ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/4304.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Автомоторс"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехсервіс"
про стягнення заборгованості 58 256,15 грн. за договором №L2751-07/08
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Лекарь А.С.- довіреність №27-12/10-4 від 27.12.2010;
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача -2: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Автомоторс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехсервіс" про стягнення заборгованості 58 256,15 грн. за договором №L2751-07/08.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів згідно умов Договору фінансового лізингу №L2751-07/08 заборгувавши позивачеві 58 256,15 грн.
На забезпечення виконання зобов'язання відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем-1 та зобов'язався відповідно до Договору поруки від 23.07.2008 солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 всіх своїх договірних зобов'язань.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на свою користь 58 256,15 грн. -боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати 582,56 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 07.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.03.2011.
21.03.2011 представник позивача у судовому засіданні подав додаткові докази по справі. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.04.2011.
04.04.2011 представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання повторно не з'явилися, відзиви на позов не надали, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на всі відомі адреси, в тому числі на юридичні адреси підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідки станом на 18.03.2011 наявні у матеріалах справи).
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Провадження у справі порушено ухвалою від 07.03.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
23.07.2008 між позивачем та відповідачем-1 був укладений Договір фінансового лізингу №L2751-07/08 (надалі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався на підставі договору купівлі-продажу придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток №2 до Договору) (надалі-предмет лізингу), а відповідач-1 зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах Договору.
На забезпечення виконання зобов'язання відповідачем-1 23.07.2008 між позивачем та відповідачем-2 було укладено До говір поруки, згідно умов якого відповідач-2 поручився солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов'язань за Договором.
Згідно п.1.2. Додатку 4 до Договору приймання та передача предмета лізингу оформляється актом приймання-передачі предмету лізингу.
Відповідно до п. 3.1. Договору вартість предмета лізингу становить 133 678, 00 грн.
Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію позивача. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода позивача, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за Договором купівлі-продажу та витрати позивача, які виникли в період дії Договору та пов'язані з ним (п. 4.1, п.4.6 Договору).
Згідно п. 4.2. Договору розмір лізингового платежу зазначається в Графіку (Додаток №1 до Договору).
На виконання умов Договору позивач за договором купівлі-продажу придбав предмет лізингу, визначений у специфікації (копія міститься в матеріалах справи) та передав його у тимчасове володіння відповідачеві-1, що підтверджується підписаним представниками сторін Актом приймання-передачі предмета лізингу від 28.10.2008, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.
У відповідності до п. 5.3 Додатку 4 до Договору відповідач-1 сплачує зазначені в Графіку (копія в матеріалах справи) поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача-1 або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку позивача до 5 числа поточного місяця відповідач-1 зобов'язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач-1 зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
З матеріалів справи слідує, що позивачем на адресу відповідача-1 було виставлено рахунки-фактури: №L2751-07/08/20-002 від 01.06.2010 на суму 10278,74 грн., №L2751-07/08/21-004 від 01.07.2010 р. на суму 10179,33 грн., №L2751-07/08/22-005 від 02.08.2010 р. на суму 10107,48 грн., №L2751-07/08/23-007 від 01.09.2010 р. на суму 10045,25 грн., №L2751-07/08/24-008 від 01.10.2010 р. на суму 12416,81 грн., №L2751-07/08/v-009 від 01.10.2010 р. на суму 1358,45 грн., №L2751-07/08/ev -012 від 22.11.2010 р. на суму 1960,33 грн., №L2751-07/08/ev -015 від 25.01.2011 р. на суму 1909,76 грн. (копії рахунків-фактур містяться в матеріалах справи), однак відповідач-1 в обумовлений Договором строк належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 58 256,15 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Договір укладений між позивачем та відповідачем-1 за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг»та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, придбав у свою власність та передав відповідачеві-1 на умовах фінансового лізингу предмет лізингу у відповідності до умов Договору, однак відповідач-1 у строк, встановлений п. 5.3 Додатку 4 до Договору, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позов щодо стягнення боргу в розмірі 58 256,15 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем-1 та зобов'язався відповідно до Договору поруки від 23.07.2008 (далі -Договір поруки) солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов'язань за Договором.
З цієї підстави позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 58 256,15 грн., господарські витрати 582,56 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.
Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2.1. Договору поруки сторони погодили, що відповідач-2 у випадку невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Договором, несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату основного боргу за Договором, нарахованих лізингових платежів та неустойки.
Окрім того, пунктом 1.2 Договору поруки передбачено, що відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням відповідача-1, які виникають за Договором, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором, а також виконати інші умови Договору в повному обсязі.
Згідно п. 2.4 Договору поруки у випадку невиконання відповідачем-1 боргових зобов'язань перед позивачем, позивач має право звернутись до відповідача-2 з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.
Як слідує з листа-вимоги № 463-02/11 від 22.02.2011 (копія міститься в матеріалах справи) позивач звертався до відповідача-2 з вимогою про виконання зобов'язань за Договором поруки на підставі того, що відповідачем-1 не виконано договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів. Однак відповідачем-2 вимоги позивача не були виконані, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки ( ст. 554 ЦК України).
Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем-1 зобов'язання щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов Договору, то наявна підстава для солідарної відповідальності відповідача-2 згідно Договору поруки. За таких обставин, позов щодо стягнення боргу у розмірі 58 256,15 грн. солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Автомоторс" (юр. адреса: 03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, пошт. адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 15-17/18, код ЄДРПОУ 32524498) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехсервіс" (03187, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 5, код ЄДРПОУ 25278618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, пр.-т. Московський, буд. 9, корп. 5, оф. 101, код ЄДРПОУ 34480657) 58 256 (п'ятдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 15 коп. - боргу, 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 56 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М. Якименко