Справа № 2-а-210/11
Категорія 64
08 лютого 2011 року cуддя Печерського районного суду Кирилюк І. В. , розглянувши відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, без проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1, Головне управління ПФУ в м. Києві), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-2, МВС України), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач-3, Київський міський центр), Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва (далі - відповідач-4, Управління праці та соцзахисту населення) в якому просить:
- поновити строк подання позовної заяви та прийняти позовну заяву до розгляду;
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва провести виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з 01.01.2010 року призначити та виплачувати ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України з проведення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме, вимогам ст.. 43, ч. 1 та ч. 2 ст. 55, ст.. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі документів, що є у пенсійній справі, та наданої Міністерством внутрішніх справ України довідки щодо зміни розмірів видів грошового утримання провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2008 року у відповідності до вимог чинного законодавства;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України щодо зменшення відсотку призначеної позивачеві у 2005 році пенсії за віком з 86% як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи до 76% та розміру суми соціальних доплат і виплат (як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та інваліду війни (додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком) з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Міністерств внутрішніх справ України провести перерахунок розміру пенсії за період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, згідно вимог ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплатити;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2011 року встановити ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та поновити визначений раніше відсоток розміру пенсії за віком у розмірі 86% грошового забезпечення згідно вимог ст. 13 та ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинних на час призначення пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є інвалідом війни ІІ групи та учасником ліквідації на Чорнобильській АЕС, пенсіонер МВС України, полковник міліції у відставці, який звільнений за хворобою у 2005 році. З 2007 року позивач одержує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві у зв'язку із передачею пенсійних справ з органів внутрішніх справ до Пенсійного фонду України. Відтак, позивач має право на одержання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку, проте, одержує в значно нижчому розмірі. У відповідь на звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням перерахувати пенсію, останнє у здійсненні такого перерахунку відмовило. Крім того, позивач також має право на щорічну допомогу на оздоровлення, відповідно до ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яку також одержує в меншому розмірі. Управління праці та соцзахисту населення відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування здійснюється правильно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. До 01.01.2008 року позивач одержував пенсію, обчислювану відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 86% від щомісячного грошового утримання за останньою посадою, яку займав позивач, однак, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, з 01.01.2008 року затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовцям, і позивачеві виплачувалось 76% від щомісячного грошового утримання за останньою посадою, хоча в цій Постанові зазначено, що сума грошового забезпечення військовослужбовцям на час їх служби не повинна зменшуватись. При цьому, Головне управління ПФУ в м. Києві та МВС України посилаються на Постанову Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45. На неодноразові звернення позивача щодо обґрунтування підстав зменшення розміру пенсії, Головне управління ПФУ в м. Києві та МВС України зазначають, що перерахунок здійснено вірно.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва про перерахунок пенсії.
Головне управління ПФУ в м. Києві у письмових запереченнях на позовну заяву, які надійшли на адресу суду 03.02.2011 року, просить в задоволені позову відмовити та зазначає, що відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, що діяла до 29.04.2006 року, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 1 категорії, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10%, однак, 04.04.2006 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», яким внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, з квітня 2006 року підвищення основного розміру пенсії для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 1 категорії, законодавством не передбачено. 07.11.207 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1294 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу», що дало змогу з 01.01.2008 року провести перерахунок пенсії військовослужбовцям з урахуванням норм чинного законодавства, не зменшуючи розмір пенсії. Щодо нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, то ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює мінімальний розмір пенсії за віком не може бути застосована для визначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того, при обчисленні додаткової пенсії позивачу розрахунок проводиться, виходячи з розмірів, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання. При цьому, відповідач-1 просить застосувати встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду та відмовити в позові.
МВС України одержало ухвалу суду 28.01.2001 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, проте письмових заперечень на позов не надало.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у письмових запереченнях від 03.02.2011 року просить відмовити в позові в повному обсязі, оскільки ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам І, ІІ, ІІІ групи, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. При цьому, ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» регламентує, що застосування цього Закону здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання. Відповідно до ст.. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Отже, Київський міський центр при нарахуванні допомоги на оздоровлення, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв в межах норм чинного законодавства, відтак, дії відповідача-3 є правомірними. Крім того, Київський міський центр просив застосувати ст.. 99 та ст.. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду.
Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва у письмових запереченнях на позовну заяву, які надійшли на адресу суду 27.01.2011 року, просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю та зазначає, що позивач як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії (інвалід другої групи) з 01.01.2006 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Управлінням праці та соцзахисту населення проводилось нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, за 2007 - 2010 роки в розмірі 120,00 грн. Крім того, Управління праці та соцзахисту населення звертає увагу, що позивач був обізнаний про розмір отриманої щорічної допомоги з моменту її отримання та виникнення у нього права на захист своїх інтересів, відтак, враховуючи норми ч. 1 та ч. 2 ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги по 23.01.2010 року не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду, відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, відповідач-4 звертає увагу, Управління праці та соцзахисту населення здійснює лише призначення даного виду допомоги, а виплату здійснює Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, до того ж Управління праці та соцзахисту населення не є розпорядником коштів Державного бюджету України.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та одержав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії, позивачеві з 06.06.2005 року встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із здійсненням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що не заперечується відповідачами.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, однак, не в повному обсязі.
У відповідь на звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, йому було відмовлено в такому, зважаючи на те, що додаткова пенсія виплачується відповідно до норм чинного законодавства, порушень щодо призначення додаткової пенсії ОСОБА_1 не вбачається.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам IІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року були внесені зміни у ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року).
Так, згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IІ групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року визнані неконституційними.
Крім того, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам IІ групи - 20 відсотків.
Разом з тим, як визначено ст. 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а Постанови Кабінету Міністрів України є лише підзаконним нормативно-правовим актом, який може виключно роз'яснювати порядок застосування закону, а не визначати конкретні суми виплат, відмінні від тих, які визначені чинним законодавством.
Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності норм Закону України, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивачу необхідно застосовувати норми ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Суд також зазначає, що згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір додаткової пенсії та державної пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі меншому, ніж передбачено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року) є протиправними, а позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року з урахуванням здійснених виплат додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), згідно якої додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 19.01.2011 року.
За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов'язання відповідача-1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 01.01.2007 року по 19.07.2010 року.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.01.2011 року встановити йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, то вони є необґрунтованими, відтак, не підлягають задоволенню, оскільки додаткова пенсія ОСОБА_1 уже призначена та виплачується, що ним не заперечується, хоча і в меншому, ніж передбачено чинним законодавством розмірі.
Також ОСОБА_1 відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена та виплачується щорічна допомога на оздоровлення, однак, не в повному обсязі.
У відповідь на звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Печерського району в м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення йому було відмовлено в такому, зважаючи на те, що допомога виплачується відповідно до норм чинного законодавства, порушень щодо призначення такої допомоги ОСОБА_1 не вбачається.
Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР), компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, - щорічна допомога на оздоровлення інваліду ІІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» текст ст. 48 Закону № 796- XII викладено у новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам ІІ групи розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлено - 120 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам II групи - 20 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині нової редакції ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Крім того, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як визначено ст. 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а Постанови Кабінету Міністрів України є лише підзаконним нормативно-правовим актом, який може виключно роз'яснювати порядок застосування закону, а не визначати конкретні суми виплат, відмінні від тих, які визначені чинним законодавством.
Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення Управлінню праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат слід керуватись ст. 48 Закону № 796-XII в редакції від 06.06.1996 року, а не положеннями Постанов Кабінету Міністрів України та Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Суд також звертає увагу на те, що у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання відповідного розміру пенсії.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дії Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування і виплати в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи є неправомірними.
Отже, позовні вимоги про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року та зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва провести виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року з урахуванням здійснених виплат є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 19.01.2011 року.
За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов'язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.01.2006 року по 19.07.2010 року.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити йому, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру 5 мінімальних заробітних плат, то вони є необґрунтованими, відтак, не підлягають задоволенню, оскільки щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 уже призначена та виплачується, що ним не заперечується, хоча і в меншому, ніж передбачено чинним законодавством розмірі.
Також судом встановлено, що позивач є полковником міліції у відставці, що підтверджується наказом від 28.02.2005 року № 145о/с, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві і одержує пенсію за вислугу років, що не заперечується відповідачами. Відповідно до наказу від 28.02.2005 року № 145о/с, станом на 28.02.2005 року вислуга років в календарному обчислені складає 24 роки 06 місяців 08 днів, в пільговому - 27 років 00 місяців 15 днів.
