05 квітня 2011 р. № 60/295-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів :Чернова Є.В.,Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1.
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2011
у справі№60/295-10
за позовом РВ ФДМ України по Харківській області
до приватного підприємця ОСОБА_1.
простягнення 2644,67 грн. неустойки за прострочення повернення орендованого майна
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2010 (суддя Чистякова І.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 (судді: Черленяк М.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
Приватний підприємець ОСОБА_1. в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст.517, ч.1 ст.770 ЦК України, ч.2 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.5 ст.35 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що відповідно до розпорядження КМ України від 06.05.2009 №997-р. цілісний майновий комплекс державного підприємства "Харківський метрополітен", в тому числі орендований відповідачем кіоск у підземному переході до ст.метро "Спортивна", передано з державної власності у власність територіальної громади м.Харкова, а тому до Харківської міської ради перейшли права та обов'язки первісного орендодавця (позивача), зокрема, право на стягнення неустойки (за період з 15.05.2009р. по 31.08.2009р.), передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
16.05.2008р. між РВ ФДМ України по Харківській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1. (орендар) укладено договір оренди №3635-Н.
Відповідно до п.п.1.1,1.2 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - кіоск №56, площею 3,3 кв.м. за адресою: м.Харків, ст.метро “Метро будівників ім.Г.І.Ващенка”, підземний пішохідний перехід до ст.метро “Спортивна”, що перебуває на балансі ДП “Харківський метрополітен”. Майно передається в оренду з метою торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно п.2.1 договору оренди №3635-Н від 16.05.2008 орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.
Орендоване майно по договору оренди №3635-Н від 16.05.2008 передано відповідачу згідно умов договору, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі орендованого майна від 16.05.2008. (а.с.15).
Відповідно до п.10.1 договору цей договір укладено строком на один рік та діє з 16.05.2008р. по 15.05.2009р. включно.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по акту приймання-передавання, погодженим з орендарем (п.10.9 договору).
31.08.2009р. між ФОП ОСОБА_1. та РВ ФДМ України по Харківської області було складено та підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень по договору оренди № 3635-Н від 16.05.2008.
Відповідно до вказаного акта відповідач передав, а позивач прийняв окреме індивідуально визначене майно - кіоск №56, загальною площею 3,30 кв.м., розміщене за адресою: м.Харків, ст.метро “Метро будівників ім.Г.І.Ващенка”, підземний пішохідний перехід до ст.метро “Спортивна”(а.с.18).
06.11.2009р. між РВ ФДМ України по Харківської області та ФОП ОСОБА_1. укладено угоду про припинення договору оренди №3635-Н від 16.05.2008.
Відповідно до п.1 вказаної угоди договір оренди №3635-Н від 16.05.2008 вважається припиненим 15.05.2009р., а майно вважається повернутим згідно акту приймання-передачі майна 31.08.2009р.
Згідно п.3 угоди про припинення договору оренди №3635-Н від 16.05.2008 орендар зобов'язується в місячний термін з дати підписання цієї угоди, відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, сплатити безпосередньо до Державного бюджету України на рахунки, визначені фінансовими органами грошові кошти: неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення в сумі 3517,96 грн. за весь період фактичного користування державним майном з дати закінчення терміну договору оренди (15.05.2009р.) до моменту повернення об'єкту оренди за актом приймання-передачі майна від 31.08.2009р. (а.с.17).
Відповідно до розрахунку неустойки за період з 15.05.2009р. по 31.08.2009р. позивачем зараховано в рахунок погашення неустойки надмірно сплачені кошти з орендної плати в сумі 872,13 грн. та пені в сумі 1,16 грн., тому розмір неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди складає 2644,67 грн. (а.с.7).
Однак, ФОП ОСОБА_1. взяті на себе зобов'язання згідно угоди від 06.11.2009 про припинення договору оренди № 3635-Н від 16.05.2008 не виконала та суму неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення в сумі 2644,67 грн. не сплатила.
Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди № 3635-Н від 16.05.2008, угоди від 06.11.2009 про припинення договору оренди №3635-Н від 16.05.2008 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено та відповідачем (орендарем) не спростовано факти неналежного виконання останнім свої зобов'язання по поверненню орендованого майна після припинення вказаного договору оренди з 15.05.2009р. та обумовленого цим правомірного нарахування орендодавцем неустойки за період прострочення повернення майна (з 15.05.2009р по 31.08.2009р.).
Згідно зі ст.204 (Презумпція правомірності правочину) ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З матеріалів справи не вбачається та заявником не доведено оспорювання та визнання недійсним п.3 угоди від 06.11.2009 про припинення договору оренди №3635-Н від 16.05.2008, яким передбачено обов'язок орендаря в місячний термін з дати підписання цієї угоди сплатити безпосередньо до Державного бюджету України на рахунки, визначені фінансовими органами, неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення в сумі 3517,96 грн. за весь період фактичного користування державним майном (з 15.05.2009р. до 31.08.2009р.).
Касаційна не може прийняти до уваги передчасні та бездоказові твердження заявника про передачу з державної власності у власність територіальної громади м.Харкова цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківський метрополітен", в тому числі орендованого відповідачем кіоску у підземному переході до ст.метро "Спортивна", відповідно до розпорядження КМ України від 06.05.2009 №997-р., та нібито пов'язаний з цим перехід до Харківської міської ради прав та обов'язків первісного орендодавця (позивача), зокрема, права на стягнення неустойки за період з 15.05.2009р. по 31.08.2009р., з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до ч.5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Проте, в цій же статті йдеться про те, що таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Згідно з ч.1 ст.770 ЦК України разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Аналогічний припис містить п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.4, ч.ч.5,6 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено як прийняття органом місцевого самоврядування (Харківською міською радою) рішення про надання згоди на передачу до комунальної власності територіальної громади м.Харкова цілісного майнового комплексу ДП "Харківський метрополітен", в тому числі орендованого відповідачем кіоску у підземному переході до ст.метро "Спортивна", так і підписання відповідного акта приймання-передачі спеціально створеною комісією.
Отже, в силу особливої процедури, встановленої ч.2 ст.4, ч.ч.5,6 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", розпорядження КМ України від 06.05.2009 №997-р. не можна вважати фактично виконаним в період (з 15.05.2009р. по 31.08.2009р.), за який позивачем нарахована неустойка.
За таких обставин, право на звернення з позовом про стягнення неустойки (за період з 15.05.2009р. по 31.08.2009р.), передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України та п.3 угоди від 06.11.2009 про припинення договору оренди №3635-Н від 16.05.2008, належить саме РВ ФДМ України по Харківської області як законному орендодавцю, оскільки доказів втрати цього статусу позивачем у вказаний спірний період заявник не надав.
З врахуванням недоведеності переходу до територіальної громади м.Харкова права власності на ЦМК ДП "Харківський метрополітен" та обумовленої цим недоведеності переходу до Харківської міської ради прав та обов'язків первісного орендодавця (позивача) за договором оренди № 3635-Н від 16.05.2008, касаційна інстанція відхиляє недоречні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на норму ч.2 ст.517 ЦК України, згідно якої боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Адже, цілком очевидно, що в даному випадку виходячи зі змісту ч.2 ст.517 ЦК України відповідач має виконувати свій обов'язок по сплаті неустойки саме первісному кредитору (позивачу).
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 у справі №60/295-10 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1. - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун