07 квітня 2011 р. № 9/362-07/9-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.,
суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
третьої особи
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Ситенок О.Д. -дов. від 12.01.11
ОСОБА_1 - паспорт
не з'явились, повідомлені належно
Приватного підприємця ОСОБА_1
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від16.12.10
у справі
господарського суду № 9/362-07/9-10
Київської області
за позовомКиївської регіональної спілки споживчої кооперації
доСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
третя особаРжищівський міський споживчий кооператив "Міськспоживкоопторг"
пророзірвання договору оренди та примусове виселення з приміщення
Київська регіональна спілка споживчої кооперації звернулася до Господарського суду Київської області з позовом про розірвання договору оренди від 01.09.02, укладеного між Ржищівським міським кооперативним підприємством “Міськспоживкоопторг” і Приватним підприємцем ОСОБА_1, та примусове виселення відповідача із приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що відповідач тривалий час не проводить ремонт орендованих приміщень, чим створює загрозу пошкодженню орендованого нерухомого майна, не сплачує орендну плату, а тому договір підлягає розірванню з підстав передбачених статтею 783 Цивільного кодексу України.
Справа судами розглядалася неодноразово.
При новому розгляді, рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.10 (суддя Сокуренко Л.В.) у позові відмовлено. Господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту створення відповідачем загрози пошкодження об'єкта найму та недбалої поведінки наймача, яка створює загрозу пошкодження об'єкта. Водночас суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не повідомляв відповідача про припинення дії договору оренди, то відсутні підстави для виселення відповідача зі спірного приміщення.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 16.12.10 ( судді: Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) рішення господарського суду першої інстанції скасував, та задовольнив позов. Апеляційний суд виходив з того, що систематична несплата відповідачем орендних платежів за спірним договором є підставою для його розірвання, як-то передбачено умовами договору. Водночас апеляційна інстанція, з посиланням на приписи статті 785 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про підставність виселення відповідача із спірного приміщення. Суд керувався приписами статті 124 Конституції України, статей 188, 193, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 626, 627, 651, 759, 782, 785 Цивільного кодексу України.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень та змін до касаційної скарги, зроблених підприємцем в судовому засіданні) звернулася Приватний підприємець ОСОБА_1, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.10, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що апеляційним судом порушені приписи статей 47, 35, 11112 Господарського процесуального кодексу України, статей 135, 144 Господарського кодексу України, статей 751, 782, 215 Цивільного кодексу України. Заявник наголошує на тому, що позивач не є власником спірного магазину.
У день слухання справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке колегією суддів залишається без задоволення через обмеженість строків для розгляду касаційної скарги.
Від позивача і третьої особи відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.
В ході розгляду спору господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.09.02 між Ржищівським міським споживчим кооперативом "Міськспоживкоопторг" - орендодавцем та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 -орендарем було укладено договір здачі в оренду основних засобів, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований за адресою: АДРЕСА_1. Надаючи спірне приміщення в оренду, Ржищівський міський споживчий кооператив "Міськспоживкоопторг" діяв на підставі дозволу колишнього власника даного майна Київської обласної спілки споживчих товариств. Судами також установлено, що право власності Київської облспоживспілки на дане приміщення було визнано рішенням Господарського суду Київської області від 25.03.04 у справі № 27/10/3-2002/7-04. В подальшому, Київська облспоживспілка передала магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" до статутного фонду Київської регіональної спілки споживчої кооперації. Внаслідок такої передачі у позивача виникло право власності на спірне приміщення, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області №165 від 30.04.04 та виданим на його підставі свідоцтвом про право власності. Право власності Київської регіональної спілки споживчої кооперації на спірне майно зареєстроване у Ржищівському бюро технічної інвентаризації 20.10.04, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.04 № 5123724. Отже, як установили суди, позивач став власником спірного приміщення, а відтак і орендодавцем спірного майна за договором. Як вже зазначалося, між Ржищівським міським споживчим кооперативом "Міськспоживкоопторг" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 01.09.02 було укладено договір здачі в оренду основних засобів. Дія вказаного договору за погодженням сторін неодноразово продовжувалася. Пунктами 2.2, 2.3 цього договору передбачено, що передача основних засобів в оперативну оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на це майно. Власником орендованих основних засобів залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку договору оренди, без права суборенди, без права давати під заставу та використовувати не за призначенням. Основні засоби вважаються поверненими орендодавцю з часу підписання сторонами акта прийняття-передачі про фактичне повернення майна. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованих основних засобів або їх загибель, він повинен відшкодувати орендодавцю всі збитки. Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата в місяць за користування основними засобами складає 52, 00 грн. Відповідно до пункту 4.1.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати за свій рахунок поточний ремонт орендованих основних засобів. Пунктом 4.4.2 сторони обумовили, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оперативної оренди або його розірвання у випадку несвоєчасної сплати орендної плати або використання основних засобів на цілі, не обумовлені договором оренди, недосягнення згоди про збільшення розміру орендної плати. Договір є дійсним строком на 1 рік з 01.09.02 до 01.09.03 (пункт 6.1 договору). Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням обох сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами упродовж одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін або за рішенням судових органів у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також за умов: закінчення строку його дії, загибелі об'єкта оренди, достроково за згодою обох сторін або за рішенням судових органів. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його строку упродовж одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором; реорганізація орендодавця не є підставою для змін умов або припинення дії цього договору (пункти 6.4, 6.5 договору). В ході розгляду справи господарськими судами було установлено, що упродовж дії договору відповідачем не сплачувалась орендна плата. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Київської регіональної спілки споживчої кооперації про розірвання договору оренди від 01.09.02, укладеного між Ржищівським міським кооперативним підприємством “Міськспоживкоопторг” і Приватним підприємцем ОСОБА_1 та примусове виселення останньої із приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” у АДРЕСА_1. Як на підставу позову позивач посилався на несплату відповідачем орендних платежів та непроведення поточного ремонту. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано захист цивільних прав та інтересів судом. Так, за приписами наведеної норми Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певні строки. Згідно вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 3 статті 285 та частини 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності. Статтею 291 Господарського кодексу України унормовано, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Разом з тим, приписами статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як вже зазначалося, пунктом 4.4.2 спірного договору сторони обумовили, що орендодавець має право виступати, окрім іншого, з ініціативою про розірвання договору у випадку несвоєчасної сплати орендної плати. Між тим, як установив апеляційний суд в ході розгляду спору (і це підтверджено матеріалами справи) відповідач упродовж дії спірного договору не сплачував орендної плати за об'єкт оренди, що було визнано апеляційним судом підставою (і це передбачено самим договором) для розірвання спірного договору та виселення відповідача із займаних приміщень. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений апеляційним судом факт несплати відповідачем орендної плати за час користування орендованим майном та те, що такий спосіб захисту права як розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендних платежів визначений договором, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову. Довід скаржника про те, що позивач не є власником спірного об'єкта оренди, а відтак не може бути належним позивачем у справі, не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк він був предметом розгляду апеляційним судом та обґрунтовано відхилений ним. Інші доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, оскільки спростовуються обставинами встановленими апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами суду касаційної інстанції. З огляду на викладене відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду та задоволення касаційної скарги підприємця.
Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.10 у справі №9/362-07/9-10 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець