07 квітня 2011 р. № 8/310-17/201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши у судовому засіданні за участю представників:
прокуратури:
позивача:
відповідача:
третьої особи:
матеріали
касаційної скарги не з'явились, повідомлені належно
ОСОБА_1 -дов. від 01.03.11
Лазоренко В.П. -дов. від 19.02.09
Приватного підприємця ОСОБА_2
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.11
у справі№8/310-17/201
за позовомПрокурора міста Кременчука Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради
до
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
проПриватного підприємця ОСОБА_2
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія"
зобов'язання вчинити певні дії
Прокурор міста Кременчука Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача за власний рахунок привести у придатний для використання стан земельну ділянку, площею 15 кв.м, на АДРЕСА_1, яка використовується для розміщення металевих кіосків, та повернути її Кременчуцькій міській раді. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, виявлено самовільне зайняття останнім спірної земельної ділянки і використання її без правовстановлюючих документів шляхом розміщення металевих кіосків, про що складено акт, припис та протокол про адміністративне правопорушення. Такі дії, на думку прокурора, за приписами статті 212 Земельного кодексу України, є підставою для повернення спірної земельної ділянки за належністю раді.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька торгова гільдія" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулося з позовом про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 15 кв.м, на АДРЕСА_1 від двох металевих кіосків, привести її у придатний для використання стан, повернути її за належністю Кременчуцькій міські раді та не чинити перешкод товариству у користуванні земельною ділянкою Центрального ринку на вул. Першотравнева, 43, у місті Кременчук. Товариство посилалося на порушення його прав як суміжного землекористувача щодо вільного доступу до території ринку внаслідок самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.11.10 (суддя Босий В.П.) задоволено позов Прокуратури м. Кременчука заявлений в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради та зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_2 за власний рахунок привести у придатний для використання стан земельну ділянку, площею 15 кв.м, на АДРЕСА_1, яка використовується для розміщення металевих кіосків, та повернути її за належністю Кременчуцькій міській раді. Вмотивовуючи рішення суд встановив, що відповідач використовує спірну земельну ділянку під розміщення кіосків без правових підстав. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від 01.02.11 (судді: Черленяк М.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.
Приватний підприємець ОСОБА_2 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до неї, в якій просить, (враховуючи зміни до касаційної скарги, зроблені представником відповідача у судовому засіданні), судові акти у справі скасувати, та відмовити в позові. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на порушення судами приписів статті 129 Конституції України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 4, 42, 43, 47, 22, 35, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України, статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник вказує на те, що суд необґрунтовано залишив без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Водночас скаржник посилається і на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення №19 від 28.02.08 скасована постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 27.01.09. На думку заявника, даний спір є справою адміністративною юрисдикції, що помилково не було враховано судами.
Від відповідача судом отримано клопотання про зупинення касаційного провадження у зв'язку з розглядом загальним судом пов'язаної з цією справою адміністративної справи, яке залишається колегією суддів без задоволення, оскільки до повноважень суду касаційної інстанції, згідно з приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, не віднесено встановлення обставин справи.
Від прокуратури, Кременчуцької міської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Полтавській області в ході здійснення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства було виявлено факт використання земельної ділянки, площею 15 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення металевих кіосків, без правовстановлюючих документів. За результатами перевірки було складено акт від 13.02.08, припис та протокол про адміністративне правопорушення. В акті перевірки, крім зазначеного, відбито і те, що відповідач є власником земельних ділянок, площею 53 кв. м та 123 кв. м, до яких прилягає і спірна земельна ділянка, площею 15 кв.м. Суди також установили, що два металевих кіоски, які належать відповідачеві, розташовані саме на спірній земельній ділянці. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора міста Кременчука заявлена в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради про зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2 привести за власний рахунок у придатний для використання стан земельну ділянку, площею 15 кв.м, на АДРЕСА_1, яка використовується для розміщення металевих кіосків, та повернути її Кременчуцькій міській раді. Залишаючи без змін рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення цих вимог. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення перевірки) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приписами статті 125 вказаного Кодексу унормовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно з вимогами статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) самовільне зайняття земельної ділянки -будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили факт використання Приватним підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 15 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1, без правовстановлюючих документів. Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Виходячи з того, що відповідачем у встановленому законодавством порядку права користування спірною земельною ділянкою не оформлено, висновок судів попередніх інстанцій про її звільнення та повернення Кременчуцькій міській раді визнається правомірним. Посилання скаржника на те, що він був позбавлений права на участь в судовому засіданні не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки у разі, коли представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Разом з цим, з матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції саме за клопотанням відповідача від 12.10.10 відкладав розгляд даної справи (ухвала суду від 12.10.10). Водночас визнається неспроможним і довід скаржника про непідвідомчість даного спору господарським судам. Так, як правомірно зазначено господарськими судами, спір про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не є публічно-правовим, оскільки прокурором подано позов в інтересах міської ради, яка здійснює розпорядження землями від імені власника. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, визнаються непереконливими, оскільки не спростовують встановленого господарськими судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. В частині відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору судові акти у справі не оскаржені, а відтак касаційною інстанцією не переглядаються.
За таких обставин, переглянута постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін, а касаційна скарга -без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.11 у справі №8/310-17/201 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець