05 квітня 2011 р. № 16/105(18/184)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідача
третьої особиТерещенко Д.Л., дов. від 04.04.2011 року
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Ім. Зайковського"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року
у справі№ 16/105 (18/184) Господарського суду Кіровоградської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Салковська Зоря"
до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Ім. Зайковського"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаАкціонерне товариство відкритого типу "Гілея"
простягнення 40298 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Салковська Зоря" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Ім. Зайковського" 40298 грн. заборгованості за договором, укладеним відповідачем з Акціонерним товариством відкритого типу "Гілея".
Позовні вимоги вмотивовано набуттям позивачем прав кредитора по невиконаному відповідачем зобов'язанню на підставі договору уступки права вимоги, укладеного позивачем з третьою особою, про що відповідача було повідомлено належним чином, а також приписами статей 11, 512, 513, 514, 525, 530, 655, 691, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши на недоведеність існування грошового зобов'язання, право вимоги за яким відступлено, належними доказами, здійснення виконання зустрічного зобов'язання шляхом проведення взаємозаліку за рахунок поставлених товарно-матеріальних цінностей; 24.02.2010 року відповідач надав у судове засідання заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.97-99).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2010 року (суддя Коротченко Л.С.) позовні вимоги задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 39878,52 грн. боргу, 398,79 грн. витрат по оплаті державного мита, 233,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Судове рішення в частині задоволення позовних вимог вмотивовано встановленими обставинами справи щодо неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, які виникли внаслідок отримання ним товарно-матеріальних цінностей від первісного кредитора та підлягають виконанню на рахунок нового кредитора відповідно до чинного договору уступки права вимоги.
Доводи відповідача про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суд визнав частково, на суму 419,48 грн., вказавши, що правові підстави для зарахування решти зазначеної відповідачем суми за приписами статті 601 Цивільного кодексу України відсутні.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року (судді: Дмитренко А.К.- головуючий, Прокопенко А.Є., Чоха Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, провадження у справі припинити.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні істотних обставин справи, неправильній оцінці доказів у справі; що в порушення принципу рівності сторін в судовому процесі та статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України суд не взяв до уваги докази, що підтверджують відсутність боргу відповідача перед позивачем за приписами статті 601 Цивільного кодексу України.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, представником відповідача, що діяв на підставі довіреностей серія ЯКР № 027797 від 22.11.2007 року, серія ЯМР № 878951 від 17.12.2007 року, було одержано за накладними № 25 від 22.11.2007 року, № 1727 та № 10 від 17.12.2007 року, виданими Акціонерним товариством відкритого типу "Гілея", товар на загальну суму 40298 грн., а саме: 2 тони патоки на суму 1200 грн., 7 тон цукру в мішках на суму 23100 грн., 8,420 тон жому на суму 15998 грн.; судами зазначено про виникнення між сторонами за вказаних підстав правовідносин купівлі-продажу.
07.02.2008 року Акціонерне товариство відкритого типу "Гілея" направило на адресу відповідача грошову вимогу на загальну суму 68190 грн., отриману відповідачем 13.02.2008 року за поштовим повідомленням від 13.02.2008 року.
28.12.2008 року Акціонерним товариством відкритого типу "Гілея" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салковська Зоря" було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги за договором поставки, укладеним шляхом обміну документами та одержує право вимагати оплати переданих товарно-матеріальних цінностей. 17.09.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Салковська Зоря" як новий кредитор надіслало відповідачу повідомлення про укладення правочину та вимогу про здійснення оплати на користь нового кредитора (повідомлення від 18.09.2009 року про вручення поштового відправлення відповідачу).
Судами встановлено, що відповідач не оплатив одержані товарно-матеріальні цінності.
Відповідач, не заперечуючи факт отримання товарно-матеріальних цінностей на вказану суму та не оплату їх, надав заяву від 12.02.2010 року про припинення вказаних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних позовних вимог, що виникли з поставки Сільськогосподарським підприємством з обмеженою відповідальністю "Ім. Зайковського" Акціонерному товариству відкритого типу "Гілея" товару за накладними № 647 від 14.11.2007 року на суму 62517,39 грн. та № 563 від 10.08.2007 року на суму 15714 грн. Листом № 09 від 22.02.2010 року позивач зазначив, що товар, отриманий відповідачем за вказаними накладними, вже зарахований при розрахунку за договором № 5-П від 26.08.2006 року рішенням від 24.11.2008 року, прийнятим Господарським судом Кіровоградської області при вирішенні справи № 16/180.
Розглянувши доводи відповідача, господарські суди встановили, що представником позивача, який діяв на підставі довіреностей серії ЯНЯ № 058508 від 06.08.2007 року та серії ЯНЯ № 058583 від 14.11.2007 року було отримано від відповідача товар за накладними № 563 від 10.08.2007 року та № 647 від 14.11.2007 року на загальну суму 77988,39 грн. Відповідач листом № 02-05 від 12.02.2010 року направив на адресу позивача заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яку позивач відхилив, зазначивши, що вартість товару, поставленого за зазначеними накладними, вже зараховано при розрахунку за договором № 5-П від 26.08.2006 року при вирішенні справи № 16/180, що вбачається з судового рішення від 24.11.2008 року. Дослідивши зміст судового рішення від 24.11.2008 року по справі № 16/80, господарські суди попередніх інстанцій прийняли в якості встановленого за частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України той факт, що в рахунок погашення заборгованості Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Ім. Зайковського" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Салковська Зоря" Сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю "Ім. Зайковського" частково розрахувалося шляхом передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Салковська Зоря" цукрового буряку, в тому числі за прибутковими накладними № ПН-0000532 від 10.08.2007 року та № ПН-0000506 від 14.11.2007 року. За даними акта звірки взаєморозрахунків сторін з 01.01.2007 року по 09.10.2008 року, податкових декларацій за відповідний період, реєстру податкових накладних, витягу з акта перевірки органу державної податкової служби суди встановили, що цукровий буряк, переданий за накладними № 647 від 14.11.2007 року на суму 62517,39 грн. та № 563 від 10.08.2007 року, є тим самим, що відображений за прибутковими накладними № ПН-0000532 від 10.08.2007 року та № ПН-0000506 від 14.11.2007 року, та не може бути зарахований повторно, за винятком суми різниці 419,48 грн.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, встановлених договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства чи відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, яке здійснюється за заявою однієї із сторін. Водночас зобов'язання, припинене на підставах, передбачених Цивільним кодексом України, не може виступати об'єктом застосування статті 601 Цивільного кодексу України, що правомірно прийнято до уваги судами попередніх інстанцій.
Наразі доводи касаційної скарги полягають у неповному дослідженні та невірності встановлення судами істотних обставин справи, що полягають у змісті операцій між сторонами та існуючих між ними зобов'язань.
Судова колегія відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій на виконання приписів процесуального законодавства та обов'язкових вказівок, викладених у постанові касаційної інстанції, відображено у судових рішеннях зміст заперечень відповідача, досліджено докази, на які він посилається на їх підтвердження, та вмотивовано відхилено зазначені заперечення, що спростовує доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами принципу рівності сторін у процесі та вимог, що ставляться до змісту судового рішення.
Решта доводів касаційної скарги спрямована на переоцінку встановлених судами обставин справи та досліджених доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшли законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги. Підстав для їх скасування з наведених у касаційній скарзі мотивів не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Ім. Зайковського" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського сду від 03.02.2011 року у справі № 16/105 (18/184) Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2010 року залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач