05 квітня 2011 р. № 53/79
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ (далі -СПД ФО ОСОБА_1.)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010
зі справи № 53/79
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Київ (далі -СПД ФО ОСОБА_2.)
до СПД ФО ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: спільного підприємства "Укрінтерм", (далі -СП "Укрінтерм")
приватного підприємця ОСОБА_3 (далі -ПП ОСОБА_3.)
про стягнення 4959,18 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - ОСОБА_2.,
відповідача -ОСОБА_4,
СП "Укрінтерм" -не з'яв.,
ПП ОСОБА_3. -не з'яв.
В судовому засіданні 29.03.2011 оголошувалась перерва до 05.04.2011.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У лютому 2010 року СПД ФО ОСОБА_2. звернувся з позовом до СПД ФО ОСОБА_1 про стягнення 2440,74 грн. основного боргу, 2238,61 грн. пені та 279,83 грн. річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2010 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - СП "Укрінтерм" та ПП ОСОБА_3.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2010 (суддя Грєхова О.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 (колегія суддів у складі: Кондратова І.Д. -головуючий, судді Григорович О.М., Попікова О.В.) зазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 на користь СПД ФО ОСОБА_2. 2440,74 грн. основного боргу, 88,26 грн. 3% річних та 444,04 грн. пені. У стягненні пені в сумі 1794,57 грн. та 3% річних в сумі 191,57 грн. у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 09.11.2010, а рішення господарського суду першої інстанції від 20.09.2010 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 530, 929 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 306, 316 ГК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 23.08.2008 сторонами у справі був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування № 23/03/2008, згідно з умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання за кошти відповідача надати останньому транспортно-експедиційне обслуговування, а також інші послуги, пов'язані із перевезенням вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за заявками, які узгоджені сторонами.
Умовами вказаного договору сторони погодили, що позивач зобов'язаний надати відповідачу оригінал рахунку на сплату вартості доручення за фактом його виконання, акт виконаних робіт, податкову накладну, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу. Платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення відповідача виконуються відповідно виставленому виконавцем рахунку після фактичного виконання доручення експедитора. Рахунки позивача підлягають оплаті протягом семи календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення, що підтверджується відміткою вантажоодержувача в товарно-транспортній накладній.
При цьому сторони погодили, що заявки, які узгоджені сторонами, регулюють взаємовідносини між ними відносно кожного окремого доручення відповідача. У заявках відповідача можуть бути відображені також інші суттєві умови договору, що не були обумовлені сторонами на момент підписання договору.
Відповідно до п. 6.13 договору сторони погодили, що у випадку затримки розрахунків відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки сплати.
Апеляційним судом також встановлено, що на виконання умов договору відповідач надав факсимільним зв'язком позивачу заявку № 16/03 від 24.03.2008 на перевезення вантажу: дата завантаження 26.03.2008, маршрут Італія-Україна, вартість перевезення 16074,00 грн.
Відповідно до вказаної заявки сторони передбачили наступні умови оплати: 7 днів після отримання СМR, рахунку та актів, тобто інші умови, ніж були встановлені договором.
Згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 316072 товар був доставлений вантажоодержувачу 10.04.2008, що не оспорюється вантажоодержувачем - спільним підприємством "Укрінтерм" та відповідачем у справі. Разом з тим, рахунок фактури № 33 від 11.04.2008, акт виконаних робіт від 10.04.2008, CMR № 316072 позивачем на адресу відповідача були надіслані лише 02.09.2008. У цьому зв'язку, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, умов заявки № 16/03 від 24.03.2008 та умов договору, в строк до 09.09.2008 відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу вартість наданих послуг в сумі 16074,00 грн.
Відповідач надані послуги оплатив частково в сумі 13633,26 грн., у зв'язку з чим за ним залишився борг в сумі 2440,74 грн., який він відмовився сплачувати, вказавши, що позивачем порушені строки завантаження вантажу, які були обумовлені у заявці № 16/03 від 24.03.2008, тому позивач відповідно до умов договору повинен сплатити йому штраф у сумі 2500,00 грн. (5 діб Х 500,00 грн.).
Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача 2440,74 грн. боргу за надані транспортно-експедиторські послуги, а також 2238,61 грн. пені та 279,83 грн. річних за період з 18.04.2008 по 20.08.2009.
Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 629, 929, 934 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 2440,74 грн. основного боргу, 444,04 грн. пені за період з 10.09.2008 по 10.03.2009, а також 88,26 грн. річних за період з 10.09.2008 по 20.08.2009.
Посилання відповідача на те, що позивач повинен сплатити йому штраф у сумі 2500,00 грн. за порушення строків завантаження вантажу, у зв'язку з чим він зарахував суму штрафу в рахунок вартості наданих експедиторських послуг, були перевірені апеляційним судом, який правильно зазначив, що штраф міг бути стягнутий з позивача лише шляхом звернення до суду з відповідним окремим позовом.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 зі справи № 53/79 залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ярмоленка Миколи Макаровича - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Б. Львов
Суддя В. Харченко