"21" березня 2011 р. Справа № 5/147-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився ;
від відповідача - Пономаренко О.В.- довіреність від 16.06.2009р.
розглянувши апеляційну скаргу Липоводолинського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП» від 07.02.2011р. №11 (вх.809с/2)
на рішення господарського суду Сумської області від 31.01.2011р.
у справі № 5/147-10
за позовом Синівської сільської ради, с. Синів, Липоводолинський район, Сумська область
до відповідача Липоводолинського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП», смт. Липова Долина, Сумська область
про стягнення 107629грн. 66коп.
Рішенням господарського суду Сумської області від 31.01.2011р. у справі №5/147-10 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Липоводолинського райміжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП»на користь Синівської сільської ради 86103грн. 73коп. безпідставно отриманих коштів, 21525грн.93коп. штрафу.
Рішення суду з посиланням на ст.632, ст.1212 ЦК України, ст.276 ГК України мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що виконавчий комітет Синівської міської ради не приймав рішень щодо затвердження змін тарифів з теплопостачання на території сільської ради з 21.03.2007р., а отже скориговані доплати, які відповідач здійснював внаслідок безпідставного підвищення розміру плати за послуги з теплопостачання, є необґрунтованими.
Липоводолинський райміжгосподарський комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП»з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення господарського суду Сумської області від 31.01.2011р. у справі №5/147-10 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на безпідставне застосування судом ст.1212 ЦК України, оскільки спір в даному випадку виник у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань між сторонами у справі.
Крім того, відповідач вважає, що господарським судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про ціни та ціноутворення», оскільки ч.3 ст.9 цього Закону передбачено відшкодування суб'єкту господарювання різниці між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.
На думку апелянта, акт перевірки КРУ в Сумській області в якому відображено заподіяння збитків (шкоди) бюджету сільської ради внаслідок завищення вартості спожитої теплової енергії на суму 86103,73грн. складений з перевищенням повноважень, оскільки державним органом, на який покладено обов'язок контролювали правильність застосування фіксованих та регульованих цін (тарифів) є Державна інспекція з контролю за цінами та її територіальні підрозділи (інспекції).
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості, посилаючись на те, що договором встановлений тариф за постачання теплової енергії, який з 21.03.2007р. рішенням виконавчого комітету Синівської сільської ради не змінювався у зв'язку з відсутністю звернення відповідача про затвердження нових тарифів.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених в апеляційній скарзі, надав додаткове письмове обґрунтування апеляційної скарги та заявив клопотання про залучення до справи додаткових письмових доказів: копію рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області від 09.03.2011р. №21; копію акту Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області від 28.02.2011р. №154; копія позовної заяви від 18.03.2011р. про скасування рішення від 09.03.2011р. №21; копію повідомлення від 26.11.2009р. №199; копію розрахунків проекту тарифів та реалізованої теплової енергії.
Представник позивача в судове засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності, за наявними матеріалами у справі -в порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Проте, відповідачем клопотанням від 21.03.2011р. заявлено про залучення до матеріалів справи доказів, які ще не існували на момент прийняття судом першої інстанції рішення від (30.01.2011р.) у зв'язку з чим судова колегія відхиляє вказане вище клопотання скаржника.
З матеріалів справи вбачається, що між Липоводолинським райміжгосподарським комбінатом по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП»та Синівською сільською радою були укладені договори на постачання теплової енергії в гарячій воді від 16.10.2007 №8, від 22.09.2008р. №37 та від 12.10.2009р. №41 (а.с.9- 26).
Згідно з пунктом 1 вищевказаних договорів енергопостачальна організація (Липоводолинський райміжгосподарський комбінат по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП») бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
З додатку №1 до договору від 16.10.2007р. №8 про постачання теплової енергії в гарячій воді вбачається, що об'єктом теплопостачання є адміністративне приміщення загальною площею 808 м2 з терміном надання послуг з 16.10.2007 по 15.04.2008р.(а.с.12).
З додатку №1 до договору від 22.09.2008р. №37 про постачання теплової енергії в гарячій воді вбачається, що об'єктами теплопостачання є дитячий садок з займаною площею 837 м2 , ФОП ОСОБА_1 з займаною площею 6 м2 , ФОП ОСОБА_2 з займаною площею 29 м2 , СФ «Приватбанк»з займаною площею 20 м2 (а.с.17).
З додатку №1 до договору від 12.10.2009р. №41 про постачання теплової енергії в гарячій воді вбачається, що об'єктом теплопостачання є дитячий садок «Золота рибка»з займаною площею 641,2 м2 та побуткомбінат з займаною площею 108,9 м2.
Відповідно до п.4.2.3 договорів енергопостачальна організація (відповідач у справі) зобов'язалася повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
Пунктом 6.1 договорів сторони домовилися, що розрахунки за теплову енергію проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, діючих на період ведення розрахунків.
