06 квітня 2011 р. № 11/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Козир Т.П.
суддів Мамонтової О.М.
Малетича М.М.
За участю представників сторін:
від позивача Гайдаш В.І. (дов. від 01.12.10р.), Гайдаш О.В. (дов. від 01.12.10р.)
від відповідача Назаренко Д.Л. (дов. від 02.04.11р.)
від третьої особи Гайдаш О.В. (дов. від 01.11.10р.)
розглянувши касаційні скарги ТОВ "Джерело 1" та ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав" на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.10р.
у справі № 11/13
за позовом ТОВ "Джерело 1", м. Київ
до ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав", м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадської організації "Джерело", м. Київ
про стягнення 81797,46 грн.
та за зустрічним позовом ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав", м. Київ
до першого відповідача ТОВ "Джерело 1", м. Київ
другого відповідача Громадської організації "Джерело", м. Київ
про визнання недійсною окремої угоди
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.10р. у справі № 11/13 (головуючий Смирнова Ю.М., судді Головатюк Л.Д., Чеберяк П.П.) первісний позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4391,24 грн. заборгованості, 1724,34 грн. інфляційних втрат, 295,96 грн. 3% річних, 801,16 грн. витрат по проведенню експертизи, 64,12 грн. державного мита та 8,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.10р. (головуючий Лосєв А.М., судді Іваненко Ю.Г., Сулім В.В.) казане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач та відповідач звернулися з касаційними скаргами, в яких: позивач просить рішення від 21.05.10р. та постанову від 26.07.10р. скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості з квітня 2005 року до березня 2008 року з урахуванням інфляційних збитків, 3% річних та штрафних санкцій за весь час прострочення (з листопада 2007 року до квітня 2010 року) в сумі 62624,75 грн., прийняти нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити; відповідач -просить рішення від 21.05.10р. та постанову від 26.07.10р. скасувати, у первісному позові відмовити повністю, а зустрічний -задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 322, 360, 1130, 1131 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, а відповідач - на порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 34, 35, 69 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на слідуюче.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
02.10.04р. між Громадською організацією "Джерело" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Владислав" укладено договір про організацію та проведення спільної діяльності з метою створення спільної власності, яким сторони регламентували свою спільну діяльність та партнерське співробітництво по завершенню проектування, будівництву, підключенню та введенню в експлуатацію КТП 6215 з метою подальшої спільної експлуатації на підставі об'єднання своїх зусиль та внесення в спільну діяльність коштів та матеріалів.
Пунктом 3.2 (абзац 2), сторони зобов'язались нести витрати та збитки, пов'язані з ремонтом та утриманням КТП-6215, згідно розподілу потужності КТП-6215.
Відповідно абзацу 3 п. 3.5 договору, ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав" зобов'язалося своєчасно сплачувати свою частку (50%) витрат по утриманню КТП-6215 та витрат електроенергії в трансформаторі.
04.04.05р. Громадська організація "Джерело" (Сторона -1), ТОВ "Джерело 1" (Сторона-2) та ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав" (Сторона-3) уклали окрему угоду про заміну сторони, якою замінили Сторону -1 в зобов'язанні за договором від 02.10.04р. на сторону - 2. Пунктом 3 окремої угоди сторони визнали, що сторона -3 є належним власником 53% КТП-6215. Сторона -2 після підписання цієї угоди зобов'язана підписати зі стороною-3 акт, яким підтвердити повністю виконання своїх зобов'язань з боку сторони-3. У разі не підписання такого акту зазначена угода втрачає свою чинність та не створює будь-яких правових наслідків для сторін (п. 4).
Актом виконаних робіт від 07.04.05р. сторони підтвердили належне виконання ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав" своїх зобов'язань за договором від 02.10.04р. та окремою угодою від 04.04.05р., а також те, що фірма є належним власником 53% КТП-6215 та електромереж. Створене КТП-6215 та електромережі знаходяться і обліковуються на балансі ТОВ "Джерело 1" та використовується для потреб власників.
Листом від 25.10.07р. (а.с. 90, т. 3) позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату витрат електроенергії та утримання трансформаторної підстанції № 6215.
10.06.08р. ТОВ "Джерело 1" звернулося з позовом до ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав" про стягнення 64502,10 грн. витрат на утримання спільного майна. Заявою від 14.07.08р. (а.с. 133-134, т. 1) позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 70360,95 грн. заборгованості (квітень 2005р. -березень 2008р.), 5858,85 грн. інфляційних втрат та 3% річних за період з березня 2008р. по червень 2008р.; заявою від 28.04.10р. (а.с. 60-61 т. 7) -81797,46 грн., у т.ч. 4946,95 грн. санкцій, донарахованих за січень - березень 2010р.
15.08.08р. відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання окремої угоди від 04.04.05р. про заміну сторони до договору від 02.10.04р. недійсною (а.с. 45-49 т. 4) на підставі ст. 230 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.10р. у справі № 11/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.10р., первісний позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4391,24 грн. заборгованості, 1724,34 грн. інфляційних втрат, 295,96 грн. 3% річних, 801,16 грн. витрат за проведення експертизи, 64,12 грн. державного мита та 8,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Згідно ч. 1 і 2 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як зазначено судами, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження навмисного введення його в оману позивачем і третьою особою, не доведено наявності існування обставин, які б перешкоджали вчиненню оспорюваного правочину, відтак, суди правильно відмовили в задоволенні зустрічного позову.
Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ч. 2 ст. 1131 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).
Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами встановлено, що п. 3.5 договору сторін обумовлено внесення відповідачем частки витрат на утримання КТП-6215, яка знаходиться на балансі позивача; листами від 25.10.07р. та 11.12.07р. позивач звертався з вимогами до відповідача про сплату зазначених витрат, які отримано останнім 31.10.07р. та 12.12.07р. відповідно; висновком судово-економічної експертизи ТОВ "ЦПД "Правозихист" № 219 від 25.11.09р., призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.08р., визначено: витрати позивача на утримання КТП-6215 документально підтверджені, за період з квітня 2005р. по березень 2008р. становлять 77791 грн., частка витрат відповідача -45342,28 грн. (с. 31-32, т. 6). Даний висновок експерта було оцінено судами попередніх інстанцій за правилами ст. 43 ГПК України та встановлено, що витрати відповідача (за мінусом амортизаційних нарахувань, заробітної плати та ін.) складають 4391,14 грн. (за період з квітня 2005р. по грудень 2007р.)
Враховуючи, що строк сплати витрат на утримання КТП-6215 договором від 02.10.04р. не визначений, приймаючи до уваги термін звернення позивача з вимогою про сплату вказаної заборгованості, суди правильно частково задовольнили позовні вимоги керуючись ч. 2 ст. 530 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, за власним перерахунком обчисливши розмір інфляційних збитків та 3% річних.
Згідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Приймаючи до уваги положення наведених норм, суди правильно відмовили у стягненні пені, оскільки договором сторін від 02.10.04р. не передбачений такий вид відповідальності за несвоєчасну сплату витрат на утримання трансформаторної підстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційні скарги ТОВ "Джерело 1" та ТОВ Науково-виробничої фірми "Владислав" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.10р. у справі № 11/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді: О.М. Мамонтова
М.М. Малетич