ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 березня 2011 року 17:18 № 2а-17400/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладії А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київська міська державна адміністрація Оболонська районна у м.Києві державна адміністрація Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій
про зобов'язання забезпечити житлом
ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі КМДА або відповідач-1), Оболонської районної у м. Києві ради та Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - відповідача-2) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської (Міністерство надзвичайних ситуацій) катастрофи (далі МНС України або відповідач-3); третя особа: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства про зобов'язання відповідачів забезпечити житлом у місті Києві позивача або надати йому кошти у розмірі достатньому для придбання необхідного житла для проживання сім'єю у складі позивача та його дружини ОСОБА_3; стягнення з відповідачів моральної шкоди за бездіяльність з питання забезпечення позивача необхідним житлом у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2010р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача неодноразово змінював позовні вимоги, остання редакція заяви про зміну позовних вимог викладена у такому змісті: зобов'язати МНС України забезпечити житлом у місті Києві ОСОБА_1 (для проживання сім'єю у складі позивача та його дружини ОСОБА_3); стягнути з відповідачів, а саме: МНС України та КМДА моральну шкоду за бездіяльність з питання забезпечення ОСОБА_1 необхідним житлом у розмірі 10 000 грн. з кожного.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії. Відповідно до направлення на переселення № 9745 від 07.11.2003р., виданого Житомирською обласною державною адміністрацією, отримав статус переселенця. Позивач разом з дружиною, розпорядженням Голови райдержадміністрації №800 від 22.09.2004р. зараховані на квартирний облік та включені до позачергового списку з 22.09.2004р. Його звернення щодо порушення прав та необхідності забезпечення житлом відповідачами не задоволені, надавались формальні відповіді про відсутність необхідного фінансування з боку уповноважених суб'єктів владних повноважень. Вважає, що у такий спосіб позивачу фактично відмовлено у законних вимогах на забезпечення житлом на пільгових умовах.
Представник відповідача-3 проти позову заперечив, зазначивши, що з боку МНС України не було жодних порушень чинного законодавства України, забезпечення позивача житлом буде проводитись лише у порядку черги. Надання житла позивачу поза чергою серед такої ж категорії осіб, буде порушенням житлового законодавства і соціальної справедливості по відношенню до сімей громадян, які перебувають у черзі раніше позивача.
Від Відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи надійшли до суду письмові заперечення, в яких вони просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 01 березня 2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 з сім»єю -дружиною ОСОБА_3, отримав 07.11.2003 року направлення № 9745 на переселення з с. Мотрійки Народницького району
Позивач являється громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується посвідченням Житомирської обласної державної адміністрації, виданим 15.04.1993 року.
З 2003 року позивач зареєстрований на житловій площі своєї доньки за адресою: АДРЕСА_1.
Розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.09.2004 року № 800 позивач зарахований на квартирний облік для позачергового отримання житла.
Відповідно до п. 2 ст. 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон) громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього закону за направленнями виконавчих комітетів обласних Рад народних депутатів, за новим місцем проживання включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.
Відповідно до ст. 33 Закону, громадяни з числа інвалідів та пенсіонерів, які самостійно переселяються (переселилися) відповідно до статті 4 цього Закону на жилу площу близьких родичів (батьки, діти, онуки, рідні брати і сестри), мають право на позачергове забезпечення житлом як такі, що не мають житла. Житлом вказані громадяни забезпечуються протягом трьох років.
Відповідно до пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього та закону про державний бюджет України.
Частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до статті 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядником коштів.
Головним розпорядником коштів щодо забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи .
Таким чином, відповідач-3 повинен був забезпечити позивача житлом протягом трьох років з дня подачі заяви. Посилання на відсутність коштів в Державному бюджеті не є підставою для невиконання вимог Закону та для відмови в задоволенні позову.
Щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, зазначена вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.з МНС України та КМДА за висновком суду задоволенню не підлягає як необґрунтована та безпідставна, оскільки позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема, останнім не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. 71, 86, ст. 105, 128, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство надзвичайних ситуацій України забезпечити житлом у місті Києві ОСОБА_1 (для проживання сім'єю у складі позивача та його дружини ОСОБА_3).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, зі змінами та доповненнями
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -02.03.2011р.