Пунктом 6.7 договорів встановлено, що тарифи на теплопостачання затверджуються виконкомами сільських рад.
Рішенням Виконавчого комітету Синівської Сільської ради від 21.03.2007р. №34 затверджено наступні тарифи з теплопостачання по газовим котельням за 1 м кв. опалювальної площі: спортивні зали -6,52грн., бюджетні організації - 6,83грн., інші споживачі -7,45грн. (а.с. 29).
Відповідно до п.7.1.3 вказаних договорів за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію Споживачу (Синівській сільській раді) енергетична компанія несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25% від надмірно нарахованої суми.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рахунків-фактури від 15.02.2008р. №30 скоригована доплата становить 862 грн. 08 коп., від 05.03.2008р. № 53 - 862 грн. 08 , від 31.03.2008р. № 83 - 862 грн. 08 коп., від 17.04.2008р. № 100 - 431 грн. 04 коп., від 14.11.2008р. № 180 - 316 грн. 09 коп., від 26.11.2008р. № 188 -1866 грн. 52 коп., від 19.12.2008р. № 210 - 3651 грн. 28 коп., № 11 від 27.01.2009р. - 3029 грн. 87 коп., № 39 25.02.2009р. - 8387 грн. 03 коп., від 05.02.2009р. № 24 - 5357 грн. 16 коп., від 25.03.2009р. № 56 - 8387 грн. 03 коп., від 15.04.2009р. № 72 - 3913 грн. 92 коп., від 01.12.2009р. № 344 -1548 грн. 18 коп., від 01.12.2009р. № 343 - 7741 грн. 16 коп., від 21.12.2009р. № 352 - 7741 грн. 16 коп., від 26.01.2010р. № 7 - 7776 грн. 79 коп., від 02.02.2010р. № 15 - 2514 грн. 98 коп., від 01.03.2010р. № 29 - 10292 грн. 01 коп., від 06.04.2010р. № 35 - 10292 грн. 01 коп., від 26.04.2010р. № 51 -271 грн. 26 коп. (а.с.31-88)
Усі вищезазначені рахунки -фактури були оплачені позивачем про що свідчать платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи.
Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до пункту 2 ст. 15, ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" основним завданням державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
За приписом підпункту "а" підпункту 2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Частинами 2, 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Отже, положеннями статей 275-277 Господарського кодексу України та прийнятими на їх виконання Законами України передбачено особливості визначення ціни за надані послуги теплопостачання шляхом встановлення тарифів відповідними місцевими радами, які у випадку їх прийняття та оприлюднення в належному порядку визначають вартість спожитої теплоенергії та не вимагають обов'язкового внесення змін до договору відповідно до статті 181 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів затвердження нових тарифів у встановленому чинним законодавством порядку відповідачем не представлено, а отже, коригування розрахунків за теплопостачання є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне виставлення відповідачем рахунків-факту скоригованої доплати на оплату за іншою ціною, ніж встановлена рішеннями повноважних органів, а, отже, відповідачем безпідставно отримано плату за надані послуги з теплопостачання у сумі 86103грн.73коп.
Щодо посилання відповідача на не застосування судом першої інстанції Закону України «Про ціни та ціноутворення»слід зазначити наступне:
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території України.
Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Оскільки, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг та надання їх на затвердження, то посилання скаржника на ст.9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», є необґрунтованими.
Посилання скаржника на те, що штрафні санкції визначені п.7.1.3 договору, являються в розумінні ст.250 ГК України господарськими санкціями та можуть бути застосовані лише Державною інспекцією з контролю за цінами також не приймається до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ст.549 ЦК України)
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, сторони, укладаючи договори про постачання теплової енергії в гарячій воді, передбачили, що за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань фактично відпущену теплову енергію Споживачу, постачальник сплачує штраф у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем безпідставно змінено тарифи за постачання теплової енергії, чим порушено умови п.6.7 договорів від 16.10.2007р., від 22.09.2008р. та від 12.10.2009р., а тому позивач, керуючись п.7.4.4 вказаних договорів правомірно нарахував штраф.
Приписами ст. ст.33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Помилкове посилання суду першої інстанції на ст..1212 ЦК України при вирішенні даного спору не вплинуло на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, тому у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування рішення у даній справі (п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482).
Таким чином, доводи апеляційної скарги Липоводолинського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП»не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Сумської області від 31.01.2011р. у справі №5/147-10, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду -без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
1. Апеляційну скаргу Липоводолинського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню «РАЙСІЛЬКОМУНГОСП»смт. Липова Долина залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Сумської області від 31.01.2011р. у справі №5/147-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Шутенко І.А.