24 лютого 2011 р. № 3/40
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В.,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційну скаргуЧопської митниці
на постановувід 09.12.2010
Львівського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Закарпатської області № 3/40
за позовомДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал Чоп"
доЧопської митниці
про стягнення 5009,94 грн. заборгованості за надані послуги,
за участю представників: позивача - Масюка М.В.
відповідача -Дорофеєвої Л.М.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.07.2010 у справі № 3/40 (суддя Мокану В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Кузя В.Л., суддів Юркевича М.В., Желік М.Б.), задоволені позовні вимоги ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Вокзал Чоп" (далі -позивач) до Чопської митниці (далі -відповідач) про стягнення 5009,94 грн. заборгованості за надані послуги.
Не погоджуючись з зазначеними судовими актами, відповідач в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (ст. ст. 43, 43, 105 ГПК України), неправильне застосування та неврахування норм матеріального права (ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 625, ст. 764 ЦК України, ч. ч. 1, 7 ст. 179 ГК України, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100).
Зокрема, скаржник вважає, що договір № 297 від 24.11.2007 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю втратив свою чинність 23.10.2008, отже, у позивача відсутні правові підстави нараховувати суми відшкодування; рахунки на оплату виписувались позивачем на підставі договору оренди № 13-06/06-05, а не на підставі договору на відшкодування комунальних послуг, що свідчить про визнання позивачем факту припинення цього договору, проте оплату цих рахунків суди розцінили як підтвердження факту визнання відповідачем чинності договору № 297 від 28.12.2007; судами попередніх інстанцій невірно застосована норма ст. 764 ЦК України, оскільки остання регламентує правовідносини, які випливають внаслідок укладення договору найму (оренди), а предметом спору є стягнення заборгованості за надані послуги за договором від 24.11.2007 № 297 про відшкодування витрат балансоутримувач на утримання орендованого нерухомого майн та надання комунальних послуг орендарю; судами не враховано, що відповідачем 06.01.2009 видано наказ № 756 "Про внесення змін та доповнень до наказу Чопської митниці від 19.07.2004 №389", яким змінено межі зони митного контролю з 198кв.м до 85кв.м, а Держмитслужбою України значно зменшені видатки на утримання митниці в 2009 році; не взято до уваги п. 8 Постанови КМ України № 100 від 22.02.1994, яким встановлено, що утримання приміщень для митних установ покладається на Міністерство транспорту України у пунктах пропуску для залізничного сполучення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.
Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.02.2011 № 03.08-05/145 у зв'язку з тим, що суддя Глос О.І. приступила до виконання своїх обов'язків, розгляд касаційної скарги Чопської митниці, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 24.02.2011 колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Грейц К.В. -головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М., здійснюється у постійному складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 24.01.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (орендодавець) та Чопською митницею (орендар) укладено договір № 13-06/06-05 оренди індивідуально визначеного нерухомого мана, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудоване приміщення головного залізничного вокзалу м. Чоп площею 198кв.м, що розміщене за адресою: пл. Привокзальна, 3 в м. Чоп, та перебуває на балансі Вокзалу Чоп Львівської залізниці (п. 1.1 договору); майно передається в оренду з метою використання під службові приміщення для митного контролю (п. 1.2 договору); орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних та інших послуг орендарю (п. 5.8 договору); балансоутримувач зобов'язаний протягом тридцяти днів після підписання даного договору укласти з орендарем договір про оплату комунальних послуг, які надає балансоутримувач (п. 9.3 договору); цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 24.01.2006 до 24.12.2006 включно (п. 12.1 договору).
Додатковими угодами до договору оренди сторонами вносились зміни, зокрема, продовжувалась дія договору.
