«04»квітня 2011 р. Справа № 5023/807/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Цимбалюк І.В., довіреність № 2143 від 20.12.2010 р.,
відповідача - Менів О.І., довіреність б/н від 03.02.2011 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м. Харків (вх. № 1168 Х/3-11 від 15.03.2011 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2011 р. у справі № 5023/807/11
за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «ОСНОВА-СОЛСИФ»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м. Харків
про стягнення коштів,
встановила:
У лютому 2011 року Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «ОСНОВА-СОЛСИФ»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ (далі позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м. Харків (далі відповідач) про стягнення 114 559,44 грн. заборгованості за договором підряду № 02/03-2 від 02.03.2009 р., з яких: 99 024,00 грн. основного боргу, 11 494,94 грн. інфляційних, 4 040,60 грн. 3% річних, а також судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2011 р. у справі № 5023/807/11 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс»на користь спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість в розмірі 114 559,44 грн., суму державного мита в розмірі 1145,59 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а також з уточненнями до апеляційної скарги), в яких, погоджуючись з сумою основного боргу, просить рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2011 р. у справі № 5023/807/11 скасувати в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат (частково), посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, за відсутністю представника відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду. Відповідач вважає, що судом неправильно розраховано суму трьох відсотків річних, оскільки, ТОВ «Укрімпекс» частково оплатило виконані позивачем роботи за період з березня 2009 р. по листопад 2009 р., проте, розрахунок трьох відсотків річних позивач починає з 26 серпня 2009 р. по 29 грудня 2010 р. На думку відповідача, обчислення трьох відсотків річних повинно розраховуватись з 26 листопада 2009 р., і становить не 4 040,60 грн., як вирішено судом першої інстанції, а 2 897,97 грн. Також вважає неправомірним нарахування інфляційних втрат за період з 26 серпня 2009 р. по 29 грудня 2010 р., правильним є розрахунок інфляційних втрат, який буде починатися з 26 листопада 2009 р., тому з відповідача слід стягнути суму інфляційних втрат у розмірі 10 001,42 грн.
Ухвалою від 17.03.2011 року колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Гончар Т.В., Слободін М.М. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.04.2011 р.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судовому засіданні його уповноважений представник з доводами апеляційної скарги в частині перерахунку відповідачем трьох відсотків річних та інфляційних втрат погоджується, про що зробив відповідний напис на поданих уточненнях до апеляційної скарги. В іншій частині оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, тому просить залишити його без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та уточненні до апеляційної скарги доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні уповноважений представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Укрімпекс»підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс»(Замовник) та Спільним українсько - французьким підприємством «Основа - Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Субпідрядник) були укладені договори № 02/03-1 та № 02/03-2 (далі Договори), відповідно до умов яких субпідрядник (позивач), зобов'язувався забезпечити виконання робіт замовника (відповідача) вантажним підіймачем - 1500»(одна одиниця) та баштовим краном Liebherr 154ЕС-НМ6 (одна одиниця) на умовах Договорів на будівництві житлового будинку з прибудовою офісних приміщень та підземною парковкою автомашин в м. Харкові на вул. Отокара Яроша (п.1.1.), а замовник (відповідач), в свою чергу, прийняти та оплатити їх на умовах Договорів (п.2.10.).
Відповідно до п 4.1. Договорів оплату виконаних субпідрядником робіт, замовник проводить за діючими на період укладання Договорів цінами.
Пунктом 4.2. Договорів передбачено те, що оплата виконаних субпідрядником робіт проводиться на підставі змінних рапортів та актів виконаних робіт оформлених підрядником по цінах, згідно з п.4.1. та змінного режиму роботи не менше, ніж в одну зміну згідно з п.2.4. Договорів та до 25 числа наступного місяця.
За п. 4.3. Договорів додаткові роботи не передбачені ПВР та цими Договорами оплачуються окремо на підставі актів виконаних робіт.
У п. 4.4.сторони домовились, що при зміні вартості складових договірної ціни під час дії Договорів, вона може переглядатись у встановленому порядку.
У п. 4.5. сторонами передбачено, що замовник та субпідрядник щоквартально проводять звірку розрахунків за виконані роботи.
Відповідно до ч. 2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст.ст.1, 2 ГПК України, звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, ст.16 ЦК України.
Преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, при цьому статтею 1 визначено, що первинний документ - це документ, який містить в собі інформацію щодо господарської операції та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього Закону).
На виконання умов Договорів та підтвердження факту виконання робіт в період з березня 2009 року по грудень 2009 року позивачем надано довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) на загальну суму 799 624,00 грн. (а.с.16-47).
Таким чином, здійснюючи судовий розгляд справи, колегією суддів встановлено, що надані позивачем як докази у справі акти виконаних підрядних робіт, які є первинними документами, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і є достатніми для підтвердження заборгованості за Договорами.
Крім того, відповідні документи підписані сторонами та скріплені печатками товариств, разом з тим, у них містяться посилання на номер та дату спірних Договорів, перелік робіт та їх вартість, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідні роботи виконані поза межами спірних Договорів.
До того ж, п.6.1 Договорів передбачено, що термін дії Договорів встановлений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, за період з березня по листопад 2009 року ТОВ «Укрімпекс»оплатило виконані Спільним українсько-французьким підприємством «Основа - Солсиф»у формі ТОВ роботи частково - у сумі 700 600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за вказаний період (а.с. 48-56).
Таким чином, відповідач, у порушення умов Договорів, свої зобов'язання вчасно та у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у ТОВ «Укрімпекс»перед Спільним українсько - французьким підприємством «Основа - Солсиф»у формі ТОВ виникла заборгованість у сумі 99 024,00 грн., що не заперечується і самим відповідачем.
Згідно зі ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, які містять аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги Спільного українсько - французького підприємства «Основа - Солсиф»у формі ТОВ в частині стягнення 99 024,00 грн. основної заборгованості, місцевий господарський суд посилався на їх обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства, зокрема, ст.834 ЦК України, якою передбачено, що за договором підряду, одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості в сумі 99 024,00 грн. як таких, що є обґрунтованими та підтверджені наданими суду доказами (дана заборгованість визнається і самим відповідачем як в апеляційній скарзі, так і в уточненнях до неї).
З урахуванням положень п.4.2. Договорів, відповідач повинен був оплатити виконані роботи до 25 числа наступного місяця за місяцем підписання акту виконаних робіт, тобто моментом виникнення заборгованості і початку перебігу строків для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є 26 грудня 2009 р. (за актом від листопада 2009 р.) та 26 січня 2010 р. (за актом від грудня 2009 р.).
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи зі змісту апеляційної скарги, заперечення відповідача фактично зводяться до того, що позивачем неправильно розраховано суму 3 % річних та індексу інфляції.
Так. у позовній заяві позивач посилається на те, що ТОВ «Укрімпекс»частково оплатило виконані позивачем роботи за період з березня 2009 р. по листопад 2009 р.
Проте, розрахунок 3 % річних та індексу інфляції позивач починає з 26 серпня 2009 р. по 29 грудня 2010 р.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, який здійснений за період з 26 серпня 2009 р. по 29 грудня 2010 р. ним заявлено до сплати 11 494,84 грн. інфляційних нарахувань на прострочену суму та 4 040,60 грн. 3 % річних від простроченої суми, які місцевий господарський суд задовольнив як обґрунтовані.
Колегія суддів вважає, що позивачем, у порушення вимог п.4.2. Договорів, невірно визначений (а судом першої інстанції прийнятий) період нарахування вказаних санкцій, тому правильним буде розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, який буде починати своє обчислення з 26 листопада 2009 р.
Пунктом 5.1. Договорів сторони правочину передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по цим Договорам сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Перевіркою наданих позивачем розрахунків судом апеляційної інстанції встановлена їх невідповідність положенням вищезазначених норм чинного законодавства та умов Договорів (що визнано і повноважним представником позивача у суді апеляційної інстанції), тому, з урахуванням приписів статті 101 ГПК України, якою встановлено, що суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню сума інфляційних втрат у розмірі 8 129,92 грн. та 3 % річних у розмірі 2 897,12 грн., у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
В іншій частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 364,92 грн. інфляційних втрат та 1 143,48 грн. 3 % річних рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права (ст.625 ЦК України), оскільки позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про неналежне його повідомлення про час і місце засідання суду, колегія суддів вважає його необґрунтованим, враховуючи наступне.
Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 затверджено Інструкцію з діловодства в господарських судах України (із змінами та доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003 N 57, від 25.10.2004 N 64), яка встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними документами, і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України (пункт 1.1 Інструкції).
Розділом 3 цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ. Зокрема, пп. 3.5.1 п. 3.5 визначено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.
Враховуючи той факт, що ухвала про прийняття до провадження була направлена сторонам у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах рекомендованою кореспонденцією (поштове повідомлення про неодержання ухвали не повернулося до господарського суду), а скаржник не надав апеляційній інстанції доказів неодержання ухвали про прийняття до провадження - довідки з пошти, доводи ТОВ "Укрімпекс" про неналежне його повідомлення про час слухання справи не заслуговують на увагу.
Більше того, як вбачається з поштового опису (а.с.10) про направлення копії позовної заяви на належну адресу ТОВ «Укрімпекс»ще 28.01.2011 р., колегія суддів вважає, що відповідач мав право, у відповідності до ст. 22 ГПК України, з метою захисту своїх прав, звернутися до господарського суду Харківської області з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи для з'ясування, у тому числі, і дати розгляду справи.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача частково, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.
У зв'язку з зазначеним, керуючись статтями 33, 36, 49, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п. 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м. Харків - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2011 р. у справі № 5023/807/11 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», м. Харків 3 364,92 грн. інфляційних та 1 143,48 грн. 3 % річних. та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2011р. у справі № 5023/807/11 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс»(61000, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, р/р 26005013000009 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код 35705120) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, р/р 26001000369000 в «Каліон Банк Україна», МФО 300379, ідентифікаційний код 20057315) 1 100,51 грн. державного мита та 226,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
суддя Т.В.Гончар
суддя М.М.Слободін
Повний текст постанови підписано 06.04.2011 р.