05 квітня 2011 р. № 5002-23/4155-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий
суддів:Муравйов О.В.
Полянський А.Г.
Яценко О.В.(доповідач у справі)
розглянувши касаційну скаргуАгропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная- Холдінг"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 р.
у справі№ 5002-23/4155-2010 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная- Холдінг"
про стягнення 211625,00 грн.
в судове засідання представники сторін не з'явились
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" про стягнення 211625, 00 грн., а саме: 84833, 00 грн. - заборгованості за період дії договору з урахуванням інфляційних втрат і 3% річних, 1785, 00 грн. інфляційних втрат і 3% річних за період позадоговірних відносин, 88000, 00 грн. неустойки, 30000, 00 грн. збитків, 7007, 00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10. 2010 р. у справі № 5002-23/4155-2010 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" про стягнення 211625, 00 грн. задоволено частково. Стягнено з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 78000, 00 грн. основного боргу, 6257, 00 грн. інфляційних втрат, 2361, 00 грн. 3% річних, 88000, 00 грн. неустойки, 7007, 00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В частині стягнення 30000, 00 грн. збитків відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2010 р. у справі 5002-23/4155-2010 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсягу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 р. апеляційну скаргу Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южна -Холдін" задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2010 р. у справі № 5002-23/4155-2010 скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2010р. у справі № 5002-23/4155-2010 у наступній редакції. Позов задоволено частково. Стягнуто із агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 176558, 90 грн., у тому числі: 78000, 00 грн. - основний борг, 6257, 00 грн. - збитки від інфляції, 2361, 00 грн. - 3% річних, 88000, 00 грн. - неустойки, 1746, 20 грн. - державного мита та 194, 70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2011р. у частині стягнення 88000,00 грн. неустойки та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 21 жовтня 2010 року у справі № 5002-23/4155-2010 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" про стягнення 211625, 00 грн. задоволено частково. Стягнено з агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 78000, 00 грн. основного боргу, 6257, 00 грн. інфляційних втрат, 2361, 00 грн. 3% річних, 88000, 00 грн. неустойки, 7007, 00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В частині стягнення 30000, 00 грн. збитків відмовлено.
При винесенні рішення місцевий господарський суд керувався статтями 509, 536, ч.2 ст.625, ч.2 ст.692, 1048 Цивільного кодексу України, зазначивши, зокрема, що відповідач окрім заборгованості за неналежне виконання умов договору, суми інфляції та 3-х % річних, які були встановлені та визнані обгрунтованими у господарському суді першої інстанції, ще був зобов'язаний сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до вимог статей 536 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України.
Проте, суд апеляційної інстанцій дійшов до обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.02.2009р. між агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Южная - Холдінг (орендар) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) був укладений договір оренди транспортного засобу, згідно п. 1.1 якого позивач передав, а відповідач отримав у платне користування автомобіль марки ДЗ-42, № НОМЕР_1, 1986р. випуску, номер шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3.
Строк оренди встановлений п.1.3 та складає один рік - з 01.03.2009р. по 01.03.2010р.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору орендна плата складає 8000, 00 грн. на місяць. Перерахування грошових коштів здійснюється орендатором щомісячно не пізніше 5 числа наступного за розрахунковим місяця, шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що протягом 3 календарних днів з моменту закінчення строку дії цього договору, орендар зобов'язаний передати орендодавцю предмет оренди, що оформлюється актом прийому-передачі.
Однак за період з 01.03.2009р. по 01.03.2010р. відповідач орендну плату не сплачував, у зв'язку із чим за ним склалася заборгованість у сумі 78000, 00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Висновок суду апеляційної інстанції, що відсутність сплати відповідачем вказаних рахунків за період з 01.03.2009р. по 01.03.2010р., що підтверджується актом звірки станом на 31.03.2010р., підписаним обома сторонами, є односторонньою відмовою від договірних зобов'язань, є вірним і відповідає матеріалам справи.
При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до часини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що розрахунок процентів річних, інфляційних втрат та неустойки, самостійно визначених позивачем та встановлених судом першої інстанції, є правильним.
Висновок суду апеляційної інстанції, що при вирішення вищенаведеного питання, господарський суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема статті 536, ч.2 ст. 692 та ст. 1048 Цивільного кодексу України, є вірним і відповідає нормам чинного законодавства.
Вищеназвані статті регулюють правовідносини, що виникають на підставі договору купівлі-продажу та договору позики, а підставою виникнення зобов'язання в даному випадку є договір оренди.
Апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що під поняттям "користування чужими грошовими коштами", відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, на яку посилався господарський суд першої інстанції, слід розуміти, зокрема, кошти, отримані як попередня оплата за товари, роботи або послуги, що надаватимуться у майбутньому. В цілому дане поняття можна віднести до правовідношень, які породжують договори купівлі-продажу (гл. 54 ст. 692 ЦК), поставка, позика, банківський кредит, тощо), але норми, які регулюють правовідношення у сфері оренди транспортних засобів не передбачають нарахування таких процентів.
Отже, суд апеляційної інстанцій дійшов до вірного висновку, що нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у даному випадку є безпідставним.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 р. у справі №5002-23/4155-2010.
На підставі ст. 1211 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги виконання постанови суду апеляційної інстанції підлягає поновленню.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 р. у справі №5002-23/4155-2010 залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 р. у справі №5002-23/4155-2010 залишити без змін.
3.Поновити виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.01.2011 р. у справі №5002-23/4155-2010.
Головуючий О.В. Муравйов
Судді А.Г. Полянський
О.В. Яценко