79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.04.11 Справа № 13/29
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу гр.ОСОБА_1. б/н від 04.02.2011р.
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2010р.
у справі № 13/29
за позовом: Приватного підприємства «Клініка мікрохірургія ока «Ваш зір»(надалі ПП «КМО Ваш зір»), м. Чернівці
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока»(надалі ТзОВ «РЦ Мікрохірургія ока»), м. Чернівці
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача гр.ОСОБА_1.
про визнання права власності,
за участю учасників судового процесу:
від апелянта: ОСОБА_3. -представник (довіреність б/н від 07.03.2011р.);
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Решетов В.В. -представник (довіреність № 1/08 від 02.06.2008р.,
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.11.2010р. у справі № 13/29 (суддя Миронюк С.О.) позов задоволено, визнано за ПП «КМО Ваш зір»та ТзОВ «РЦ Мікрохірургія ока»право власності по Ѕ ідеальних часток на нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21 «Б», загальною площею 1 136,80 кв.м., з яких літера «А»- 1 107,9 кв.м., літера «Б»- 28,9 кв.м.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 331, 392 ЦК України свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, видається на підставі рішення суду, якщо воно не було зареєстровано. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Не погоджуючись з даним рішенням, гр. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуваним рішенням суду безпосередньо порушено його права, однак, участі у справі він не брав та не був залучений судом першої інстанції в якості третьої особи.
Ухвалою від 29.03.2011р. колегія суддів з метою повного та об'єктивного дослідження всіх матеріалів справи, керуючись ст.ст. 27, 99 ГПК України та п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. з наступними змінами та доповненнями, залучила до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача гр. ОСОБА_1.
Позивач в судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, надіслав клопотання від 12.03.2011р. про розгляд справи за відсутності його представника. У відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в усних поясненнях заперечив проти доводів апелянта, стверджує, що оскаржуваним рішенням суду не порушені права гр.ОСОБА_1.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2010р. у справі № 13/29 з огляду на наступне:
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 03.08.2000р. та акту прийому-передачі від 08.09.2000р., ТзОВ «РЦ Мікрохірургія ока»придбало у власність в Чернівецького АТЗВ «Виробничо-торгова фірма «Мальва»нежилі приміщення загальною площею 1 182,30 кв.м, які займають частину нежитлових будівель за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21, та становлять їх 29/100 ідеальної частки (а.с. 49-51).
У 2003 році відповідачем проведено реконструкцію вищевказаних нежилих приміщень в лікувальну установу та виділено в окремий об'єкт права власності за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21 Б, що підтверджується актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 11.02.2003 р. та рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 04.03.2003 р. № 153/5.
Після реконструкції загальна площа приміщень складає 1136,80 кв.м., з яких літера “А” 1107,9 кв.м., літера “Б” 28,9 кв.м. (а.с. 46, 53).
З письмової довідки ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургії ока»вбачається, що станом на 01.10.2010р. нове свідоцтво про право власності на реконструйовані приміщення не вибиралось (а.с. 32).
11 червня 2004 року між Чернівецькою міською радою (продавець) та ТзОВ «РЦ Мікрохірургія ока»(покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого відповідач викупив земельну ділянку площею 0,0994 га під вищевказаним об'єктом нерухомості за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21 “Б” (а.с. 47-48).
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 30.09.2004 р., в якому зазначений кадастровий номер земельної ділянки: 7310:36300:05:004:0018 (надалі - Земельна ділянка) (а.с. 52).
Як видно з матеріалів справи, 12.11.2008р. між позивачем та відповідачем укладено інвестиційний договір. Відповідно до п.1.1 даного договору сторони погодили проводити інвестиційну діяльність щодо капітального ремонту частини нежилих будівель, розташованих за адресою: м.Чернівці, вул. Гагаріна, 21 (згідно з актом державної комісії від 11.02.2003р. та рішення виконкому Чернівецької міської ради від 04.03.2003р. №153/5 адреса приміщень: м.Чернівці, вул.Гагаріна, 21 «Б», що належать відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2000р. (а.с. 8-9).
Згідно пп. 3.1.5 п.3.1 договору позивач зобов'язувався нести усі витрати по фінансуванню проектних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із капітальним ремонтом об'єкту інвестування.
01.12.2008р. відповідач надіслав позивачу лист з проханням провести капітальний ремонт стін та підлоги згідно умов інвестиційного договору від 12.11.2008р. (а.с. 31).
Актами приймання виконаних робіт від 25.02.2009р. та від 12.03.2009р. підтверджується факт виконання на замовлення Клініки мікрохірургії ока «Ваш зір»»ремонтних робіт на загальну суму 331 942,00 грн. (а.с. 15-17, 29-30).
Платіжними дорученнями №№ 404, 272, 252, 166, 88, 63, 5 підтверджено оплату позивачем вартості вищевказаних ремонтних робіт на суму 331 942,00 грн. (а.с. 55-61).
В п. 3.2.4 інвестиційного договору зазначено, що відповідач зобов'язується на протязі 10 днів після завершення капітального ремонту передати у власність позивача частку у праві власності на об'єкт інвестування та земельної ділянки в обсязі, пропорційному його внеску в капітальний ремонт, виходячи із залишкової вартості цього майна на момент передачі права власності, в межах, що не перевищує 1/2 частки об'єкту інвестування та земельної ділянки.
В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази того, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені п. 3.2.4. інвестиційного договору від 12.11.2008р.
30.04.2009р. позивач вручив ТзОВ «РЦ «Мікрохірургія ока»вимогу за вих.№ 15-09 про виконання зобов'язань за інвестиційним договором щодо передачі у власність ПП «КМО «Ваш зір»частки права власності на нежилі приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21 Б та земельної ділянки під ними (а.с. 34).
Однак, вимога позивача залишена відповідачем без розгляду.
Згідно довідки за № 12-0 від 01.09.2010 p., станом на 01.09.2010 р. залишкова вартість будинку № 21 по вул. Гагаріна становить 579 424,35 грн., а земельної ділянки за адресою вул. Гагаріна, 21 “Б” -51 908,20 грн., всього: 631332,55 грн. (а.с. 54).
Відтак, відповідно до матеріалів справи вартість капітального ремонту, здійсненого позивачем, перевищує 1/2 залишкової вартості нежилих приміщень та земельної ділянки.
При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:
Згідно зі ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Інвестиційні договори укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Інвестиційний договір є різновидом господарсько-правового договору, який має специфічний предмет і мету.
Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій, не забороненій законодавством України, формі.
Мета інвестиційного договору -це безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладання та виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2008 року між ПП «Клініка мікрохірургія ока «Ваш зір»та ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургії ока»укладено інвестиційний договір, предметом якого є інвестиційна діяльність щодо капітального ремонту частини нежилих будівель, що належать на праві власності відповідачу у справі.
Матеріалами справи підтверджуюється факт виконання позивачем зобов'язань, взятих на себе за договором від 12.11.2008р. щодо фінансування робіт, пов'язаних із капітальним ремонтом об'єкту інвестування за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21-«Б».
Однак, відповідач своїх зобов'язань за вищевказаним договором не виконав і не передав у власність позивача частини нежилих будівель, розташованих за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21-«Б»та частини земельної ділянки, пропорційної його внеску у капітальний ремонт.
У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо відповідно до закону воно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації. Вказаною статтею ЦК України обумовлено можливість укладення договору щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
В ст. 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вищевказані положення ЦК України та проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про визнання за ним права власності на Ѕ ідеальних часток об'єкту інвестування за договором від 12 листопада 2008р.
Залучена апеляційним господарським судом до участі у справі третя особа вважає, що оскаржуваним рішенням місцевого суду безпосередньо порушені її права, оскільки в провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2. та ТОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на нього. Ухвалами Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.06.2008р. і апеляційного суду Чернівецької області від 24.09.2008р. в порядку забезпечення позову накладено заборону на відчуження нежилих приміщень за адресою м.Чернівці, вул.Гагаріна,21, що становлять 29/100 ідеальних частки будинковолодіння.
Однак, такі твердження апелянта не відповідають дійсним обставинам у справі, оскільки зі змісту наданої апелянтом копії ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 24.09.2008р. вбачається, що нею змінено Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 червня 2008р. та постановлено заборонити відчуження не всіх нежилих приміщень за адресою м.Чернівці, вул.Гагаріна,21, а Ѕ цих приміщень (а.с. 105-106).
З моменту вступу вищевказаної ухвали апеляційного суду Чернівецької області в законну силу Ѕ частина спірних нежитлових приміщень не перебувають під забороною відчуження, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуваним рішенням господарського суду Чернівецької області жодним чином не порушено прав ОСОБА_1.
Посилання апелянта на нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем інвестиційного договору від 12.11.2008р. внаслідок недодержання вимоги про його нотаріальне посвідчення, судова колегія вважає необґрунтованим з огляду на те, що Закон України «Про інвестиційну діяльність»не вимагає нотаріального посвідчення інвестиційних договорів.
Статтею 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Оскільки, ні Законом, ні домовленістю сторін у справі не встановлено обов'язку щодо нотаріального посвідчення інвестиційного договору, вищевказані твердження скаржника не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.
Апелянт також звертає увагу на те, що інвестиційний договір від 12.11.2008р. за своєю правовою природою є договором міни частини нежилих будівель на виконані ремонтні роботи.
Однак, як вбачається зі змісту розділу 1 вказаного договору, предметом його є проведення інвестиційної діяльності щодо капітального ремонту частини оспорюваних нежилих приміщень, а не їх обмін на ремонтні роботи.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Всупереч вимог ст. 33 ГПК України гр.ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів про спростування обставин, досліджених в оскаржуваному рішенні.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2010р. у справі № 13/29 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.