04 квітня 2011 р. № 5002-19/3294-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКота О.В.
Кролевець О.А.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р.
у справі № 5002-19/3294-2010
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"
доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ал'янс"
пророзірвання мирової угоди т а стягнення 391 524,68 грн.
за участю представників:
позивача: Грищенко О.М.
відповідача: Монастирський С.В., Хведзевич Д.В.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Тридента Агро" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -"СТОВ") "Ал'янс" про розірвання мирової угоди б/н від 07.05.2009 р., укладеної між сторонами і затвердженої ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2009 р. у справі № 2-19/2119-2009, та стягнення 391 524,68 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов зазначеної мирової угоди, що зумовлює, на думку позивача, застосування норм ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2010 р. (суддя Мокрушин В.І.) позов задоволено частково;
відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання мирової угоди б/н від 07.05.2009 р., укладеної між ТОВ "Тридента Агро" та СТОВ "Ал'янс" та затвердженої ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2009 р. у справі № 2-19/2119-2009;
стягнуто з СТОВ "Ал'янс" заборгованість у розмірі 391 524,68 грн. та судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у позові мотивовано спливом строку дії мирової угоди, що унеможливлює її розірвання. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, суд керувався нормами ст.ст. 525, 526, 549, 551, 610, 612, 625 ЦК України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. (судді Маслова З.Д., Градова О.Г., Ткаченко М.І.) рішення місцевого господарського суду в частині відмови у розірванні мирової угоди залишено без змін; в частині стягнення 391 524,68 грн. рішення скасовано, у позові в цій частині відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "Тридента Агро" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у зв'язку з неврахуванням судом норм ст.ст. 78, 80 ГПК України, ст.ст. 3, 19 Закону України "Про виконавче провадження", і залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2010 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2008 р. між ТОВ "Тридента Агро" (продавець) та СТОВ "Ал'янс" (покупець) укладено Договір № 08/03 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, предметом якого є купівля-продаж засобів захисту рослин (п. 1.1.).
У зв'язку з порушенням СТОВ "Ал'янс" договірних зобов'язань між сторонами виник спір про стягнення 376 724,68 грн. (в т.ч. 296 220,25 грн. основного боргу), який розглядався господарським судом Автономної Республіки Крим у справі № 2-19/2119-2009.
18.05.2009 р. ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-19/2119-2009 на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди від 07.05.2009 р. між ТОВ "Тридента Агро" та СТОВ "Ал'янс".
Судами встановлено, що позивач звертався до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню за затвердженою мировою угодою. Однак, 03.11.2009 р. Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Советського РУЮ Автономної Республіки Крим відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2009 р. по справі № 2-19/2119-2009 про затвердження мирової угоди у зв'язку з її невідповідністю ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 3 зазначеної Постанови державного виконавця роз'яснено стягувачу право на звернення до суду про приведення виконавчого документу у відповідність з вимогами ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту судом цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, апеляційним господарським судом правомірно зазначено, що якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Втім, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, ТОВ "Тридента Агро" звернулось до господарського суду з позовом про розірвання мирової угоди та стягнення з СТОВ "Ал'янс" 391 524,68 грн.
В силу ч. 4 ст. 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з нормою п. 7 ст. 80 цього Кодексу, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а ч. 4 вказаної статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
Виходячи зі змісту перелічених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання. Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України. З укладанням мирової угоди (і лише у разі її затвердження судом) у сторін виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає позивач, а господарсько-процесуальні права та обов'язки.
Відповідно, позовні вимоги про розірвання мирової угоди б/н від 07.05.2009 р., укладеної між ТОВ "Тридента Агро" та СТОВ "Ал'янс" та затвердженої ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2009 р. у справі № 2-19/2119-2009 є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на правову природу оскаржуваної мирової угоди вимога про стягнення заборгованості на підставі даної угоди не може бути самостійним предметом позову та розглядатись в господарських судах в порядку окремого позовного провадження.
Однак, даного місцевим господарським судом не враховано, що призвело до помилкового застосування місцевим господарським судом норм ст.ст. 525, 526, 549, 551, 610, 612, 625 ЦК України та стягнення з СТОВ "Ал'янс" 391 524,68 грн. (296220,25 грн. основного боргу, 14 590,04 грн. пені, 19 659,60 грн. інфляційних втрат, 1 821,75 грн. 3 % річних, 44 433,04 грн. штрафу).
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 р. у справі № 5002-19/3294-2010 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Кот
Судді: О. Кролевець
С. Шевчук