Позивачу було призначено пенсію на підставі ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 393. Так, пенсія ОСОБА_1 становила 86% від щомісячного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав до звільнення. Так, згідно довідки МВС України, станом на 27.02.2005 року місячне грошове утримання ОСОБА_1 за останньою посадою складало 5 678,49 грн., в тому числі: посадовий оклад, оклад за звання, надбавка за вислугу років, надбавка за досягнення в службі, 100% надбавка, надбавка за роботу з таємними документами, за безперервну службу, премія, доплата до суми пенсії.
Однак, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393», 100 % надбавка згідно Указу Президента України, надбавка за безперервну службу та інші були відмінені.
Позивач неодноразово звертався з відповідними заявами до Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок йому пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та довідки МВС України, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, проте у такому перерахунку відповідачі відмовили.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 01.01.2005 року, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
На підставі вказаних норм пенсія ОСОБА_1 становила 86% від щомісячного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав до звільнення. Так, згідно довідки МВС України, станом на 27.02.2005 року місячне грошове утримання ОСОБА_1 за останньою посадою складало 5 678,49 грн., в тому числі: посадовий оклад, оклад за звання, надбавка за вислугу років, надбавка за досягнення в службі, 100% надбавка, надбавка за роботу з таємними документами, за безперервну службу, премія, доплата до суми пенсії.
З 01.01.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова № 1294), ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії.
Відповідно до п. 8 вказаної Постанови № 1294, у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови розміру грошового забезпечення (без премії) в окремих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу на період їх служби на займаній посаді та у військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яким передбачено збереження умов грошового забезпечення за попередньою посадою, установлюється щомісячна доплата, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення (без премії), встановленим до набрання чинності цією постановою, і грошовим забезпеченням, установленим за новими умовами.
При цьому, суд звертає увагу, що вказаною постановою не відміняються визначені раніше такі складові грошового утримання, як 100% надбавка по Указу Президента України, надбавка за безперервну службу та доплата за пенсію, що увійшли для розрахунку пенсій діючим пенсіонерам, які вийшли на пенсію до 01.01.2008 року.
Згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», для перерахунку пенсій враховуються: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.
Відповідно до ч. 3 ст.. 63 Закону № 2262- XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що позивачеві слід виплачувати грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за звання, надбавки за вислугу років, надбавки за досягнення в службі, 100% надбавки, надбавки за роботу з таємними документами, за безперервну службу, премії, доплати до суми пенсії.
Крім того, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 звужує зміст та обсяг прав позивача, а, згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, отже, дана Постанова не може застосовуватись при перерахунку грошового забезпечення позивача.
Також суд звертає увагу, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17). Даним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним п. 29 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17), яким були внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме «у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 є неправомірними.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України щодо зменшення відсотку призначеної позивачеві у 2005 році пенсії за віком протиправними та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити визначений раніше відсоток розміру пенсії за віком у розмірі 86% грошового забезпечення згідно вимог ст. 13 та ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинних на час призначення пенсії, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2008 року у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі документів, що є у пенсійній справі, та наданої Міністерством внутрішніх справ України довідки щодо зміни розмірів видів грошового утримання, то вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про порушення своїх прав ще у 2009 році, про що свідчить листування позивача з відповідачами, проте, до суду звернувся 19.01.2011 року. За таких обставин, позивачем пропущено строк звернення до суду.
Таким чином, виходячи з меж позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, відтак, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно.
Статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 2, 9, 21, 71, 87, 90, 94, 99, 100, 102, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва про перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат, за період з 19.07.2010 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення Печерського району м. Києва перерахунку виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат, за період з 19.07.2010 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, згідно вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 19.07.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Міністерства внутрішніх справ України щодо зменшення відсотку призначеної ОСОБА_1 у 2005 році пенсії за віком - неправомірними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити визначений раніше відсоток розміру пенсії за віком у розмірі 86% грошового забезпечення згідно вимог ст. 13 та ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинних на час призначення пенсії.
В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.
Суддя І. В. Кирилюк