Харківський апеляційний господарський суд
"04" квітня 2011 р. Справа № 114/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
прокурора -не з'явився
позивача -Крашеніннніков В.В.
відповідача -Кисельов І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області вх. № 884Х/2-5 на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.11 у справі № 114/11
за позовом Заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків
до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків
про стягнення 7576,86 грн. -
Заступник прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" 1013,10 грн. процентів річних та 6563,76 грн. збитків від інфляції за період з березня 2009 року по грудень 2010 року включно. Крім того, в наданій позовній заяві прокурор просить суд покласти судові витрати на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) від 24.05.2007 р. по справі № 52/162-07 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у розмірі 992,71 грн., збитки від інфляції в розмірі 3114,00 грн. за період з березня 2009 року по грудень 2010 року включно. З відповідача на користь державного бюджету України 102 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми матеріального права.
Зокрема суд, на думку позивача, проігнорував той факт, що 3% річних прокурором та позивачем були нараховані до стягнення не тільки на суму простроченої заборгованості за векселями в розмірі 18000 грн., а і на 420 грн. судових витрат, присуджених Вищим господарським судом до стягнення з відповідача на користь позивача за відповідною постановою від 08.12.2005 р. по справі № 05/16-05 за позовом позивача до відповідача про стягнення 18000 грн. заборгованості по векселям.
Крім того, суд, на думку позивача, неправильно здійснив розрахунок інфляційних, які підлягають з відповідача на користь позивача, зокрема не врахувавши що розмір існуючої заборгованості, на який підлягають нарахуванню інфляційні, щомісячно збільшувався внаслідок інфляції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену позивачем в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на невідповідність доводів позивача щодо методики нарахування інфляційних вимогам закону та відповідним роз'ясненням Верховного суду України.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача підтримує позицію, викладену в відзиві на апеляційну скаргу, просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура м. Харкова підтримала позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити, посилаючись на правомірність та відповідність закону запропонованої позивачем методики підрахунку інфляційних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Прокуратура в судове засідання свого представника не направила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомила.
Оскільки неявка представника прокуратури не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 23.03.2001 року ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (відповідачем по справі) було видано на користь ВДСО при Орджонікідзевському РВ ХМУ УМВС України в Харківській області шість простих векселів загальною номінальною вартістю 18000,00 грн. зі строком платежу - 23.03.2003 р.
З жовтня 2001 року ВДСО при Орджонікідзевському РВ ХМУ УМВС України в Харківській області реорганізовано у безбалансову філію (Позивача по даній справі), яка на сьогодні є законним держателем Векселів, емітованих Відповідачем.
У зв'язку з відмовою відповідача від оплати векселів, у серпні 2003 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 18000,00 грн. заборгованості по векселях, а 29.08.2003 р. господарським судом Харківської області за цим позовом порушено провадження у справі № 05/16-05.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2005 року по вказаній справі № 05/16-05 позовні вимоги позивача задоволені та стягнуто з відповідача на користь позивача 18000,00 грн. заборгованості по векселях та судові витрати у розмірі 420,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду України від 16.03.2006 р. відповідачу відмовлено в перегляді Постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2005 р. по справі № 05/16-05, а його касаційна скарга залишена без розгляду.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2006 р. по справі № 11/148-06 були задоволені позовні вимоги позивача до відповідача щодо стягнення з останнього 3% річних за несвоєчасний платіж по векселям та судовому рішенню у справі № 05/16-06 за період з травня 2003 року по квітень 2006 року у сумі 1759,20 грн. та збитків від інфляції за несвоєчасний платіж по векселям та судовому рішенню у справі № 05/16-06 за період з квітня 2003 року по лютий 2006 року у сумі 5218,38 грн.
Рішеннями господарського суду Харківської області від 18.12.2006 р. по справі № 44/465-06, від 24.05.2007 р. по справі №52/162-07, від 17.07.2007 р. по справі № 44/256-07, від 17.01.2008 р. по справі №52/445-07, від 27.05.2008 р. по справі № 44/95-08, від 10.11.2008 р. по справі № 51/214-08, від 18.05.2009 р. по справі № 10/20-09 позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, та стягнуто з останнього на користь позивача інфляційні та річні загалом за період з березня 2006 р. по лютий 2009 р. включно.
Судом встановлено, що на час розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена, Постанова Вищого господарського суду України від 08.12.05р. по справі № 05/16-05 не виконана.
Оскільки до теперішнього часу грошове зобов'язання відповідачем не виконане, позивачем за час прострочення платежів по векселях та за судовим рішенням нараховані 3% річних за період з березня 2009 року по грудень 2010 року включно в розмірі 1013,10 грн. та збитки від інфляції за час прострочення платежів по векселях за період з березня 2009 року по грудень 2010 року включно в розмірі 6698,86 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати платежів по векселях за березень 2009 р. -грудень 2010 р., і сума інфляційних яка підлягає стягненню з відповідача становить 3114,00 грн., сума річних становить 992,71 грн.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в цілому була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, і дана обставина призвела до прийняття судом в певній частині неправильного рішення, яке, як наслідок, підлягає зміні.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарський суд правомірно зазначив про факт наявності простроченого відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати заборгованості за векселями, в розмірі визначеному постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2005 року справі № 05/16-05, проте не звернув уваги на той факт, що при поданні позову по даній справі прокурор вимагав стягнення 3% річних не тільки за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за векселями, а і за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати судових витрат в розмірі 420 грн., присуджених до стягнення вищезазначеною постановою Вищого господарського суду України з відповідача на користь позивача.
Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. ст. 84, 115 ГПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків як здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, установ та організацій.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбаченим цивільним законодавством України.
Відповідно до норм частин 1-3,5 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства або непередбачені актами цивільного законодавства, але за своєю аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки, зокрема, виникають не з актів цивільного законодавства та судових рішень.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказів сплати судових витрат в сумі 420 грн. присуджених до стягнення постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2005 року справі № 05/16-05 відповідач суду не надав.
Таким чином, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання зі сплати на користь позивача судових витрат в сумі 420 грн., в зв'язку з чим, доводи позивача та прокурора про право нарахування позивачем відповідачу 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за час прострочення є правомірними.
За таких обставин, висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення 23,17 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати судових витрат в сумі 420 грн. є безпідставними, рішення в даній частині підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, також правомірними є доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд при визначення розміру інфляційних за прострочення відповідачем виконання зобов'язання зі сплати боргу за векселями допустив арифметичну помилку, застосувавши методику розрахунку з округленням загального індексу інфляції за спірний період. Проте, перерахунок інфляційних за період з березня 2009 по грудень 2010 р. на суму простроченого відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості в сумі 18000 грн. за векселями, з застосуванням методики обчислення без округлення загального індексу інфляції, свідчить про безпідставне не донарахування судом до стягнення з відповідача на користь позивача 2,25 грн. інфляційних.
За таких обставин, оскаржуване позивачем рішення в частині відмови в позові про стягнення 2,25 грн. інфляційних також підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.
В іншій частині оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає вимогам закону.
При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача про безпідставне залишення судом без задоволення позовних вимог прокурора щодо стягнення інфляційних в сумі 3582,61 грн., нарахованих позивачем та прокурором за методикою, яка враховує що розмір існуючої заборгованості, на який підлягають нарахуванню інфляційні, щомісячно збільшувався внаслідок інфляції.
Аналіз положень чинного законодавства України, зокрема Цивільного кодексу, наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, свідчать про те, що інфляційні - це міра збільшення розміру грошового зобов'язання боржника, яка має місце внаслідок інфляційних процесів в державі, що відбулися за час прострочення зобов'язання.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунок індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних індексів інфляції (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265).
Зазначені положення наказу кореспондуються з Листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»яким передбачено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою, та при визначенні розміру боргу з урахуванням інфляційних, за допомогою відповідної формули, використовувати саме індекс інфляції, перемножений між собою.
Як вже було зазначено вище, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання зі сплати заборгованості за векселями в сумі 18000 грн., що, крім іншого, підтверджується відповідним судовим рішенням. Таким чином, інфляційні в зв'язку з простроченням оплати заборгованості в зазначеній сумі підлягають нарахуванню саме на 18000 грн., а не на суму боргу, яка щомісячно збільшується внаслідок інфляційних процесів, які мали місце в попередній період.
Враховуючи викладене, суд визнає вимоги позивача та прокурора про стягнення 3582,61 грн. інфляційних, нарахованих за зазначеною останніми методикою, позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не підлягають задоволенню, в зв'язку з вільним тлумаченням позивачем та прокурором окремих положень закону.
З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також стягненню 0,13 грн. держмита за подання апеляційної скарги
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його зміни.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 р. по справі № 114/11 змінити.
В частині відмови в позові про стягнення 2,25 грн. інфляційних та 23,17 грн. річних рішення скасувати, та позов в цій частині задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552, р/р № 260063534 в ВАТ "Перший інвестиційний банк", м. Київ, МФО 300506) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20, код ЄДРПОУ 08597026, р/р 26004014014 в АСУБ "Грант" м. Харкова, МФО 351607) 2,25 грн. інфляційних, 23,17 грн. річних та 0,13 грн. держмита за подання апеляційної скарги.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2011 р. по справі № 114/11 залишити без змін.
В іншій частині апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 06.04.2011 р.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
судді Плахов О.В.
Шутенко І.А.