25.09.06
Справа №АС12/296-06.
За позовом прокурора Ямпільського району в інтересах Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача малого приватного підприємства «Нектар» Ямпільського району
про стягнення 4990 грн. 91 коп.
Суддя мАЛАФЕЄВА І.В.
Представники:
від позивача Груздо Т.С.
від відповідача не з'явився
прокурор Яковенко В.В.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.09.2006р. до 21.09.2006р. до 11 год. 10 хв.
Суть спору: Прокурор просить стягнути з відповідача 4990 грн. 91 коп. вартості одного нествореного робочого місця для працевлаштування інваліда в 2005 році, згідно ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями.
Відповідач проти позовних вимог повністю заперечував та вважав вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Також відповідач посилався на те, що у 2005 році згідно звітів про фінансові результати діяльності МПП «Нектар» спрацювало із збитками, що свідчить про відсутність прибутків, а тому не могло сплатити адміністративно-господарські санкції, які визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Позивач свої вимоги підтримував в повному обсязі.
В судове засідання 25.09.2006р. відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі п.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно звіту про зайнятість інвалідів за 2005 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становила 33 чоловіки, норматив складає 1 робоче місце, фактично на підприємстві у 2005 році не було створено 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві за 2005 рік становить 4990 грн. 91 коп.
Відповідно до п. п. З, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК та органів Держнаглядохоронпраці. громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 5 вищевказаного Положення, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітів за Формою № 10-ПІ поштова-річна.
Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 ""Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" та внесеними змінами до Постанови від 10.01.2002 р. № 19 підприємства, на яких визначається норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів.
Тобто, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні конкретно визначений порядок працевлаштування інвалідів.
Крім того, Закон, як і інші нормативні акти із соціального захисту інвалідів не містить положень, які б звільняли підприємство від обов'язку створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Більш того, ст. 43 Конституції України гарантовано кожному право на належні і здорові умови праці, а відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів згідно Закону покладається на підприємство у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, Сумським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів був направлений запит на адресу Ямпільського райцентру зайнятості населення № 04-293/949 від 07.08.2006 р. щодо звернення відповідача з офіційною заявкою про направлення на їх підприємство для працевлаштування інвалідів на протязі 2005 року, на що була надана відповідь від вищезазначеного органу, що дане підприємство протягом 2005 року не зверталась з офіційними заявками, а також не подавали звіти за формою № 3-ПН про направлення на їх підприємство для працевлаштування інвалідів.
Посилання відповідача на те, що в разі відсутності прибутку, підприємство звільняється від санкцій, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до ч. 3. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом. Тобто, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності чи відсутності прибутку відповідних суб'єктів господарювання, а тому відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції в розмірі 4990 грн. 91 коп. за нестворене на підприємстві в 2005 році робоче місце для працевлаштування інвалідів.
Отже, сума штрафних санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році складає 4990 грн. 91 коп.
Факт заборгованості відповідача у сумі 4990,91 грн. підтверджено матеріалами справи, зокрема, звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідач доказів сплати боргу не подав, не подав і аргументованого заперечення, тому вимоги позивача щодо стягнення 4990,91 грн. штрафних санкцій визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з малого приватного підприємства «Нектар» (Ямпільський район, смт. Свема, вул. Горького,7, і.к. 22597553) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Суми, вул.Горького,2, код 23636315) 4990,91 грн. штрафних санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.
3. Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.
4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
6. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА
Повний текст постанови підписано 25.09.2006 року.