийняв підприємця в пайове будівництво нежитлового приміщення -котеджу для оздоровлення по вул. Лісовій, 1, в с. Жобрин Рівненського району Рівненської області загальною площею 57,3 кв.м., призначеного для розміщення пацієнтів, що проходять санаторно-курортне лікування у санаторії "Червона калина". Будівництво здійснювалося на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні для обслуговування Орендного підприємства санаторію "Червона калина" в АДРЕСА_1. В порушення умов договору санаторій не надав підприємцю визначених інвестиційним договором коштів на здійснення будівництва нежитлового приміщення зазначеного в договорі, фінансування будівництва здійснювалося позивачем одноособово. Враховуючи, що самочинне будівництво котеджу для оздоровлення було проведено на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, позитивний висновок щодо технічного стану спірних будівель, відсутність доказів щодо порушення прав та інтересів інших осіб, господарський суд знайшов достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог підприємця.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки будівництво було здійснено у відсутність належним чином оформленої дозвільної документації, воно вважається самочинно збудованим.
Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким також передбачено, що права на нерухоме майно виникають з моменту реєстрації.
Згідно частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а відтак до моменту державної реєстрації відсутній спір про право власності на нерухоме майно будь -якої особи.
Позивачем не надано доказів прийняття спірного об'єкта до експлуатації та здійснення державної реєстрації прав на нерухомість. Позивач також не надав доказів відповідності будівництва архітектурним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам і нормам, а також вимогам з охорони праці, промислової безпеки та енергозбереження, що передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 року
Більш того, стаття 376 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, передбачає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Позивач по справі не є власником (користувача) земельної ділянки, на якій самочинно збудоване спірне нерухоме майно.
Колегією суддів враховується, що як встановлено місцевим судом, спір стосується прав сторін за інвестиційним договором.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що рішення прийняте у даній справі з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.2010 року у справі № 3/134 винесене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням вимог матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга заступника прокурора Рівненської області підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.2010 року у справі № 3/134 задоволити.
Рішення господарського суду Рівненської області від 29.09.2010року у справі № 3/134 скасувати. Прийняти нове рішення. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Коломис В.В.