05 квітня 2011 р. № 16/298
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Котик О.Б.,
відповідача- Гордійчук Д.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "ТПК Алекс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2011
у справі№16/298
за позовом ТОВ "Трикотажний комбінат "Лісова казка"
доТОВ "ТПК Алекс"
про стягнення 66290 грн. заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та 3% річних
Рішенням господарського суду м.Києва від 17.08.2010 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Тищенко О.В.), позов задоволено частково - на підставі ст.ст.526,530 ЦК України та ст.193 ГК України стягнуто з відповідача на користь позивача 37450 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 01.10.2007 (за період з січня 2009р. по 15.08.2009р.). В решті позовних вимог (про стягнення 27100 грн. заборгованості по орендній платі (з врахуванням індексу інфляції) та 3% річних в сумі 1740 грн.) відмовлено у зв'язку недоведеністю вручення відповідачу рахунків орендодавця та обумовленою цим неможливістю встановити настання порушення строків сплати орендної плати.
ТОВ "ТПК Алекс" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.526, ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що згідно п.6.3 договору оренди від 01.10.2007 обов'язковою передумовою сплати відповідачем орендних платежів на користь орендодавця визначено необхідність надання останнім відповідних рахунків, а тому суди, встановивши відсутність надання доказів вручення орендарю рахунків на сплату орендної плати, не врахували, що в цьому випадку орендар був позбавлений можливості здійснити відповідні платежі.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана рішення та постанова - скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення 37450 грн. боргу по орендній платі з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду м.Києва з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову апеляційний господарський виходив з того, що доказів оплати 37450 грн. орендної плати за договором оренди від 01.10.2007 (за період з січня 2009р. по 15.08.2009р.) не надано, тому заборгованість підлягає стягненню. Але нарахування подвійного розміру орендної плати відповідно до п.7.2 договору оренди є безпідставним, так як доказів припинення договору оренди від 01.10.2007 суду не надано. Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та річних задоволенню не підлягають, оскільки згідно п.6.3 договору платежі здійснюються згідно рахунків позивача, а належних доказів вручення вказаних рахунків відповідачу не надано, тому встановити настання порушення строків оплати неможливо.
Проте, колегія не може погодитися з висновками суду в частині задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що орендні платежі здійснюються щомісячно не пізніше 5-го числа першого розрахункового місяця, згідно рахунків, що виставляє до сплати орендодавець.
Таким чином, сторони досягли згоди щодо настання у відповідача обов'язку по вчиненню орендних платежів лише після отримання рахунків, виставлених позивачем (орендодавцем). Тобто термін виконання якого зобов'язання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, та підлягає виконанню з настанням цієї події (п.2 ч.1 ст.530 ЦК України), а обов'язку орендаря внести щомісячну орендну плату має передувати виконання орендодавцем обов'язку по виставленню рахунків на оплату та направленню їх контрагенту (ч.1 ст.613 ЦК України).
Суд першої інстанції, встановивши недоведеність вручення відповідачу рахунків орендодавця, дійшов правильного висновку про неможливість встановити настання порушення строків сплати орендної плати.
Таким чином, місцевим господарським судом по суті встановлено недоведеність отримання відповідачем рахунків, як підстави для проведення орендних платежів, та обумовленого цим ненастання договірного обов'язку орендаря по їх оплаті.
Однак, подальше часткове стягнення спірної суми боргу по орендній платі за умов відсутності виставлення орендодавцем відповідних рахунків переконливо свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, встановленим фактичним обставинам справи (п.3 ч.1 ст.104 ГПК України).
В свою чергу, апеляційний господарський суд в порушення вимог ч.ч.1,2 ст.101 та п.3 ч.1 ст.104 ГПК України на вищевказані обставини належної уваги не звернув.
Вищенаведене переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування попередніх судових актів в частині задоволених позовних вимог та передачі справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.
Разом з тим, рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 27100 грн. заборгованості по орендній платі (з врахуванням індексу інфляції) та 3% річних в сумі 1740 грн., як прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, рішення в цій частині не зачіпає прав заявника (відповідача).
Касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.11112 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи врахувати дійсні права та обов'язки сторін за договором оренди від 01.10.2007 і, як наслідок, вирішити спір відповідно до вимог закону.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ТОВ "ТПК Алекс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 17.08.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 у справі №16/298 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення 37450 грн. боргу по орендній платі з передачею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського суду м.Києва.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун