ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 58/8306.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські інвестиційні системи”
До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
Про стягнення заборгованості 293896,00грн
Суддя Блажівська О.Є.
Від позивача:Хмельницький О.М.
Від відповідача:Сергієнко Н.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські інвестиційні системи” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 293896,00грн
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. порушено провадження у справі № 58/83, розгляд справи призначено на 18.02.2011 р.
В судове засідання 18.02.2011р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2011р. надав витребувані судом документи по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Враховуючи неявку відповідача та неподання витребуваних судом документів, розгляд справи 18.02.2011р. було відкладено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2011 р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2011 року.
У судове засідання 04.03.2011 року представники позивача та відповідача зявились.
Представник позивача в усних поясненнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав оригінали статутних документів для огляду.
Суд зобов'язав відповідача надати суду відзив на позовну заяву та пояснення на акт звірки оспорюваної суми.
Суд зобов'язав відповідача надати копії платіжних доручень про сплату орендної плати та оригінали для огляду.
В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі судом оголошено перерву до 25.03.2011 р -на 15:00.
У судове засідання 25.03.2011 року представники позивача та відповідача з'явились.
Представник відповідача надав письмове пояснення по справі.
Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.
Представник відповідача надав суду для огляду квитанції про сплату орендної плати.
Представник позивача надав усні пояснення по справі.
В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року розгляд справи відкладено на 01.04.2011 року.
У судове засідання 01.04.2011 року сторони з'явилися. Судом оголошено перерву до 06.04.2011 року.
У судове засідання 06.04.2011 року сторони з'явилися.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 06.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
30 березня 2007 року між Товариством з обмежено відповідальність „Українські інвестиційні системи” (далі-орендодавець, позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі-орендар, відповідач) був укладений договір № 5 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме, частину будівлі, на підвальному поверсі, загальною площею 100,00 кв. м. (далі -об'єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності, відповідно до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень №1-ДТ від 13 жовтня 2005 р., для здійснення торгівельної діяльності, у відповідності з Договором.
Згідно п.2.1 договору, орендар приймає у користування об'єкт оренди, згідно з Актом приймання-передачі об'єкту оренди №1. Договір вважається укладеним в момент підписання Акту-прийомупередачі.
01.04.2007 року відповідно Акту №1 відповідач підписав акт-приймання передачі в оренду нерухомого майна за договором №5 від 30.03.2007 року.
Відповідно п.7.1 договору, договір набуває чинності з 01.04.2007 і діє до 31.05.2007 року.
Відповідно п. 2.3 договору, орендар в день завершення дії договору повертає, а орендодавець приймає об'єкт оренди відповідно до Акту-прийому-передачі об'єкту оренди № 2.
31.01.2011 року відповідно Акту №2 відповідач передав об'єкт оренди позивачу за договором №5 від 30.03.07 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належно виконує умови договору №5 від 30.03.2007 року в частині повної та своєчасної орендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по договору в розмірі 258011,31 грн.
На підтвердження позовних вимог відповідач надає договір №5 від 30.03.2007 року, акт №1 від 01.04.2007 року, додаткову угоду №1/Д від 02.04.2008 року, додаткову угоду № 1/В від 01.06.2008 року, Додаткову угоду № 1/Г від 01.09.2008 року, додаткову угоду №1/Д від 01.12.2008 року, Додаткову угоду № 1/Е від 23.12.2009 року, додаткову угоду № 5/А від 23.06.2010 року, акт №2 від 31.01.2011 року, Акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.01.2011 року на суму боргу 258011,31 грн, підписаного обома сторонами.
Відповідач позовні вимоги відповідача не визнає, відповідно відзиву на позовну заяву від 04.04.2011 квітня зазначає, що орендні правовідносини тривали між сторонами понад 3 року, проте в супереч ч.2 ст. 793 ЦК України, договір не був нотаріально посвідчений, а тому згідно ч.1 ст. 220 ЦК України є нікчемним і не породжує юридичних наслідків, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідач посилається на нікчемність правочину, а саме договору № 5 від 30.03.2007 року, проте суд не може погодитись з твердженням відповідача.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України,правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір №5 від 30.03.2007 року спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором, оскільки сторони виконували умови передбачені договором, обома сторонами підписаний акт №1 від 01.04.2007 року, укладені додаткові угоди №1/Д від 02.04.2008 року, № 1/В від 01.06.2008 року, № 1/Г від 01.09.2008 року, №1/Д від 01.12.2008 року, № 1/Е від 23.12.2009 року, № 5/А від 23.06.2010 року, підписаний між сторонами Акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.01.2011 року на суму боргу 258011,31 грн, Крім того відповідач не заявляє самостійних зустрічних позовних вимог визнати договір недійсним, а лише наводить свої міркування про недійсність договору.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
На виконання договору позивач передав відповідачу приміщення передбачене договором, що підтверджується актом №1 приймання-передачі передачі в оренду нерухомого майна за договором №5 від 30.03.2007 року.
Відповідно п.3.4 договору, плата за користування Об'єктом оренди сплачується Орендарем, щомісячно не пізніше числа поточного місяця.
Сторонами у процесі користування об'єктом оренди укладено додаткові угоди №1/Д від 02.04.2008 року, № 1/В від 01.06.2008 року, № 1/Г від 01.09.2008 року, №1/Д від 01.12.2008 року, № 1/Е від 23.12.2009 року, № 5/А від 23.06.2010 року.
Крім того підписаний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.01.2011 року на суму боргу 258011,31 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 258011,31 грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.
Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 19655,00 грн. штрафу
Відповідно п.2 Додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010 року сторони дійшли згоди затвердити порядок погашення заборгованості.
Відповідно п. 3 Додаткової угоди № 5/А від 23.06.2010 року, у випадку порушення строків оплати згідно визначеного порядку погашення заборгованості, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у разі затримки платежу терміном понад 5 календарних днів.
Таким чином, нарахування відповідачу штрафу в розмірі 19655,00 грн. документально підтверджується, відповідачем не спростовано, а тому підлягає стягненню.
Також позивач просить стягнути 16229,68 грн. пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, оскільки позивачем не надано суду доказів вчинення сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині вимоги про стягнення з відповідача 16229,68 грн.-пені
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (04215, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські інвестиційні системи” (04053, м. Київ, Шевченківський район, площа Львівська, буд 8-А, код ЄДРПОУ 33695378), з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 258011,31 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч одиннадцять грн. 31 коп.) боргу, 19655,00 грн.(дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.) штрафу, 2776,66 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят шість грн. 66 коп.) державного мита, 222, 97 грн. (двісті двадцять дві грн. 97 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя О.Є. Блажівська
Повний текст рішення складено: 11.04.2011 р.