05 квітня 2011 р. № 4/153
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Закарпатської обласної спілки споживчих товариств
на постанову від 03.02.11р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 4/153 господарського суду Закарпатської області
за позовомПАТ "Комерційний акціонерний банк"
доЗакарпатської обласної спілки споживчих товариств
за участю третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору
ТзОВ "Латуж"
провизнання права користування земельною ділянкою
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
3-тя особа: Шерега В.М., довір. від 03.01.11 №11
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.10.10 року суддя Журавчик Л.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.11 (колегія суддів у складі:Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) у задоволенні позовних ПАТ "Комерційний акціонерний банк" вимог відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ " Латуж" задоволено: Визнано за ТОВ "Латуж" право користування земельною ділянкою в м.Ужгород на вул. Гойди, 10 площею 0,0372 га, в т.ч. на 0,0228 га під будинком та 0,0144 га - для обслуговування будинку.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог ТзОВ "Латуж , в цій частині у задоволенні позову - відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлено наступне.
04.03.1996р. між Обласною спілкою споживчих товариств (продавець) та Комерційним Кооперативним Інвестиційним Банком "Коопінвестбанк" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1 частини будинку у м. Ужгороді по вул. Гойди, 10 площею 1104 кв.м., що складає 24/100 від загальної площі вартістю 16 млрд. крб..
Право власності було зареєстроване Ужгородським міжрайонним малим виробничим підприємством технічної інвентаризації, підтвердженням чого є Реєстраційне посвідчення від 07.10.1996 року №924 (а.с. 13 на звороті).
Земельна ділянка площею 0,194 га перебувала у постійному користуванні Закарпатської обласної спілки споживчих товариств (Державний акт серії ІІ-ЗК №000020 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 175) (а.с. 36-40).
ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за клопотанням Комерційного Кооперативного Інвестиційного Банку "Коопінвестбанк розробив проект розподілу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Гойди, 10. з врахуванням пропорційності зайнятих сторонами площ будинку та надав даний проект для погодження.
Позивачем вказаний проект розмежування було погоджено, про що свідчить підпис посадової особи позивача та його печатка, у той же час відповідачем проект розподілу земельної ділянки не погоджено, шляхом відмови у підписі такого проекту без надання жодних власних варіантів розподілу земельної ділянки (а.с. 15-16).
Судами встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2009 року по справі №4/333 за позовом Закарпатської обласної спілки споживчих товариств до ТОВ КБ "Коопінвестбанк", третя особа без самостійних вимог на предмет спору КП "Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації" в задоволенні позовних вимог Облспоживспілки до Банку про визнання права власності на 24/100 частини адмінбудівлі відмовлено; в частині визнання права власності на 76/100 частки адмінбудівлі -провадження у справі припинено на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України; в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №1 від 04.03.1996, №1 від 02.12.1996 з поверненням сторін у попередній стан, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на 24/100 частки даної адмінбудівлі, яке видано на підставі договору купівлі-продажу№1 від 04.03.1996 - відмовлено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про те, що факт передачі частини будівлі (24/100) по вул. Гойди, 10 у м. Ужгороді за договором купівлі-продажу №1 від 04.03.1996 року є доведеним у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Судами також встановлено, що 30.10.2007 року між ПАТ "Комерційний акціонерний банк" та ТзОВ "Латуж" було укладено договір купівлі-продажу частини будівлі у м. Ужгороді по вул. Гойди, 10 площею 1104 кв.м., що складає 24/100 від загальної площі будинку. Довідкою КП "Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода" №7049 від 29.09.2010 року та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №16673218 підтверджено, що власником частини будівлі по вул. Гойди,10 у м. Ужгороді площею 1104 кв.м., що складає 24/100 від загальної площі будинку є ТзОВ "Латуж".
Колегія суддів погоджується з тим, що попередні судові інстанції правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог ПАТ "Комерційний інвестиційний банк" про визнання за останнім права користування земельною ділянкою в м. Ужгороді по вул.. Гойди, 10 площею 0,0372 га, з яких: 0,0228 га -під частиною будинку, що придбана ТОВ КБ "Коопінвестбанк" за договором купівлі-продажу № 1 від 04.03.1996р. та 0,0144 га , оскільки нерухоме майно (будівлі по вул.. Гойди,10 у м. Ужгороді площею 1104 кв.м., що складає 24/100 від загальної площі будинку) було відчужено позивачем за договором купівлі-продажу від 30.10.2007 року.
Однак, висновок судів щодо задоволення зустрічного позову ТзОВ "Латуж" про визнання права користування земельною ділянкою колегія суддів вважає передчасним з огляду на таке.
Відповідно до ст. 120 ЗК України, право на земельну ділянку або її частину може переходити до власника споруди на підставі цивільно-правових угод, а право користування -на праві договору оренди
Підстави набуття права на землю передбачені, зокрема, ст.116, 120 ЗК України; виникнення права користування -ст. 125 ЗК України; документи, що посвідчують право на земельну ділянку -ст. 125 ЗК України.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Ст.377 ЦК України передбачені випадки переходу права на земельну ділянку при придбанні будівлі, що розміщені на ній. Зокрема, зазначено, що до особи, яка придбала будівлю, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо будівля розміщена на землі, наданій в користування, то до покупця будівлі переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування будівлі.
Таким чином, ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України проголошено перехід права на земельну ділянку, а не перехід самої земельної ділянки. Право на земельну ділянку повинно бути оформлено у порядку, передбаченому ст.ст. 124, 125, 126 ЗК України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди не з'ясували питання що до права позивача на земельну ділянку, на якій знаходиться придбана ним та з часом відчужена нерухомість; на яких умовах в подальшому використовувалась ця земельна ділянка. Судами не досліджувався зміст договору купівлі-продажу будівлі від 30.10.07р..Договір купівлі-продажу від 30.10.2007 року в матеріалах справи відсутній. Не з'ясовано, чи вилучалась земля в установленому порядку у спілки споживчих товариств та чи має ТОВ "Латуж" документи, що посвідчують право на спірну земельну ділянку (ст. 126 ЗК України).
Суди не звернули увагу на те, що не відбувається автоматичний перехід земельної ділянки,
наданої продавцю нерухомості, до її нового власника. Новий власник набуває лише право користування землею, яке необхідно оформити в установленому земельним законодавством порядку (ст. 120, 123, 124, 125, 126 ЗК України).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог ст.43 ГПК України; а доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України є обґрунтованими, тому прийняті судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При повторному розгляді справи необхідно усунути зазначені порушення та недоліки. Ретельно дослідити докази, повно встановити обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права та винести обгрунтоване, законне рішення суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Закарпатської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 07.10.10р. та постанову від 03.02.11р. Львівського апеляційного господарського суду у справі №4/153 господарського суду Закарпатської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун