18.09.06
Справа №АС16/506-06.
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»
довідповідача Державної податкової інспекції в м.Суми
про визнання податкового повідомлення - рішення нечинним
Суддя Моїсеєнко В.М.
За участю представників сторін:
від позивача Турчин С.М., Якименко О.І.
від відповідача Зікратий А.В.
Суть спору: позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Суми № 0000982303/0/42951 від 03.07.2006 року.
Відповідач проти позову заперечує і просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає винесене ним податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимог чинного законодавства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача і відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне:
21.06.2006 року посадовими особами відповідача був складений акт № 4029/233/23293513/60 про результати виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства України ВАТ «Сумиобленерго» за період з 01.01.2006р. по 31.12.2005р. у висновках якого зазначено, що відповідач в своїй фінансово - господарській діяльності за перевіряємий період порушив п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано податку на прибуток в сумі 6248 грн.
На підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № 0000982303/0/42951 від 03.07.2006 року, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9372 грн., в тому числі 6248 грн. основного платежу та 3124 грн. штрафних санкцій.
Позивач в 2005 році відніс до валових витрат сплачені за договорами страхування орендованого майна, двох автомобілів - суми страхових премій в розмірі 24991 грн. 78 коп., відповідач в акті перевірки зазначає, що віднесення до валових витрат сум страхових премій здійснено позивачем в порушення вимог п.п.5.4.6. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як вважає, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку .
Суд вважає, що подібні висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, так як за договорами страхування № 021.00071.28 від 24.02.2004 року та 021.00073.28 від 18.06.2005 року не здійснювалося страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, а страхові премії в сумі 24 991 грн. 78 коп. сплачувалися не за страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів.
Підпункт 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким керувалося ВАТ «Сумиобленерго», а саме норма про віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат із страхування майна платника податку та ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, не ставить включення до складу валових витрат затрат на страхування в залежність від того, чи є автомобіль у власності платника податку, чи є орендованим.
Вищезазначений підпункт прямо передбачає можливість включення до складу валових витрат страхових премій при страхуванні будь-яких ризиків платника, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, а такими є ризик пошкодження чи знищення орендованих автомобілів, за які ВАТ «Сумиобленерго» несе відповідальність перед власником транспортного засобу.
Відповідач в своїх запереченнях проти позову посилається на лист ДПА України від 21.01.2002 року № 413/6/15-1416, яким роз'яснюється, що витрати орендаря у вигляді страхових платежів на страхування орендованого майна відносяться на рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні платника податків і до валових витрат не відносяться, на лист ДПА України від 07.05.2004 року № 3602/6/15-1316, яким роз'яснюється щодо валових витрат підприємства можуть бути віднесені витрати на страхування лише згідно переліку, який закріплений в п.п.5.4.6 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається також на роз'яснення ДПА України, викладені в листі № 5328/6/15-1116 від 25.09.2000 року, в якому зазначено, що витрати орендаря зі страхування орендованого майна відносяться до валових витрат, відповідно до вимог п.п.5.4.6 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З наведеного слідує, що ДПА України неоднозначно трактує необхідність віднесення до валових витрат платника податку його витрати, понесені по страхуванню орендованого майна.
У відповідності з вимогами п.п.4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, мається конфлікт інтересів, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Суми № 0000982303/0/42951 від 03.07.2006 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.М. Моїсеєнко
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 21.09.2006 року.