На виконання пунктів 5.8, 9.3 зазначеного договору оренди між вокзалом Чоп Львівської залізниці (балансоутримувач) та Чопською митницею (орендар) 24.11.2007 укладено договір № 297 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, в якій розташоване орендоване приміщення загальною площею 198кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг (п. 1.1 договору); розрахунок щомісячних платежів за весь комплекс робіт з обслуговування, утримання та ремонту будівлі, комунальні та інші послуги проводиться відповідно до тарифу (додаток № 7.3 до договору); орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача (п. 2.1.1 договору); договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 24.11.2007 до 23.10.2008 (п. 5.1 договору).
До додатку № 7.3 до договору сторонами внесені зміни № 191 від 29.09.2008.
На виконання умов зазначеного договору позивач надавав послуги та виставляв щомісячні рахунки з розшифровкою відшкодування витрат, проте, відповідач в порушення своїх зобов'язань не здійснив оплату витрат балансоутримувача в період з 01.01.2009 по 01.04.2010, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 5009,94 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій були одностайні у своїх висновках щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог, виходячи з того, що договір № 297 від 24.11.2007 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг був чинним у спірний період, адже, його дія продовжувалась на підставі п. 5.4 договору, відповідно до якого у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається укладеним на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, втім, відповідач під час розгляду справи не надав належних і допустимих доказів звернення до позивача з заявою про припинення дії договору № 297 від 24.11.2007.
Колегія суддів вважає висновки, викладені в рішенні та постанові у справі законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, враховуючи таке.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 3 ЦК України, однією з загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору. Суть цієї норми розкрита в статті 627 ЦК України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з умов договору № 297 від 24.11.2007, відповідач зобов'язаний був щомісячно відшкодовувати балансоутримувачу витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в розмірі, визначеному в додатку № 7.3 до договору.
Відповідно до умов пунктів 5.1, 5.4 договору його укладено строком на 11 місяців, з 24.11.2007 до 23.10.2008, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається укладеним на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, отже, оскільки відповідач не заявляв про припинення договору, він продовжив свою дію на наступні періоди з 24.10.2008 по 23.09.2009 та з 24.09.2009 по 23.08.2010 на тих самих умовах.
Укладення між сторонами нового договору № 67 від 28.04.2010 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг до закінчення строку дії попереднього договору не суперечить чинному законодавству, а є волевиявленням сторін врегулювати відносини з приводу витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг шляхом укладення іншого договору.
Посилання скаржника на неврахування судами п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 "Про стан виконання рішення Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного та митного законодавства" колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначеною нормою встановлено, що проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення), таким чином, цією постановою зобов'язано Міністерство транспорту врегульовувати питання обладнання, утримання і ремонту службових приміщень для розміщення митних установ, втім, не передбачено обов'язок державного підприємства, зокрема, Львівської залізниці, безоплатно утримувати орендоване митними установами майно, а витрати орендаря, пов'язані з виконанням цього договору, повинні компенсуватися Міністерством транспорту України, крім того, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за дійсним і діючим договором, а не розподіл обов'язків по утриманню майна.
Не може бути прийнято до уваги і посилання скаржника на зміни меж зони митного контролю з 198кв.м до 85кв.м на підставі наказу від 06.01.2009 № 756 "Про внесення змін та доповнень до наказу Чопської митниці від 19.07.2004 № 389", оскільки ці обставини не позбавляють орендаря обов'язку виконувати свої зобов'язання за договором № 297 від 24.11.2007, проте, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, можуть бути підставою для внесення відповідних змін до цього договору, чим відповідач не скористався.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, зміни до договору оренди № 13-06/06-05 від 24.01.2006 щодо зменшення площі орендованого приміщення були внесені сторонами шляхом укладення додаткового договору № 121 від 07.12.2009, в зв'язку з чим позивач рахунки на оплату витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю виставляв пропорційно до займаної останнім площі, зокрема, за 85кв.м починаючи з січня 2010 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судами обставинами та дослідженими доказами, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Чопської митниці залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 у справі господарського суду Закарпатської області № 3/40 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І.Глос