24 березня 2011 року Справа № 2а-0870/1207/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання А.С. Нецик
за участю представників:
від позивача - Ладиженська Е.О.
від відповідача - Пашко О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі-позивач) до Запорізької митниці (далі-відповідач) про визнання дій неправомірними у прийняті ВМД №112030000/2010/029234 та відмови у митному оформлені товару за першим методом та визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.11.2010 № 112000006/2010/002394/1 про визнання митної вартості товару за третім методом.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом 1 були надані відповідачу, тому вважає, що його дії щодо визначення митної вартості товару за методом 3 є протиправними, у зв'язку з чим, просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що митним органом всі дії вчинено відповідно до вимог законодавчих актів, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.06.2010 між ВАТ «Дніпроспецсталь» (Покупець) і ЗАТ «Енергопром Менедж мент» (Продавець) було укладено контракт № 326ЕМ-6-2010/12100883, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу вуглеграфітову продукцію на умовах FСА, склад поста чальника, за умови поставки автомобільним транспортом, та на умовах DAF, кордон Росія-Україна, за умови поставки залізнодорожнім транспортом.
Для проведення митного оформлення поставленого позивачем до митного органу 18.11.2010 на виконання умов наведеного договору товару позивачем подана вантажна ми тна декларація № 112030000/2010/029234.
У графі 43 ВМД №112030000/2010/029234 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МКУ.
Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 17 196,26 грн. ввізного мита та ПДВ в сумі 171 962,56 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 "Нарахування ми та та митних платежів" декларації.
При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір №326ЕМ-6-2010, додаток № 2 від 03.09.2010 до договору, сертифікат якості № 598 від 28.10.2010, інвойс № ЄМ-00534/НЄЗ від 28.10.2010, експортна декларація № 702090303/2010/102408/001 від 02.11.2010, сертифікат походження товару №RUUА0105002125 від 28.10.2010 та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф.МД-6).
Також, разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Для підтвердження митної вартості товару митним органом витре бувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1.
Позивачем до відповідача надані наступні додаткові документи: агентський договір з третіми особами, інвойс від постачальника, лист-роз'яснення від продавця. Також на зво ротному боці ДМВ-1 декларантом зазначено причини неможливості подання інших доку ментів: рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця не надава лися, оскільки такі платежі не передбачені контрактом; банківські платіжні доручення на момент декларування не надавалися, оскілки за умовами контакту оплата рахунку має бу ти здійснена впродовж 30 днів з моменту поставки матеріалу; каталоги, специфікації, прайс-листи фірми виробника не надавались з причин того, що ця інформація не є доступ ною для підприємства, більше того постачальник товару не є його виробником; висновки про якісні характеристики товару приведені у сертифікатах якості, які були на дані на момент декларування; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, не надавались.
22.11.2010 митним органом прийнято рішення №112000006/2010/002394/1 про визначення митної вартості товару за третім методом.
Позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2010/029643, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Проте, непогодившись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його нечинним.
Митним кодексом України статтею 265 визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм. Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затверджено постановою КМУ від 09.04.2008 № 339.
Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару 1 лектрод графітований Діаметр: 508мм, довжина: 1800мм., комплектація: з ніпелем - 75шт. Використовуються для печей. Упаковано у пакети. Виробник: ОАО «Знергопром-Новочеркасский злектродньїй завод». Країна виробництва - RU. Марка ЭГ-1. ТУ 1911-109- 052-2003. 2.Місць-45. Упаковано у пакети, дерев'яну обрешітку. маркування: відправник, найменування, марка, партія, розмір, вага, ТУ - заявленого до митного оформлення за ВМД від 18.11.2010 №112030000/2010/029234, було перевірено документи подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (далі - Порядок).
Також проаналізовано рівень митної вартості ідентичних та подібних товарів ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю було виявлено, той факт, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості ідентичних товарів, імпортованих на митну територію України (заявлена декларантом митна вартість становила 2,57 ам.дол/кг, мінімальна митна вартість ідентичних електродів графітованих -3,46 ам.дол/кг), у зв'язку з чим та у відповідності з п.11 Порядку, були затребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:
Договір з третіми особами що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
Рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
Відповідна бухгалтерська документація (оплата за товар, документи на підставі яких проведено оплату, накладна на баланс підприємства);
каталоги, прейскуранти ( прайс-листи) фірми виробника товару;
висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товару.
Так, з матеріалів справи встановлено, що декларантом Сичовою О.В. було зроблено запис «Ознайомлена» 22.11.2010.
Того ж дня позивачем було додатково надано: Агентський договір від 03.07.2006 № 29ЄМ-7-2006 інших документів позивачем надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Ст. 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі та транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.
Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості.
Декларація митної вартості подається на паперовому та електронному носіях разом з вантажною митною декларацією.
Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи;
копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.
Отже, судом встановлено, що позивач на вимогу митного органу усі документи, що були витребувані, не надав, а агенського договору без додатків, в яких зазначається ціна не достатньо для визначення митної вартості товару, тому відповідач правомірно вимогав додаткові документи від позивача.
Таким чином, якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.11 Порядку №1766, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Враховуючи те, що декларантом позивача додаткові документи та відомості зазначені в поданих декларантом документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару та на підставі положень ст.265 МКУ, вимог п.14 ПКМУ від 20.12.2006 № 1766, було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості товару № 3 ст.269 МКУ.
При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі «Інформаційно-пошукова системаобробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», про продаж подібних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно в тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, то може використовуватися інформація про продаж подібних (аналогічних) товарів при виконанні однієї з трьох умов:
а) продаж на тих самих комерційних умовах, проте в інших кількостях;
б) продаж на інших комерційних умовах, але приблизно в тих самих кількостях;
в) продаж на інших комерційних умовах та в інших кількостях.
Після виявлення продажу за однією з цих трьох умов вносяться корективи залежно від обставин:
а) лише на кількісні фактори;
б) лише на фактори комерційних умов; або
в) як на фактори комерційних умов, так і кількості.
У розумінні статті 269 митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 та скоригована відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 269 та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267.
Коригування через різні комерційні умови або різні кількості, незалежно від того, веде воно до підвищення чи до зниження вартості, робиться лише на основі наявних доказів, які чітко встановлюють підстави та точність коригувань, наприклад, чинні прейскуранти, що містять ціни, які відносяться до різних умов і різних кількостей.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч. ч. 1, 3 ст. 264 Митного кодексу України).
Згідно із ст. 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Враховуючи те, що в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України ціни суттєво відрізняються від заявлених позивачем, а інших доказів на підтвердження митної вартості за ціною договору крім тих, які надаються обов'язково надані позивачем не були, тому суд приходить до висновк, що Запорізька митниця діяла відповідно до законодавчих актів, її дії є обґрунтованими та законними, а отже позовні вимоги не підлягають задоволеню.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вимог чинного законодавства України суд вважає, що Запорізькою митницею доведено правомірність прийняття рішення, а отже в задоволені позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 04.04.2011.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева