07 квітня 2011 р. № 57/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді Дерепи В.І.
суддів :Грека Б.М.,
Капацин Н.В. -доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.02.2011
у справі№ 57/63
господарського судуміста Києва
за позовомПриватного підприємства "Перелюбський цегельний завод "ТВК"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Подол"
пророзірвання договору
за участю представників від:
позивача Кочмарьова Т.С. (довір. від 12.08.2010р.)
Дворецька Т.О. - директор
відповідача Ковальов О.М. (довір. від 25.03.2011р.)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2010р. у справі № 57/63, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р., задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Перелюбський цегельний завод "ТВК", розірвано договір купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008р., укладений між Приватним підприємством "Перелюбський цегельний завод "ТВК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол", зобов'язано ТОВ "Подол" повернути на користь ПП "Перелюбський цегельний завод "ТВК" майно, придбане за договором купівлі-продажу від 02.04.2008р., а саме: прес СМК-727, змішувач СМК-125, димову (вентиляційну) трубу, артезіанську свердловину з баштою, повітряні електромережі протяжністю 300 метрів, ланцюгову лінію люлечного конвеєра, цегляно-виробний агрегат, трансформаторну підстанцію КТП-212, котел низького тиску, з ТОВ "Подол" на користь ПП "Перелюбський цегельний завод "ТВК" стягнуті судові витрати у розмірі 406 грн.
Судові рішення ґрунтуються на тому, що за договором купівлі-продажу від 02.04.2008р. Приватне підприємство "Перелюбський цегельний завод "ТВК" (Позивач) продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Подол" (Відповідач) обладнання на суму 45 784 грн., обладнання передано Відповідачеві за накладною № 2 від 02.04.2008р., Відповідачем не в повному обсязі оплачено куплене майно, а тому в силу частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу має бути розірвано, а безпідставно отримане Відповідачем майно підлягає поверненню Позивачеві.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України (з врахуванням доповнення наданого в судовому засіданні) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р. у справі № 57/63, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи між Приватним підприємством "Перелюбський цегельний завод "ТВК" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008р., згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність обладнання, зазначене в пункті 2.1 договору (артезіанська свердловина з баштою, повітряні електромережі довжиною лінії 300 метрів, димова труба, ланцюгова лінія конвеєра довжиною 1 600м., котел низького тиску в приміщенні бані, трактор ДТ-75Д, навантажувач 4045Н і інше), а Покупець зобов'язаний був прийняти обладнання та оплатити його вартість в розмірі 45 784 грн. (п. 4.1 договору).
Оскільки, Відповідач здійснив часткову оплату за обладнання у розмірі 10 000 грн., Позивач 18.08.2010р. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Подол" про розірвання договору купівлі-продажу від 02.04.2008р.
10.09.2010р. Позивач надав до місцевого господарського суду заяву про збільшення позовних вимог та просив зобов'язати ТОВ "Подол" повернути ПП "Перелюбський цегельний завод "ТВК" обладнання, а саме: прес СМК-727, змішувач СМК-125, електродвигуни, димову (вентиляційну) трубу, артезіанську свердловину з баштою і інше.
Задовольняючи позовні вимоги, про розірвання договору купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008р. та повернення Позивачеві, переліченого в цьому договорі майна, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у визначений договором термін, згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, істотним є таке порушення стороною договору, коли завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, якам набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Разом з тим, при ухваленні оспорюваних рішень суди не виконали вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", де зазначено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно доданого до матеріалів справи договору купівлі-продажу від 27.03.2007р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Подол" продано майновий комплекс ПП "Перелюбський цегельний завод "ТВК" (т. 1, а.с. 30). Цей договір підписано директором цегельного заводу Дворецькою Т.О., але й позовну заяву від 17.08.2010р. підписано директором Позивача Дворецькою Т.О. До матеріалів справи додано Статут Приватного підприємства "Перелюбський цегельний завод "ТВК" в редакції 2005 року (т. 1, а.с. 11), свідоцтво про державну реєстрацію заводу від 24.02.2003р., довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств, та організацій України від 06.03.2003р. (т. 1, а.с. 19, 20). Суди не перевірили повноваження Дворецької Т.О. на право звернення до суду 10.09.2010р. з позовом в інтересах ПП "Перелюбський цегельний завод "ТВК", в той час як майновий комплекс Перелюбського цегельного заводу продано за договором купівлі-продажу від 27.03.2007р.
За договором купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008р. передбачено, що передача-приймання обладнання за кількістю та якістю здійснюється сторонами на підставі акта приймання-передачі обладнання в порядку, що визначається чинним законодавством.
Позивач стверджує, що обладнання передано Відповідачеві за накладною № 2 від 02.04.2008р. (т.1, а.с. 39). В той же час до матеріалів справи додано акт прийому-передачі обладнання від 27.03.2007р. (т. 1, а.с. 94).
Судами не надано оцінки цим документам в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Частина 5 цієї статті передбачає, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Надаючи перевагу одному документові над іншим, суди не перевірили достовірність цих документів у залежності від часу відображення в бухгалтерській звітності, що також могло бути оцінкою дійсності (недійсності) договору купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008р.
Суд касаційної інстанції не погоджується з позицією Господарського суду міста Києва щодо застосування частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України в частині висновків, викладених в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 13.04.2010р. у справі № 19/37(18/157/7) відносно не застосування в якості доказу акта приймання-передачі обладнання від 27.03.2007р., який не відповідає (на думку суду) умовам договору купівлі-продажу від 27.03.2007р., оскільки оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, не мають преюдиційного значення у даній справі як такі, що зроблені без юридичної оцінки фактичних обставин.
Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили і сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина 5 цієї статті передбачає, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
При вирішенні даної справи суди попередніх інстанцій не врахували приписи цієї норми.
За рішенням Господарського суду міста Києва, з позицією якого погодився Київський апеляційний господарський суд, розірвано договір купівлі-продажу обладнання від 02.04.2008р. і зобов'язано Відповідача повернути це обладнання на користь Позивача з огляду на те, що Відповідач не в повному обсязі розрахувався за обладнання.
Ці висновки зроблені судами без детального аналізу обставин справи, оскільки за договором купівлі-продажу від 02.04.2008р. обладнання оцінено на суму 45 784 грн., договір не містить вартості кожної одиниці із цього майна.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться докази, які вказують на те, що директор заводу Дворецька Т.О. частину майна забрала з території заводу (розписка від 02.06.2009р. -т. 2, а.с. 46; ухвала Господарського суду Чернігівської області від 08.12.2009р. у справі № 18/157 - т. 2, а.с. 71; заява про зменшення позовних вимог - т. 2, а.с. 90).
Судами не зроблено аналізу щодо вартості забраного Дворецькою Т.О. майна, сумою оплачених Відповідачем коштів (10 000 грн.) і вартістю майна, що залишилося в тому числі з урахуванням довідок товарознавчої експертизи про залишкову вартість майна станом на 02.05.2003р. (т. 2, а.с. 27-45), що могло б стати оцінкою поведінки Відповідача щодо виконання чи невиконання договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу від 02.04.2008р. і істотним порушенням договору.
Тобто, судами не досліджено, чи залишкова вартість обладнання, яке залишилося на заводі, може покриватися перерахованою Відповідачем сумою 10 000 грн.
Крім того, відповідно до статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Враховуючи вимоги статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає заходи примусового виконання рішення, статті 61 цього Закону, в якій зазначено, що у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника, суд в резолютивній частині рішення не вказав, яким чином Відповідач може повернути Позивачеві димову (вентиляційну) трубу (дата введення в експлуатацію 1988р.), артезіанську свердловину з баштою (дата введення в експлуатацію 1966р.), повітряні електромережі протяжністю 300м. на 18 бетонних стовпах (дата введення в експлуатацію 1988р.), трансформаторну підстанцію (дата введення в експлуатацію 2003р.) з врахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Подол" за договором купівлі-продажу від 27.03.2007р. придбано комплекс Перелюбського цегельного заводу "ТВК".
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України необхідно врахувати вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2010р. у справі № 57/63 скасувати.
Справу № 57/63 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Н.В. Капацин