Харківський апеляційний господарський суд
"22" березня 2011 року Справа № 19/184
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Журікової І.В., дов. № 10 від 19.10.2010 р.
відповідача -не з'явився
3-х осіб -не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр", м. Дніпропетровськ (вх. № 528П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11 січня 2011 року по справі № 19/184
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр", м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", м. Полтава
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультипак", м. Миколаїв
- ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення 60700,00 грн.
встановила:
У листопаді 2010 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 60700,00 грн. шкоди, що становить вартість втраченого вантажу (відправлення), за разовим договором про надання транспортно-експедиційних послуг та експрес-накладною №10001833590 від 24 грудня 2009 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 11 січня 2011 року (суддя Безрук Т.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю за недоведеністю та безпідставністю.
Позивач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11 січня 2011 року по справі № 19/184 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “Кедр” задовольнити, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що експрес-накладна № 10001833590 від 24.12.2009 р. не може бути належним доказом по справі.
Крім того, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: копії договору купівлі-продажу № 27 Д від 02.11.2009 р. щодо продажу спірного обладнання; копії акту прийому-передачі обладнання від 06.11.2009 р.; копії видаткової накладної № 1376 від 06.11.2009 р.; довідки від 21.01.2011 р. про вартість обладнання та розмір фактичної шкоди, а також докази відправки копій апеляційної скарги третім особам по справі, які були залучені до матеріалів справи.
Третя особа -ТОВ "Мультипак" надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення. При цьому зазначає, що будь-яких домовленостей з ТОВ “Кедр” щодо поставок техніки не існувало, довіреності на отримання спірного майна від ТОВ “Кедр”, ТОВ «Мультипак»нікому не надавало та не уповноважувало будь-кого на отримання вантажів у іншій спосіб.
Третя особа - ОСОБА_1 також надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 11 січня 2011 року без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
21 лютого 2011 року відповідач -ТОВ “Нова Пошта” звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість своєчасно забезпечити участь свого уповноваженого представника у призначене судове засідання. Крім того, просив зобов'язати позивача направити на його адресу повний текст апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 22 березня 2011 року в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
Відповідач та треті особи своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, докази їх належного повідомлення про час та місце судового засідання знаходяться в матеріалах справи.
Позивачем до матеріалів справи надані належні докази направлення апеляційної скарги на адресу відповідача - ТОВ “Нова Пошта”, а також надано в судовому засіданні для огляду оригінал експрес-накладної № 10001833590 від 24 грудня 2009 року.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Звертаючись до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, позивач послався на те, що між ТОВ “Кедр” та ТОВ “Нова Пошта” було укладено разовий договір про надання транспортно-експедиторських послуг шляхом оформлення експрес-накладної № 10001833590 від 24.12.2009 р. (аркуш справи 11, 44, 79, 80).
Як вказує позивач, вказана експрес-накладна свідчить про те, що 24.12.2009 р. ТОВ “Кедр” надало, а ТОВ “Нова пошта” прийняло вантаж: обладнання -кавомашину Excelsior 2g авт. вартістю 60700 грн. для поставки ТОВ “Мультипак” до м. Миколаїва. Згідно вказаної вище експрес накладної, відповідач виконав умови договору не належним чином, доставив вантаж і передав його 04.01.2010 р. фізичній особі ОСОБА_1
Листом від 25.03.2010р. позивач звернувся до ТОВ “Мультипак” з вимогою про оплату отриманого товару або повернення його як безпідставно отриманого. Зазначене підтверджується копією поштової квитанції від 31.03.2010р. та описом вкладення у цінний лист (аркуш справи 12-13). Однак, ТОВ “Мультипак” оплати за вказану кавомашину не провів, товар позивачу не повернув.
В заявку з цим, позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ “Мультипак” про повернення безпідставно отриманого майна - кавомашину Excelsior 2g авт. вартістю 60700 грн. ТОВ “Нова Пошта” було залучено до участі у справі в якості третьої особи на боці позивача.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 вересня 2010 року по справі № 9/94/10 за позовом ТОВ “Кедр” до ТОВ “Мультипак” про стягнення безпідставно отриманого майна, в задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що позивач не довів належними доказами факту поставки ТОВ “Мультипак” кавомашини, не надав первинних документів бухгалтерського обліку (аркуш справи 19-20).
