ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 березня 2011 року 11:58 № 2а-19159/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної митної служби України
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання незаконними дій щодо винесення вимоги № М-32863/25 від 13.12.2010року та скасування постанови про накладення штрафу № 17850531 від 19.12.2010року
за участю представників сторін:
від позивача Корчинська М.В. (дов.від 30.12.10 №11/1-10.21/17216)
від відповідача не з'яв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної митної служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.03.2011 року в 11 год. 58 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій щодо винесення вимоги від 13.12.2010 №М-32863/25; скасування постанови про накладення штрафу від 09.12.2010р. №17850531; зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, виконав рішення суду згідно з виконавчим листом №2а-11628/09/2670, виданим Окружним адміністративним судом міста Києва 05.02.2010р. в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної митниці з 28.05.2010р, про що повідомив відділ ДВС листами від 28.05.2010 №21/1-971 та від 29.06.2010р. №21/1-1186. Тому постанова від 09.12.2010 №17850531 про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню. За таких підстав просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не надав. Про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази про що, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, справа розглядалась на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження»(надалі також -«Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (частина 1 статті 2 Закону).
Статтею 3 Закону передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2010р. у справі №2а-11628/09/2670 наказом Державної митної служби України від 28.05.2010р. №927-к «По особовому складу митних органів»скасовано наказ Держмитслужби від 18.08.2009р. №1519-к в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці та поновлено на зазначені посаді з 19.08.2009р.
17.12.2010р. позивач отримав лист від відповідача від 13.12.2010 №М-32863/25/2 з постановою про накладення штрафу від 09.12.2010 №17850531, якою на позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн. , який на його думку є неправомірним, та таким, що підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2010 позивачем отримано лист від відповідача від 06.03.2010 №М-5448-256/10 та постанову від 01.03.2010 про відкриття виконавчого провадження №17850531 за виконавчим листом №2а-11628/09/2670 виданим Окружним адміністративним судом м.Києва, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці.
Відповідно до ст.32 Закону за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Так, листом від 19.03.2010р. №21/1-518 позивач звернувся до відповідача із заявою про відкладення виконавчих дій у виконавчому провадженні №17850531 у зв'язку з вжиттям заходів з виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2010 у справі №2а-11628/09/2670.
17.05.2010 позивачем отримано лист від відповідача від 07.05.2010 №М-5448-25 та постанову від 06.05.2010 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. та вимогу державного виконавця від 07.05.2010 №4623-0-33-10, якою призначено новий строк для виконання рішення суду до 20.05.2010р.
Частиною першою статті 77 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Однак, при винесення оскаржуваної постанови відповідачем не враховано той факт, що позивачем було видано наказ від 31.05.2010 № 336-к, яким визначено ОСОБА_2 приступити до виконання службових обов'язків начальника відділу внутрішньої безпеки Енергетичної регіональної митниці з 28.05.2010р.
28.05.2010р. посадовими особами позивача складено акт, яким підтверджено факт ознайомлення ОСОБА_2 з наказом Держмитслужби від 28.05.2010р. №927-к та зафіксовано готовність прибути до митниці 31.05.2010р.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд звертає увагу на наступне.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Суд звертає увагу на те, що дії Відповідача при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу аналізуються Судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.
Враховуючи вищевикладене позивачем на думку суду, за виконавчим листом виконано рішення суду по справі №2а-11628/09/2670 виданим Окружним адміністративним судом міста Києва 05.02.10 про що повідомлено відповідача листами від 28.05.2010 №21/1-91 та від 29.06.2010 №21/1-1186 до яких були долучені копії зазначених вище актів та відповідно до яких позивач просив відповідача закінчити виконавче провадження №17850531 на підставі п.8 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із частиною статтею 77 Закону України «Про виконавче провадження»рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
Враховуючи що станом на 09.12.2010 позивачем рішення суду вже було виконано, постанова відповідача про накладення штрафу від 09.12.2010 №17850531 є на думку суду неправомірною та підлягає скасуванню.
Таким чином, судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158, 159, 160- 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо винесення вимоги від 13.12.2010 №М-32863/25.
3. Скасувати постанову про накладення штрафу від 09.12.2010 №17850531.
4. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 37 Закону України «про виконавче провадження».
5. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя І.А. Качур