ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
07 квітня 2011 року 09:17 № 2а-19021/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління міграційної служби в місті Києві
про визнання неправомірним та скасування рішення від 16.11.2010р., зобов'язання розглянути заяву про надання статусу біженця
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішення Управління міграційної служби в м. Києві оформленого повідомленням № 105 від 16.11.2010 р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, зобов'язати прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги. Вказав, що зазначене рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та свободи позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав опію особової справи позивача
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлення державних гарантій захисту біженців здійснюється відповідно до Закону України “Про біженців”.
У розумінні абзацу другого статті 1 зазначеного Закону біженець -це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Цим Законом визначені уповноважені органи, які приймають відповідні рішення щодо визначення статусу біженця або ж відмови у наданні такого статусу.
Повноваження органів міграційної служби на стадії оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця закріплені у статтях 11 -12 Закону України “Про біженців”.
Виходячи із змісту Конвенції про статус біженців 1951 року та статті 1 Закону України “Про біженців”, поняття “біженець” включає чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця.
До таких підстав відносяться:
- знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства -за межами країни свого колишнього місця проживання;
- неможливість або побоювання користуватись захистом країни походження;
- наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;
- побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов'язано з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців 1951 року, а саме расова належність, релігія, національність (громадянство), належність до певної соціальної групи, політичні погляди.
Рішення ж про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами:
- які є очевидно необґрунтованими (у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону);
- коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу;
- за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, відмовляючи Позивачу в оформленні документів про надання статусу біженця вважав, що Позивач виїхав з країни з економічних міркувань, а не в зв'язку з політичними переслідуваннями, оскільки безперешкодно виїхав зі своєї країни. Таким чином, з урахуванням вищенаведених підстав для відмови в задоволенні заяви, Відповідач дійшов висновку про необґрунтованість заяви Позивача, а саме про відсутність умов, передбачених абз. 2 ст. 1 Закону України „Про біженців”.
На думку суду, Відповідач повно з'ясував всі обставини справи і дійшов вірного висновку відмовляючи в наданні статусу біженця.
Відповідно до пояснень, зазначених в протоколі співбесіди від 11 листопада 2010 року, Позивач виїхав з території Бангладеш до Індії, де проживав 4 місяця. Пізніше літаком прибув до Російської Федерації, неофіційно проживав в м. Москва. Пізніше переїхав до Білорусії, де проживав 1,5 роки. В жодній з цих країн не звертався з проханням надати статус біженця.
В вересні 2010 року таємно перетнув кордон України.
На запитання співробітника міграційної служби, чому приїхав до України, відповів, що невідомий чоловік за винагороду, обіцяв з України відвезти до Італії, але залишив на Україні не виконавши обіцянки.
Відповідач, приймаючи рішення, дав оцінку зазначеному Позивачем та навів відповідне обґрунтування.
Ситуація у країні походження Позивача на сьогоднішній день є спокійною, доказів не можливості проживати там, Позивач не навів. Його родина на даний момент проживає в країні Бангладеш, відомостей про їх переслідування не має.
Оцінюючи пояснення Позивача, як викладені в протоколі співбесіди в Управлінні міграційної служби в м. Києві, так і в судовому засіданні, суд вважає не послідовними, суперечливими та такими, що не містять ознаки реального побоювання бути переслідуваним у своїй країні. Тому, на думку суду, висновок Відповідача прийнятий з урахування всіх обставин справи.
При оцінюванні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд дотримується вимог частини третьої статті 2 КАС, згідно якої у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує, що спірні рішення повинні оцінюватися на відповідність дотримання принципу законності. Зазначений принцип частково відображено у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Прийняття рішень має здійснюватися з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а саме рішення зазначених органів мають бути спрямовані на захист життя та свобод шукачів статусу біженця.
Прийняті рішення мають бути обґрунтованими, тобто винесеними з урахуванням усіх обставин та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації. Відповідно до вимог Закону України “Про біженців” збір та дослідження матеріалів здійснюється шляхом проведення співбесіди із особою, яка заявила про намір отримати статус біженця, та направлення запитів до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування про надання чи уточнення інформації стосовно встановлення справжніх фактів про особу. Органи міграційної служби разом із органами внутрішніх справ, служби безпеки проводять ідентифікацію особи, перевіряють наявність обставин, за яких статус біженця не надається.
І лише на основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця (частина п'ята статті 14 Закону України “Про біженців”).
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -12.04.2011р.