02.07.2010р. позивач направив відповідачу - ТОВ “Нова Пошта” як перевізнику -претензію № 8, в якій заявив вимоги про відшкодування 60700,00 грн. збитків внаслідок втрати вантажу перевізником. Зазначене підтверджується поштовою квитанцією від 02.07.2010р. та описом вкладення у цінний лист (а.с.16, 17).
Відповідач відшкодування збитків не провів, вантаж не повернув.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 60700,00 грн. шкоди внаслідок втрати вантажу на підставі статей 908, 920, 925 Цивільного кодексу України, статей 222, 314, 315 Господарського кодексу України, Статуту автомобільного транспорту УРСР.
В процесі розгляду справи відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ТОВ “Нова Пошта” здійснювало перевезення вантажу згідно експрес-накладної № 10001833590 від 24.12.2009 р., який було доставлено та передано менеджеру ОСОБА_1 На його думку, підтвердженням надання послуг є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/3-12553, в якому зазначено про відсутність претензій сторін щодо виконання договору транспортно-експедиторських послуг, та лист ТОВ «Мультипак»від 07.06.2010 р. № 17 до ТОВ «Нова Пошта»також про відсутність претензій щодо доставки вантажів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що
- разовий договір про надання транспортно-експедиційних послуг, на підставі якого здійснювалось перевезення, не містить повної назви та повної адреси відправника, не містить адреси виконавця, в ньому не вказано прізвищ та посад осіб, які його укладають, не вказано документів, на підставі якого діють ці особи; він не підписаний представниками сторін та не містить їх печаток. В зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про укладання між сторонами договору перевезення вантажу в усній формі;
- надана експрес-накладна № 10001833590 від 24.12.2009 р. не є належним доказом по справі в зв'язку з тим, що вона не відповідає затвердженій типовій формі (N 1-ТН) товарно-транспортної накладній, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, а саме: даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та дані про обсяг та зміст господарської операції;
- позивачем не доведено заявлений до стягнення розмір фактичної шкоди, не надано доказів права власності у позивача на зазначений товар, а також не надано документів, на підставі яких здійснювалось перевезення
Таким чином, з врахуванням викладених обставин суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.
Так, суд першої інстанції при дослідженні та оцінки наданих позивачем документів обмежився лише посиланням на те, що надані позивачем документи, в тому числі і разовий договір про надання транспортно-експедиційних послуг, оформлені неналежним чином складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в той же час не надав належної уваги тому факту, відповідач визнав факт укладання вказаного договору разового перевезення шляхом прийняття до виконання перевезення вантажу та оформлення сторонами експрес-накладної № 10001833590 від 24.12.2009 р.
Також, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені правовідносини, що склалися між сторонами, а також обставини справи пов'язані з оформленням перевезення вантажу у відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363, зокрема не надано належної оцінки наданим позивачем екземплярів перевізного документу (експрес-накладної № 10001833590 від 24.12.2009 р.) та даним, що в них відображені.
На підставі викладених обставин та документальних доказів на їх підтвердження, які не були досліджені судом першої інстанції під час вирішення господарського спору, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр" щодо стягнення з відповідача 60700,00 грн. шкоди, що становить вартість втраченого вантажу (відправлення), за разовим договором про надання транспортно-експедиційних послуг та експрес-накладною №10001833590 від 24 грудня 2009 року.
Вирішуючи господарський спір між сторонами по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду виходить із наданої ним оцінки усієї сукупності документальних доказів на підтвердження господарських стосунків між сторонам по справі, що знаходяться у матеріалах справи, а також були надані позивачем під час розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Предметом доказування в даній справі є факт надання позивачем відповідачу вантажу за разовим договором про надання транспортно-експедиторських послуг шляхом оформлення експрес-накладною №10001833590 від 24 грудня 2009 року.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Отже, саме перевізником, ТОВ «Нова Пошта», було розроблено і надано позивачу форми експрес-накладної, про що свідчить бланк товарно-транспортної накладної з позначкою «Нова Пошта», на зворотній стороні якого викладені умови разового договору про надання транспортно-експедиторських послуг.
Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений разовий договір про надання транспортно-експедиторських послуг шляхом оформлення експрес-накладною №10001833590 від 24 грудня 2009 року, згідно якого та Умов перевезення вантажів, які затверджено виконавцем та є невід'ємною частиною даного договору, виконавець доставляє вантаж від відправника до отримувача, згідно експрес-накладної.
При цьому вказана накладна містить інформацію про відправника - ТОВ «Кедр», його підпис, дату відправки - 24 грудня 2009 року, а також зазначено прізвище представника ТОВ «Нова Пошта». Накладна містить відомості про вантаж, а саме: техніка кавомашина в кількості 1 одиниці, вартістю 60700,00 грн., та інформацію про одержувача -Миколаїв, Мультипак.
Колегія суддів визнає, що разовий договір про надання транспортно-експедиторських послуг шляхом оформлення експрес-накладною №10001833590 від 24 грудня 2009 року укладено сторонами по справі відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363.
В свою чергу, замовник (позивач у справі) передавши вантаж, а виконавець (відповідач у справі) прийнявши його погодили умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг.
Факт отримання зазначеного в експрес-накладній №10001833590 від 24 грудня 2009 року вантажу та здійснення перевезення згідно цієї накладної відповідачем визнається, про що зазначено ним в запереченнях на позов (аркуш справи 39).
Отже, експрес-накладна №10001833590 від 24 грудня 2009 року є належним документом, що підтверджує факт передачі ТОВ «Нова Пошта»вантажу - кавомашини вартістю 60700,00 грн. для перевезення.
Згідно з п. 11.1 -п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.4.).
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.5). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (11.6).
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (11.7).
Позивачем для огляду в судовому засіданні апеляційної інстанції надано перший екземпляр накладної -оригінал експрес-накладної №10001833590 від 24 грудня 2009 року.
До матеріалів справи позивачем було надано третій екземпляр вказаної накладної (аркуш справи 78), яка завірена мокрою печаткою відповідача -ТОВ «Нова Пошта», з заповненими графами отримувача вантажу, а саме менеджером ТОВ «Мультипак»ОСОБА_1 04.01.2010 р. 15:35 год.
Вантажоодержувач -ТОВ «Мультипак»свій екземпляр експрес-накладної №10001833590 від 24 грудня 2009 року до суду не надав, що може вважатися недобросовісним ставленням до судового розгляду та використанням процесуальних прав.
Слід зазначити, що ТОВ «Мультипак»заперечує факт отримання вантажу та зазначає, що будь-яких домовленостей з ТОВ “Кедр” щодо поставок техніки не існувало, довіреності на отримання спірного майна від ТОВ “Кедр”, ТОВ «Мультипак»нікому не надавало та не уповноважувало будь-кого на отримання вантажів у іншій спосіб.
Менеджер ТОВ «Мультипак»ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу пояснила, що за місцем роботи їй не видавались будь-які довіреності на отримання кавомашини від ТОВ «Кедр».
Згідно п. 12 разового договору про надання транспортно-експедиторських послуг право на отримання відправлення має лише отримувач, що вказаний відправником в експрес-накладній або уповноважений довіреністю представник отримувача.
ТОВ «Нова Пошта» не надано до суду доказів надання ОСОБА_1 доручення ТОВ «Мультипак»на отримання відправлення за експрес-накладної №10001833590 від 24 грудня 2009 року.
Таким чином, ТОВ «Нова Пошта»не виконані умови договору про надання транспортно-експедиторських послуг, вказаний в експрес-накладній товар - кавомашину вартістю 6700,00 грн. вантажоодержувачу не доставлено.
Отже, відповідачем під час розгляду справи ані в місцевому господарському суді, ані в суді апеляційної інстанції не доведено належним чином, що вантаж не був переданий не з його вини.
При цьому, наданий відповідачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/3-12553 від 31.12.2009р., підписаний між ТОВ «Нова Пошта»та ТОВ «Кедр Експрессо Хаус», не є належним доказом на підтвердження належного виконання відповідачем умов разового договору транспортно-експедиційних послуг за експрес-накладною №10001833590 від 24 грудня 2009 року, оскільки в даному акті зазначено про перевезення техніки ЕН №10001833590 від 25.12.2010р., тоді як спірний вантаж було прийнято до виконання 24.12.2009 р. та передано 04.01.2010 р.
Цивільним кодексом України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статут автомобільного транспорту та стаття 925 Цивільного кодексу України зобов'язує сторін застосовувати претензійний порядок регулювання спору.
Згідно статті 925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
При перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення автотранспортному підприємству або організації претензії, а у відповідних випадку позовів у порядку, мають в разі втрати вантажу -вантажовідправник або вантажоодержувач.
Претензії, що випливають з перевезення вантажів, пред'являються автотранспортному підприємству, що видало вантаж, а в разі повної втрати вантажу -автотранспортному підприємству. Претензії автотранспортному підприємству або організації можуть бути пред'явлені протягом шести місяців. Вказані строки обчислюються по закінченні 10 діб після закінчення строків доставки багажу -по претензіях про відшкодування за втрату багажу.
Позови вантажовідправників і вантажоодержувачів автотранспортному підприємству або організації, що випливають з Статуту автомобільного транспорту, можуть бути пред'явлені тільки у випадках повного або часткового відмовлення автотранспортного підприємства задовольнити претензію або неодержання від них відповіді протягом строків, вказаних у статті 166 цього Статуту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією щодо неотримання вантажу ТОВ «Мультипак»та просив в термін до 14.06.2010 р. відшкодувати збитки в розмірі 60700,00 грн. (аркуш справи 15-17).
Відповідач відповіді на претензію не надав, шкоду не відшкодував.
Згідно статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 314 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу перевізник відповідає: у разі втрати -в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Отже, правовою підставою для стягнення з відповідача 60700,00 грн. вартості вантажу є статті 920, 924 Цивільного кодексу України та умови пункту 7 договору разового договору транспортно-експедиційних послуг, укладеного між сторонами по справі.
В даному випадку чинні нормативні акти (Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні), матеріали справи в сукупності підтверджують, що вантаж - кавомашина вартістю 60700,00 грн. був переданий позивачем для перевезення відповідачу та не був доставлений вантажоодержувачу у відповідності з п. 12 договору з вини ТОВ «Нова Пошта», тому наявні підстави для стягнення з відповідача вартості вантажу.
Пунктом 7 разового договору про надання транспортно-експедиторських послуг встановлено, що в разі втрати відправлення виконавець повертає відправнику суму, що дорівнює оголошеній вартості, яка задекларована в експрес-накладній.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 60700,00 грн. вартості переданого для перевезення вантажу є обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають задоволенню.
Звертаючись до господарського суду позивач також просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката. На підтвердження позовних вимог в зазначеній частині позивачем надано договір про надання правової допомоги та додаткову угоду № 1 від 13.04.2010 р., копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю Журікової І.В.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката задоволенню не підлягають, оскільки вони не мають документального обґрунтування. Позивачем не надано належних документальних доказів понесення таких витрат, а саме сплати адвокату 5000,00 грн. за надані правові послуги по правовідносинам, які виникли між позивачем та ТОВ «Нова Пошта»з перевезення вантажу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, в зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для часткового скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 60700,00 грн. та понесених позивачем судових витрат по справі у вигляді сплаченого державного мита в розмірі 911,00 грн. та 236,00 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 11 січня 2011 року по справі № 19/184 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, код 31316718; р/р 260073537601 в Полтавському РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 331832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр", (49050, м. Дніпропетровськ, пл. Ак.Стародубова, 1, код 30404186; р/р 2600130288901 в АБ «Кредит-Днепр»м. Дніпропетровськ, МФО 305749) 60700,00 грн. вартості вантажу, витрати по сплаті держмита у розмірі 911,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 5000,00 грн. витрат на правову допомогу в позові відмовити.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Білецька А.М.
Повний текст постанови підписано 28 березня 2011 року.