06 квітня 2011 р. № 37/327
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.,
суддів:Муравйова О.В.,
Бакуліної С.В.,
Селіваненка В.П.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши заяву Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 20.01.2011
у справі№ 37/327
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”
доУправління освіти Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
про стягнення 8741605,09 грн.,
Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у справі № 37/327. Зазначеною постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 у справі № 37/327 залишено без змін.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” у заяві від 17.02.2011 № 048-71-1757 просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у цій справі та направити останню на новий розгляд. Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 02.08.2010 у справі № 7/650 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, а саме положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині нарахування інфляційної складової боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за певний період.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Як зазначено в абзаці третьому пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 № 2 “Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України”, ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 у справі № 37/327, якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2010 у цій справі, суд касаційної інстанції погодився, що реалізоване право кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення. При цьому при вирішенні даної справи судами були враховані заперечення відповідача з розрахунку інфляційної складової.
У той же час, як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2010 у справі № 7/650, предметом якої є стягнення заборгованості, що складається з боргу за спожиту електричну енергію, штрафу, пені, інфляційної складової боргу та відсотків річних, судами першої та апеляційної інстанції встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, питання застосування від'ємного чи позитивного значення індексу інфляції за певний період не вирішувалося. Суд касаційної інстанції у зазначеній постанові погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційної складової боргу та 3% річних. При вирішенні даного спору контррозрахунок не надавався.
Аналізуючи зазначену постанову та постанову Вищого господарського суду України від 20.01.2011, про перегляд якої заявляє Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді даних справ судом встановлені та враховані різні фактичні обставини. Тобто, відсутні ознаки, визначені статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України в якості підстав для допуску справи № 37/327 до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити Акціонерній енергопостачальній компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” у допуску справи № 37/327 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяТ. Добролюбова
Судді:О. Муравйов
С. Бакуліна
В. Селіваненко
О. Удовиченко