04 квітня 2011 року Справа № 5/215
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Мєхоношин Д.В. -дов. б/н від 01.01.2011р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ТОВ «Зоря», с. Милорадове (вх. № 837П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2011р. по справі № 5/215
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Милорадове, Полтавська область
про стягнення 128387,67 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.01.2011 р. (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Зоря»на користь ТОВ «Хімагромаркетинг»105000,00 грн. основного боргу, 15750,00 грн. штрафу, 1337,67 грн. пені, 6300,00 грн. відсотків річних, 1283,88 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, ТОВ «Зоря», з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2011 р. по справі № 5/215 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі самого договору поставки, так як у відповідності до п. 2.1 покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) вартість товару, зазначену в п. 1.2 договору не пізніше 01.10.2010р. Позивачем, на думку апелянта, не виконано умов даного договору, а саме, не направлено станом на 01.10.2010р. рахунку фактури.
Апелянт в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.02.2011р., яке мається в матеріалах справи.
Позивач, ТОВ «Хімагромаркетинг», відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2011р. -залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.
Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2010 року між сторонами було укладено договір поставки № 75, згідно умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати відповідачу (покупець) у власність, а відповідач - прийняти та оплатити засоби захисту рослин, а саме: Нітроамофоска на загальну суму 105000,00 грн., у т.ч. ПДВ. Відповідно до п. 2.1. вказаного договору строк оплати товару встановлено сторонами до 01.10.2010 року.
Обумовлений договором товар був поставлений позивачем відповідачу згідно видаткових накладних № АП-12-0001 від 17.05.2010 р. та отриманий відповідачем на підставі довіреності № 49 від 17.05.2010 р.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за даним договором, відповідач в свою чергу в порушення умов договору за отриманий товар у передбачені договором строки не розрахувався.
Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 105000,00 грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 5.5. договору, сторони дійшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі 0,2% від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен був сплачений покупцем, та 0,4% від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано з урахуванням п. 5.5. договору стягнув відсотки річних в сумі 6300,00 грн. за період з 02.10.2010 р. по 01.11.2010 р.
Також, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача штраф в сумі 15750,00 грн. та пеню в сумі 1337,67 грн. за період з 02.10.2010 року по 01.11.2010 року.
Так, відповідно до ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.
Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 5.4. договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.
Згідно з п. 5.2. договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи, оскільки пункти 2.2, 2.3, на які посилався апелянт, були виключені протоколом розбіжностей до договору поставки № 75 від 27.04.2010р., який був наданий позивачем, підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Під час прийняття апеляційної скарги судом було встановлено, що відповідач не надав квитанції про сплату держмита та витрат на ІТЗ судового процесу, що підтверджується актом від 07.02.2011р., тому, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2011р. про прийняття апеляційної скарги було зобов'язано відповідача надати суду докази сплати державного мита за розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку та розмірі.
Однак, відповідач не виконав вимоги вказаної ухвали та не надав суду докази сплати держмита та витрат на ІТЗ судового процесу, тому, судова колегія вважає за необхідним стягнути з відповідача в доход держбюджету України 641,94 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення господарського суду Полтавської області від 21.01.2011р. по справі № 5/215 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря»(38630, Полтавська область, Котелевський район, с. Милорадове, р/р 26004000925001 в ФХД «Індекс-банк», МФО 331661, код ЄДРПОУ 32460314) в доход державного бюджету України 641,94 грн. держмита за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.Ю. Могилєвкін
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя О.В. Плужник
Повний текст постанови підписаний 07.04.2011р.